Рішення № 18764491, 06.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2011Справа №5002-29/3019-2011 За позовом Приватного підприємства «Алекс-Конселт» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 62, код ЄДРПОУ 33326157);

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський консервний завод ім. 1 травня» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 62, код ЄДРПОУ 05528579);

Про стягнення 149075,57 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність б/н від 01.08.2011 р.;

Від відповідача ОСОБА_2., представник, довіреність №1-368 від 04.10.2011р.;

Суть спору: приватне підприємство «Алекс-Конселт» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства «Сімферопольський консервний завод ім. 1 травня» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару в сумі 148 075,57 грн. та 1000,00 грн. пені, а всього - 149075,57 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем при подачі позову до суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору № 05-11/08 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 05.11.2008 р., укладеного між сторонами по справі, в частині своєчасності та повноти оплати переданого відповідачеві товару, у звязку з чим за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 148 075,57 грн., яку останній самостійно не погашає, що стало причиною звернення позивача до суду із позовом. Крім того, позивач заявив до стягнення штрафні санкції у вигляді пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 липня 2011 року позов приватного підприємства «Алекс-Конселт» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.09.2011р. суд продовжив строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.10.2011р. позивач надав заяву в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача на його користь 148075,57грн. заборгованості та 11507,30грн. пені. Також позивачем надані копії банківських витягів по особистих рахунках.

Заява позивача та додані документи оглянуті судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи. Однак, заява про збільшення позовних вимог, якою позивач збільшив розмір пені, судом відхиляється, у звязку з недодержанням заявником встановленого порядку досудового врегулювання спору, не надано доказу надсилання даної заяви на адресу відповідача.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та надав заяву про застосування скорочених строків позовної давності в один рік стосовно стягнення суми пені в розмірі 1000,00грн. та відмовити в задоволенні цих вимог позивачеві.

Дана заява прийнята судом до розгляду та долучена в матеріали справи.

Крім того, відповідач заявив клопотання про направлення матеріалів справи до слідчих органів та зупинення провадження у справі, оскільки договір купівлі-продажу №05-11\08 від 05.11.2008 року за яким у ПАТ «Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня» перед ПП «Алекс Конселт» виникла заборгованість на суму 148075,57 грн. підписаний колишнім директором ОСОБА_3, тоді як 04.04.2011 року ОСОБА_3. Наглядовою Радою був відсторонений від виконання обов'язків директора ПАТ «Сімферопольський консервний завод ім.1 Травня». При цьому ОСОБА_3. не виконував рішення Наглядової ради ПАТ «Сімферопольський консервний завод ім.1 Травня», печатка, установчі та правовстановлюючі документи на майно товариства, а також доступ до електронної банківської системи «Клієнт-Банк» залишались до 28.07. 2011 року у нього. При перевірці ревізійною комісією заводу наявності взаємовідносин заводу з ПП «Алекс Конселт» з'ясоване, що на підставі витратної накладної від 07.11.2008 року №РН-0000013 ПП «Алекс Конселт», поставило заводу будівельні матеріали на суму 227426,99 гривень, які 10.11.2008 року були відразу передані заводом ПП «Алекс Конселт» відповідно до акту прийому-передачі ТМЦ, з боку заводу підписаному генеральним директором ОСОБА_3. та з боку ПП «Алекс Конселт» директором Давидовим Є.В. для здійснення будівельних робіт (ТМЦ за довіреністю отримав ОСОБА_4.). Крім того, як вбачається з акту прийому-передачі ТМЦ від 10.11.2008 року ПП «Алекс Конселт» відповідно до договору №03-ї 1 від 03.11.2008 року повинно було здійснити будівельні роботи (вартість робіт як зазначено в регістрах бухгалтерського обліку склала 318878,20 грн. без ПДВ) із використанням переданих за цим актом матеріалів. Таким чином, дії ОСОБА_3. та керівництва ПП «Алекс Конселт» були направлені на створення заборгованості ПАТ «Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня» перед ПП «Алекс Конселт». Враховуючи наведене, виконуючим обов'язки директора заводу було направлено заяву до Сімферопольського міського Управління ГУМВС Україна з Автономної Республіки Крим щодо неправомірних дій та притягнення до відповідальності колишнього директора ОСОБА_3.

Суд розглянув вказане клопотання відповідача у судовому засіданні, однак вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в рамках даної справи розглядається вимога щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 2008 року. Як вказує позивач, директор товариства, який укладав вказаний договір, 04.04.2011 року Наглядовою Радою був відсторонений від виконання обов'язків директора ПАТ «Сімферопольський консервний завод ім.1 Травня», доказів того, що на момент вчинення правочину він не мав достатнього обсягу повноважень суду не надано, як не надано і доказів визнання правочину недійсним чи незаконним, у встановленому законом порядку і в рамках даного спору це не є його предметом. Відповідач посилається на надсилання заяви в органи МВС щодо неправомірних дій та притягнення до відповідальності колишнього директора, однак даний факт ніяк не стосується грошового зобовязання товариства за договором купівлі-продажу 2008р.

Більш того, у підтвердження свого клопотання відповідач не надав жодного документального підтвердження стосовно викладеного, окрім заяви від 05.10.2011р. до начальника Сімферопольського МУГУМВС України в АР Крим стосовно результатів розгляду заяви «про неправомірні дії посадових осіб» та відповідь на вказану заяву від 05.10.2011р., якою повідомив про проведення перевірки по факту розкрадання матеріальних цінностей і зловживання посадовим становищем бувшим директором товариства.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня» в подальшому Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня» (далі покупець) та Приватним підприємством «Алекс-Конселт» (далі продавець) укладений договір купівлі-продажу №05-11/08 (далі договір, а.с. 21-24).

Згідно п. 1.1 договору, в порядку і на умовах, визначених даним договором, продавець зобовязався передати в строк, вказаний в цьому договорі будівельні матеріали, наведені в додатку №1, який є невідємною частиною договору, в подальшому товар, який належить продавцю, у власність покупцю, а покупець зобовязався прийняти даний товар і сплатити його на нижче зазначених умовах за встановленими цінами.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що ціна на товар вказується в товарній накладній, яка є невідємною частиною цього договору.

Загальна вартість товару складає 227426,99грн (п. 3.2 договору)

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобовязався сплатити продавцю загальну вартість товару на протязі 30 календарних днів з моменту передачі товару у власність.

Пунктом 4.2 сторони обумовили порядок розрахунків, а саме розрахунки за придбаний товар здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого розрахункового рахунку на рахунок продавця.

Передача товару здійснюється продавцем покупцю в 15-ти денний строк з моменту підписання сторонами цього договору. Передача товару та прийняття його підтверджується товарною накладною, яка підписується сторонами. (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Строк дії даного договору сторонами не обумовлено. Оскільки доказів розірвання чи припинення даного договору у встановленому законом порядку сторонами у судове засідання не надано, то суд вважає даний договір чинним.

Як свідчать матеріали справи, позивач у виконання умов договору 07.11.2008р. поставив відповідачеві товар за видатковою накладною №РН-0000013 на загальну суму 227426,99грн. (а.с. 25).

Товар відповідачем отриманий, про що свідчить підпис в графі «отримав» та печатка підприємства відповідача.

Однак відповідач порушив взяті на себе договірні зобовязання в частині оплати товару та сплатив позивачеві 79351,42грн., решта товару залишилась несплаченою.

Факт часткової оплати відповідачем товару підтверджується банківськими витягами, наявними в матеріалах справи, за період з 01.06.2009р. по 30.11.2010р.

Таким чином за відповідачем перед позивачем утворилась заборгованість за відпущений товар за накладною №РН-0000013 від 07.11.2008р., згідно умов договору купівлі-продажу №05-11/08 від 05.11.2008р. в сумі 148075,57грн.

Надіслана на адресу відповідача претензія позивача вих. №11/05 від 11.05.2011р. з вимогами погасити суму боргу в розмірі 148075,57грн. на протязі одного місяця, залишена відповідачем без розгляду та задоволення (а.с. 26), тому приватне підприємство «Алекс-Конселт» звернулось з позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми боргу в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, за умовами договору, позивач поставив відповідачеві товар 07.11.2008р. на умовах сплати його відповідачем у повному обсязі на протязі 30 календарних днів, тобто строк виконання грошового зобовязання відповідача перед позивачем сплив 07.12.2008р.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 148075,57грн.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості за договором купівлі-продажу №05-11/08 від 05.11.2008р. в сумі 148075,57грн. є обґрунтованим, підтверджується документально та підлягає задоволенню.

Також, заявляючи позов, позивач просить суд стягнути з відповідача 1000,00грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що за прострочення розрахунків покупця з продавцем згідно п. 4.1 даного договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України)

За змістом вказаних норм продавець має право на стягнення неустойки у зв'язку з несплатою поставленого товару протягом всього часу прострочення в межах строку позовної давності, що встановлений у ст. 258 ЦК України та становить один рік для вимог про стягнення неустойки.

Судом встановлено, що покупець прострочив виконання грошового зобовязання перед продавцем, отже у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Однак відповідач посилаючись на сплив строку позовної давності, просить застосувати дані норми права та відмовити позивачеві в задоволенні позову в частині стягнення пені.

За загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, кінцевим строком оплати товару, поставленого за накладною №РН-0000013 від 07.11.2008р. є 07.12.2008р. і саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тобто, враховуючи вищевикладене, у позивача виникло право на нарахування неустойки за період з 07.12.2008р. протягом одного року до 07.12.2009р.

Позивачем подано позов до суду лише 12.07.2011р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті, тобто з пропуском строку позовної давності.

Тому на думку суду, позовні вимоги Приватного підприємства «Алекс-Конселт» в частині стягнення 1000,00грн. пені не підлягають задоволенню, у позові в цій частині слід відмовити.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з тим, що заява позивача про збільшення позовних вимог судом не прийнята до розгляду, сплачене державне мито в розмірі 110,00грн. повернуто Приватному підприємству «Алекс-Конселт» довідкою від 06.10.2011р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський консервний завод ім. 1 травня» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 62, код ЄДРПОУ 05528579) на користь Приватного підприємства «Алекс-Конселт» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 62, код ЄДРПОУ 33326157) 148075,57 грн. заборгованості, 1480,75грн. державного мита та 234,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 1000,00грн. пені у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.10.2011року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.