Постанова № 18762736, 21.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2011 № 13/5026/949/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коршун Н.М.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

за участю представників:

Від позивача: представник ОСОБА_1 - за довіреністю.

Від відповідача: представник ОСОБА_2 - за довіреністю.

Від третьої особи: представник не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот» (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Азот»)

на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2011 року

у справі № 13/5026/949/2011 (суддя: Скиба Г.М.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Азот» (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Азот»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Черкасигаз»

про стягнення 390317464,39 грн. заборгованості та санкцій за поставлений газ

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Азот» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Азот») про стягнення 390317464,39 грн. в тому числі 373 934 140,73 грн. основного боргу, 7 004 726,14 грн. пені, 8 023 909,92 грн. інфляційних, 1 354 687,60 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає те, що відповідач неналежно виконав свої зобовязання за договором поставки природного газу № 111-211-06/11-49 від 28.01.2011р.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.06.2011р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Черкасигаз».

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.06.2011р. позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом не вивчені докази щодо підтвердження обґрунтованості основного боргу та інших нарахувань, а саме дійсність актів приймання-передачі природного газу.

Крім того, апелянт зазначає те, що судом першої інстанції неправомірно не було зменшено розмір пені.

Позивач через канцелярію суду апеляційної інстанції подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Черкаської області від 29.06.2011р. залишити без змін.

Також, через канцелярію суду апеляційної інстанції відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи № 13/5026/949/2011 до вирішення повязаної з нею справи № 45/197 за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот» (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Азот») до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання недійсним договору поставки природного газу № 111-211-06/11-49 від 28.01.2011р.

Проте, судовою колегією дане клопотання відхилено, оскільки розгляд спору у справі № 45/197 про визнання недійсним договору поставки природного газу № 111-211-06/11-49 від 28.01.2011р. не перешкоджає розгляду спору у даній справі, крім того до суду не подано доказів прийняття апеляційної скарги у справі № 45/197 до провадження Київського апеляційного господарського суду.

При цьому, судова колегія розяснює відповідачу його право звернутися до суду про скасування рішення, винесеного у даній справі за нововиявленими обставинами у разі визнання недійсним договору поставки природного газу № 111-211-06/11-49 від 28.01.2011р.

Третьою особою не використано наданого їй законом права на участь її представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного її повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовим повідомленням № 82375556 про вручення її представнику поштового відправлення.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2011р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Азот» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Азот») (споживач) був укладений договір №111-211-06/11-49 на постачання відповідачу природного газу для його виробничих потреб.

Відповідно до п. 1.1 Договору Відкрите акціонерне товариство «Азот» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Азот») повинно прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Відповідно до п. 3.2 Договору сторони домовились, що ціна за 1000 м3 газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, Сторонами в обовязковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

У п. 4.1 Договору сторони визначились, що оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

оплата в розмірі по 34% (тридцять чотири відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 33% (тридцять три відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з врахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання умов договору за період з січня по березень 2011р. передав відповідачу природній газ на суму 1 075 594323,10 грн., що підтверджується тристоронніми актами приймання - передачі газу, які підписані представниками та скріплені печатками всіх трьох сторін (а.с. 18-20).

Проте, свої зобов'язання по договору відповідач виконав частково, а саме розрахувався за надані послуги лише в сумі 701 660182,37грн.

Таким чином, сума основного боргу становить 373 934 140,73 грн.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 373 934 140,73грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта стосовно того, що місцевим господарським судом не вивчені докази щодо підтвердження обґрунтованості основного боргу та інших нарахувань, а саме дійсність актів приймання-передачі природного газу, судова колегія відхиляє, оскільки в матеріалах справи, як вже зазначалось вище, знаходяться належним чином завірені копії актів приймання-передачі природного газу, які підписані представниками та скріплені печатками всіх трьох сторін.

За приписами ст.84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав місцевому господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В ч. 4 ст. 231 ГК України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.1 договору сторони узгодили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Встановлено, що позивачем нараховано пеню за період з 06.02.2011р. по 26.04.2011р. в сумі 7 004726,14 коп.

Судова колегія, перевіривши правильність нарахування зазначеної вище пені, погоджується з твердженням апелянта про те, що судом першої інстанції неправомірно не було зменшено розмір пені, з огляду на наступне.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо."

Публічне акціонерне товариство „Азот" (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Азот») є провідним вітчизняним виробником мінеральних добрив, що забезпечує потреби агропромислового сектору, зокрема, здійснює поставки добрив згідно завдань уряду за фіксованими пільговими цінами.

Як зазначено відповідачем, однією з причин несвоєчасної оплати за поставку природного газу є нестача обігових коштів з причин відсутності відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість, а саме сум податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню Публічному акціонерному товариству «Азот» (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Азот») з державного бюджету України, що становить 58 885346,00 грн. та підтверджується актом про результати позапланової виїзної перевірки ДНІ у місті Черкаси та декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Значні суми, що заявляються до відшкодування, виникають в зв'язку з тим, що підприємство експортує понад 75% виробленої продукції, в собівартості якої природний газ становить близько 70%.

Незважаючи на те, що Публічне акціонерне товариство „Азот" (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Азот») вживає заходів для першочергового та своєчасного здійснення розрахунків з оплати енергоносіїв, заробітної плати, нестача в обігових коштах спричиняє відставання від графіка розрахунків, що ставить виробництво під загрозу зупинки.

Крім цього, апелянт стверджує, що підприємство було вимушене частково призупинити фінансування програм модернізації.

Судова колегія вважає, що доводами апелянта заслуговують на увагу, зазначені вище обставини свідчать про те, що в даний час підприємство Відповідача знаходиться в скрутному фінансовому становищі, на підставі чого вважає за можливе зменшити стягнення пені на 5 %.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 6654489,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також нараховані до стягнення з відповідача 8 023 909,92 грн. інфляційних, 1 354 687,60 грн. 3% річних.

Судова колегія перевірила правильність нарахування З % та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані 3% річних за період з 06.02.2011р. по 26.04.2011р. підлягають стягненню в повному обсязі.

Крім цього, перевіривши правильність нарахування інфляційних збитків в розмірі 8 023 909,92 грн., судова колегія, також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані інфляційні збитки за період з лютого 2011р. по березень 2011р. підлягають стягненню в повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Азот» (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Азот») підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення - зміні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азот» (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Азот») на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2011 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2011 року у справі № 13/5026/949/2011 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 03361402) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, рахунок № 260083011970 в ВАТ «Ощадний банк України», МФО 300456)) основний борг у сумі 373934140 (триста сімдесят три мільйона девятсот тридцять чотири тисячі сто сорок) грн. 73 коп., 6654489 (шість мільйонів шістсот п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят девять) грн. 00 коп. пені, 8023909 (вісім мільйонів двадцять три тисячі девятсот девять) грн. 00 коп. інфляційних, 1354687(один мільйон триста п'ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 00 коп. 3 % річних з простроченої суми, витрати по сплаті державного мита за подання позову у сумі 25477,00 грн. (двадцять пять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять пять) грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 12 738 (дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 50 коп.

3. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

4. Матеріали справи № 13/5026/949/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяКоршун Н.М.

СуддіКуксов В.В.

Авдеєв П.В.