Рішення № 18764514, 06.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2011Справа №5002-2/4819-2009 За позовом ПАТ «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

До відповідача Чорноморського виробничого управління житлово-комунального господарства (96400, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. Павленка, 62)

Про стягнення 2 410 940,70 грн

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача ОСОБА_1. представник, довіреність у справі.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: ВАТ "Крименерго» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Чорноморського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості у сумі 3436021 грн. 80 коп., у тому числі, 1566406 грн. 13 коп. заборгованості за активну електричну енергію, 260297 грн. 69 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію, 1225272 грн. 89коп. інфляційних витрат, 222075 грн. 65 коп. - 3% річних, 161969 грн. 44 коп. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір № 43 від 07.04.2004 р. про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого споживач зобовязався оплачувати енергію та інші нарахування. Відповідачу предявлялись рахунки на оплату, проте, вони відповідачем оплачувались лише частково, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2010 року надав суду заяву від 18.01.2010 р. №10/91, якою просять суд стягнути з відповідача 1525271 грн. 56 коп. сума за активну електричну енергію, 271824 грн. 99 коп. - сума за реактивну електричну енергію, індексу інфляції у розмірі 1225272 грн. 89 коп., 3% річних у сумі 222075грн. 65 коп., 161969 грн. 44 коп. пені.

01.02.2010 р. від відповідача надійшов відзив, у якому зазначено, що на час звернення позивача із позовом до суду пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача 19.8.2010 року передав заяву від 17.8.2010 року №10/2578, в якій надає докладний розрахунок суми позову. У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 2410940,70 грн.. у тому числі: заборгованість по графіку реструктуризації у розмірі 681 055,00 грн., 3% річних по графіку реструктуризації 63030грн15коп., індекс інфляції в розмірі 324182грн.32коп.; заборгованість по активній електричній енергії у розмірі 844216грн89коп., 3% річних за активну електричну енергію у розмірі 32821грн.42 коп., індекс інфляції за активну електричну енергію у розмірі 58002грн.47коп., пеню за активну електричну енергію у розмірі 29240грн.52коп.; заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 271824грн.99коп., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 15473грн.04коп., індекс інфляції за реактивну електричну енергію у розмірі 90123грн.08коп., пеню за реактивну електричну енергію у розмірі 970грн.82коп.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2010 року надав відзив на позовну заяву від 29.9.2010 року №319, в якому зазначено, що пропущено строк позовної давності щодо стягнення суми в розмірі 681055,00 грн. Також відповідач спростовує заявлену до стягнення суму у розмірі 844 216грн49коп. Відповідач зазначає, що позивачем також пропущено строк позовної давності в частині суми боргу у розмірі 1525271 грн. 56 коп. Вищенаведене у відзиві, як вважає відповідач, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

23.11.2010 року від відповідача надійшло доповнення до відзиву, яким він визнає 156695 грн. 84 коп. боргу.

11.01.2011 року від позивача надійшло пояснення на відзив відповідача від 11.01.2011 року №10/112, у якому зазначено, що ствердження відповідача про необґрунтованість нарахованої позивачем суми є безпідставним. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач неодноразово своїми діями підтверджував суму боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.2.2011 року надав суду пояснення на позов, в якому зазначено, що відповідачем в період з 2002 по 2004 року у повному обсязі були виконані умови графіку реструктуризації, тобто погашена заборгованість у тих обємах, в яких вона була передбачена. У 2005 році відповідач оплатив лише 58915 грн. замість 739970,00 грн., в результаті чого виникла заборгованість по графіку реструктуризації у розмірі 681055,00 грн. В наступний час з 2005 року сума у розмірі 681055 грн. не зменшилась.

02 квітня 2011 року від позивача надійшов супровідний лист із додатком копією акта про наявність заборгованості, яка не погашена станом на 01.01.2008 рік.

26.5.2011 року від позивача надійшло клопотання, яким просять суд вважати позивача Публічним акціонерним товариством «Крименерго».

Ухвалою ГС АР Крим від 23.6.2011 року здійснено заміну позивача - Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Крименерго".

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідачем необґрунтовано в акті звірки за червень 2009 рік вказана сума 140899 грн. 66 коп., так як відповідно податкової накладної від 23.6.2009 року разом з реактивною електроенергією сума складає 193383 грн. 37 коп.

20.09.2011 р. від відповідача до господарського суду АР Крим надійшов контррозрахунок заборгованості в межах строку позовної давності за активну та реактивну електроенергію, в якому заборгованість за активну енергію з листопада 2008 р. по грудень 2009 р. складає 163813, 30 грн., індекс інфляції 104 64, 75 грн., 3% річних 5047, 43 грн., пеня 15382, 46 грн., заборгованість за реактивну електроенергію 119295грн75коп., інфляційних 17773грн66коп., річних 2790грн86коп., пені 970грн82коп.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

06.10.2011 року від позивача надійшло клопотання, яким просить суд відкласти розгляду справи.

Стовно клопотання позивача про відкладення слухання справи суд вважає необхідним зазначити наступне:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3)необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р №575/97-ВР споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричної енергії.

Між ВАТ “Крименерго” та Чорноморським виробничим управлінням житлово-комунального господарства укладено договір на поставку електричної енергії № 43 (116) від 07.04.2004 року.

Умовами договору визначено, що постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (пятикратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам порушення ПКЕЕ) відповідно умов договору та додатків до договору, які є його невідємною частиною (п.1 Договору).

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Пунктами 6.11, 6.12 ППЕЕ та пунктами 2.2.3, 2.2.4 та 3.1.1 договору встановлені обовязок споживача оплачувати поставщику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4.1, або № 4.2 "Порядок розрахунків" та здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електровстановленнями споживача відповідно до додатку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», а також зустрічне право поставщика отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію по роздрібним тарифам розрахованим відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності та поставки електричної енергії по тарифу, що регулюється, та інші платежі, обумовлені договором.

Відповідно до умов п.2 додатку №4.2 «Порядок розрахунків» розрахункова дата (день, коли споживач представляє «Акт про обєми переданої споживачу (споживаної споживачем) електричної енергії», а постачальник предявляє кінцевий рахунок) встановлюється 23 числа кожного місяця, відповідно, розрахунковим вважається період з 23 числа місяця до такого числа наступного місяця. Пунктом 3 цього ж додатку до договору встановлено, що обєм фактично споживаної за розрахунковий період електричної енергії, з врахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місяця встановлення засобів обліку до границі балансової приналежності електромереж, визначається у відповідності з «Актом про обєми переданої споживачу (споживаної споживачем) електричної енергії».

Сторонами також укладений додаток №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», у якому узгоджені усі необхідні параметри для розрахунків, а саме, коефіцієнт обліку, а також необхідні параметри для розрахунків реактивної електроенергії. Вказаний додаток підписаний сторонами та скріплений печатками та не може бути підставою для несплати компенсування перетоків реактивної електроенергії.

У відповідності с п. 1.2 ППЕЕ електрична енергія (активна) енергоносій, яка виступає на ринку як товар який відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями і фізико-технічними характеристиками.

Електрична енергія (реактивна) технологічні шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання і приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітній незбалансованості установки. Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії визначається Додатком № 5 до Договору постачання електричної енергії № 43 (116) від 07.04.2004 року, який було узгоджено сторонами, скріплено печатками і підписано керівниками.

Позивач у виконання зобовязань за договором відпускав відповідачу електроенергію.

Тоді як відповідач у порушення умов договору належним чином у встановлені строки та по встановленим обємам не здійснював оплату за споживану активну електроенергію, що призвело до виникнення заборгованості по розрахункам за спожиту активну електричну енергію.

В ході судового розгляду позивачем надано пояснення та документи стосовно номерів договору № 44 та 116, з яких вбачається, що рішенням 5-й сесії 5-то скликання від 21.09.2006 року № 331 Чорноморська селищна рада вирішила реорганізувати Чорноморське виробниче управління житлово-комунального господарства, договір на постачання електричної енергії № 116, шляхом злиття з Чорноморським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, договір на постачання електричної енергії № 43 на підставі чого ВАТ «Крименерго» у особі Чорноморського РЕМ здійснило злиття двох договорів та привласнивши номер договору на постачання електричної енергії 43 (116) .

Відповідач заперечує проти позовних вимог частково, та просить суд відмовити у задоволені позову в зв'язку з пропуском позивача строку позовної давності у порядку ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України. Також відповідач в остаточному контррозрахунку визнав позов частково у сумі 335 539 грн. 03 коп., яка складається з сум за активну та реактивну електричну енергії, а саме: за активну енергію з листопада 2008 року по грудень 2009 р. складає 163 813 грн. 30 коп., 3% річних 5 047,43 грн. інфляційних у сумі 10464грн75коп., пеня 15 382 грн. 46 коп., вся сума заборгованості складає 194 707 грн. 94 коп., заборгованість за реактивну електричну енергію складає 119 295грн. 75 коп., індекс інфляції 17 773 грн. 66 коп., 3% річних 2 790 грн. 86 коп., пеня 970 грн. 82 коп., вся сума заборгованості складає 140 831 грн. 09 коп.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. (Стаття 43 ГПК України).

Так дослідивши усі докази та заперечення сторін суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного:

Статтею 256, 257 Цивільного кодексу України передбачено що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідачем було заявлене клопотання щодо застосування строку позовної давності.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. (Стаття 264 ЦК України).

В межах даної справи судом встановлено, що відповідачем неодноразово підтверджувалась суму боргу, підписуючи акти звірок, а також 06.11.2006 р між відповідачем, ВАТ “Крименерго” та іншими учасниками було укладено договір № 705е/434 про організацію взаєморозрахунку у відповідності до Постанови КМУ від 02.05.2006 г. № 705, згідно якої відповідач перераховує позивачеві грошові кошти у сумі 3690 476,00 грн. в т.ч. у погашення заборгованості за електричну енергію використану у 2002-2004 році у розмірі 2944131,00 грн. в т.ч. НДВ 490 688,50, по договору № 43 (116) від 23.12.1996 р., актом звірки на суму 3 129 563,15 грн., який підписаний між ВАТ «Крименерго» та відповідачем 01.12.2007 р., актом звірки, підписаним сторонами на момент звернення позивача до суду, двостороннім актом звірки, складеним сторонами на виконання ухвали суду від 06.10-15.12.2009 року.

Пунктом 6.5 Правил користування електричної енергії встановлено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

Так судом встановлено, що позивач звернувся у 2002 році до господарського суду АРК з позовною заявою до відповідача. Рішенням від 01.08.2002 року в частині стягнення заборгованості у розмірі 2 225 419 грн. 40 коп. яка включала до себе суму заборгованості за активну та реактивну електричну енергію. Провадження по справі припинено, так як між сторонами укладено графік реструктуризації заборгованості починаючи з другого кварталу 2002 рока по четвертий квартал 2005 рока. Цій график відповідачем виконано частково, згідно Договору № 705е/434 про організацію взаєморозрахунку на рахунок позивача було сплачено 1 485 915 грн. за використану електричну енергію з 2001-2003 р. та січень-березень 2004 року. Таким чином залишок несплаченої суми по графіку склав 681 055 грн. 00 коп.

Таким чином щодо суми у розмірі 681 055 грн. 00 коп. суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 63 030 грн.15 коп., індекс інфляції у сумі 324 182 грн. 32 коп. по графіку реструктуризації.

Перевіривши розрахунок суд дійшов висновку що ця сума підлягає задоволенню з наступного:

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо суми стягнення з відповідача суми боргу за активну електричну енергію з листопада 2008 р. по грудень 2009 р. у розмірі 844 216 грн. 89 коп., річних за несплату споживаної активної електричної енергії, нарахованої з 24.11.2008 р. по 29.12.2009 р. в сумі 32821грн42коп., суми індексу інфляції у розмірі 58002грн. 47коп. з листопада по грудень 2009 р. за несплату споживаної активної електричної енергії, пені за несплату споживаної активної електроенергії в сумі 29240грн52коп., нарахованої з 26.01.2009 р. по 01.6.2009 р., заборгованості за реактивну електричну енергію в сумі 271824грн99коп., нарахованої по графіку реструктуризації: - 152529грн24коп. та з серпня 2006 року по липень 2009 р.; - 119295грн75коп., річних за несплату реактивної електричної енергії з 01.7.2006 р. по 26.7.2009 р. в сумі 15473грн04коп., індексу інфляції за несплату реактивної електричної енергії в сумі 90123грн08коп. за період з липня 2006 р. по червень 2009 р., пені за несплату реактивної електричної енергії в сумі 970грн82коп., нарахованої з 26.01.2009 р. по 26.7.2009 р., позовні вимоги підлягають задоволенню частково по наступним підставам:

По активній електричній енергії: позивачем здійснено нарахування боргу в сумі 844216грн89коп. з листопада 2008 року по грудень 2009 рік, тоді як позивачем не представлені докази споживання відповідачем активної електричної енергії (крім вуличного освітлення) з серпня 2009 року по грудень 2009 рік). Під час судового розгляду належними документами, у тому числі: двостороннім актом звірки, підтверджена заборгованість відповідача по активній електричній енергії у спірному періоді на суму 163813грн30коп., яка підлягає стягненню.

Крім даної суми стягненню підлягають суми інфляції у розмірі 10464грн75коп, нарахованої з листопада 2008 року по грудень 2009 рік; річні у сумі 5047грн43коп. за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2009 рік; пеня в сумі 15382грн46коп. за період з 31 січня 2009 рік по 28 липня 2009 рік.

В частині стягнення 769573грн36коп по активній електричній енергії позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо суми заборгованості за реактивну електричну енергію, суд дійшов висновку щодо її обґрунтованості, виходячи з наступного:

Між сторонами у 2002 році було укладено графік реструктуризації заборгованості, згідно якого відповідач повинен був сплачувати суми, однак, свої зобов'язання не виконав.

Також відповідач частково суму позову в частині боргу за реактивну електричну енергію визнав, а саме: 119 295 грн. 75 коп., 3% річних у сумі 2 790 грн. 86 коп., індекс інфляції у сумі 17 773 грн. 66 коп., пені у сумі 970 грн. 82 коп., усього 140 831 грн. 09 коп., а в інший частини вважає пропуск строку позовної давності.

Розглянувши представлені позивачем докази, суд погоджується з вимогами позивача щодо стягнення суми за реактивну електричну енергію у розмірі 271 824 грн. 99 коп., та вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи позивача стосовно пропуску строку позовної давності не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, у тому числі: актами звірки, договором № 705е/434 про організацію взаєморозрахунку у відповідності до Постанови КМУ від 02.05.2006 г. № 705, згідно якого відповідач перераховує позивачеві грошові кошти у сумі 3690 476,00 грн. в т.ч. у погашення заборгованості за електричну енергію використану у 2002-2004 році у розмірі 2944131,00 грн. в т.ч. НДВ 490 688,50грн. по договору № 43 (116) від 23.12.1996 р. Актом звірки на суму 3 129 563,15 грн., який підписаний між ВАТ «Крименерго» та відповідачем 01.12.2007 р., актом звірки, підписаним сторонами на момент звернення позивача до суду, двостороннім актом звірки, складеним сторонами на виконання ухвали суду від 06.10-15.12.2009 року.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 15473,04 грн., індекс інфляції у розмірі 90123,08 грн., пеню у розмірі 970,82 грн., нарахованих на борг за реактивну електричну енергію.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

В додатку №4.2 до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів, постачальник електричної енергії здійснює споживачу нарахування за весь час прострочки пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, яка діяла в період, за якій здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу за споживану електроенергію повинна бути сплачена споживачем з врахуванням встановленого індексу інфляції.

У відповідності до ст. 1 Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином суд погоджується з розрахунком пені, суми інфляції та річних, зробленим позивачем, виходячи з умов договору та норм діючого законодавства.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11.10.2011 р.

Керуючись ст.ст. 49, 82,84,85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Чорноморського управління житлово-комунального господарства (96400, пгт. Чорноморське, вул. Павленко,64, ОКПО 03348235, р/р26004301322454) на користь ПАТ “Крименерго” (95034, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, п/р 260073013142, МФО 324805, ЗКПО 00131400 у філії ВАТ “Ощадбанк”) заборгованості у розмірі 681055,00 коп. за активну електричну енергію по графіку реструктуризації, 3% річних у сумі 63 030грн.15коп., індексу інфляції у сумі 324 182грн.32 коп. (п/р 260073013142 у філії ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ОКПО 00131400), заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 163 813 грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 5 047 грн. 43 коп., індекс інфляції у розмірі 10 464 грн. 75 коп., пені у розмірі 15 382 грн.46 коп., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 271824 грн.99коп., 3% річних у розмірі 15473грн.04коп., індекс інфляції у розмірі 90123грн.08 коп., пеню у розмірі 970грн.82коп.

3.Стягнути з Чорноморського управління житлово-комунального господарства (96400, пгт. Чорноморське, вул. Павленко,64, ОКПО 03348235, р/р26004301322454) на користь ПАТ “Крименерго”(95034, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, п/р 260073013142, МФО 324805, ЗКПО 00131400 у філії ВАТ “Ощадбанк”) 16413грн.67коп. державне мито та 160грн67коп. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

4.У задоволені сумі у розмірі 769 573 грн. 36 коп. відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.