Постанова № 18762730, 05.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2011                                                                                           № 18/41

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Рудченка С.Г.

при секретарі:           Чуприні І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук Н.В.

від відповідача-1: Дьогтяр І.І.

від відповідача-2: не з’явився

розглянувши

апеляційну скаргу Агросервісного товариства з обмеженою

відповідальністю «МТС «Прогрес»

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 12.05.2011 року

у справі №18/41 (суддя – Сидоренко А.С.)

за первісним позовом Агросервісного товариства з обмеженою

відповідальністю «МТС «Прогрес»

до Державного підприємства «Дослідне господарство

«Іванівка» НААН України

про стягнення 128131,68 грн.

за зустрічним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство

«Іванівка» НААН України

до 1.          Агросервісного товариства з обмеженою

відповідальністю «МТС «Прогрес»

2.Державного підприємства «Дослідне господарство

«Прогресс» Чернігівського інституту

Агропромислового виробництва

Української академії аграрних наук

про визнання недійсним договору поруки

Суть рішення і апеляційної скарги:

У березні 2011 року АТОВ «МТС «Прогрес» звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» НААН України про стягнення 128131,68 грн. заборгованості згідно договору поруки від 26.04.2010р., укладеного між державним підприємством “Дослідне господарство “Іванівка” Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (далі - ДП “ДГ “ Іванівка”) (поручитель), Державним підприємством “Дослідне господарство “Прогрес” Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (далі - ДП “ДГ “Прогрес”) (боржник) та Агросервісним товариством з обмеженою відповідальністю “Машинно –технологічна станція “Прогрес” (кредитор).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Дослідне господарство «Іванівка» НААН України звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до АТОВ «МТС «Прогрес» (відповідач-1), ДП «Дослідне господарство «Прогресс» Чернігівського інституту Агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки від 26.04.2010р., посилаючись на те, що його зміст суперечить Цивільному кодексу України, зокрема, главі 49, оскільки порукою може бути забезпечено лише виконання зобов’язання. Натомість, оспорюваним договором забезпечено виконання боржником не зобов’язання, а рішення господарського суду.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.05.2011 року у справі №18/41 (суддя – Сидоренко А.С.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір поруки від 26 квітня 2010 року, укладений між державним підприємством “Дослідне господарство “Іванівка” Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, державним підприємством “Дослідне господарство “Прогрес” Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук та агросервісним товариством з обмеженою відповідальністю “Машинно –технологічна станція “Прогрес”.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТОВ «МТС «Прогрес» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю, у зустрічному позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що в силу ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У той час, як ст. 11 вказаного Кодексу підставою виникнення цивільних прав та обов’язків визначає, у тому числі, рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.09.2011року.

14.09.2011 року у зв’язку з неявкою представника відповідача-2 за зустрічним позовом розгляд справи відкладено на 05.10.2011 року.

У судове засідання 05.10.2011 року з’явилися представники позивача, відповідача за первісним позовом, представники позивача та відповідача-1 за зустрічним позовом, представник відповідача-2 за зустрічним позовом в призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча по час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено місцевим господарським судом, 01.03.2008 року між АТОВ “МТС “Прогрес” та ДП “ДГ “Прогрес” було укладено договір № 6 про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них, відповідно до умов якого АТОВ “МТС “Прогрес” зобов’язалося надати послуги по проведенню сільськогосподарських робіт на земельних угіддях ДП “ДГ “Прогрес”, а останнє - прийняти та оплати відповідні послуги.

У зв’язку з невиконанням ДП “ДГ “Прогрес” своїх зобов’язань по оплаті послуг, АТОВ “МТС “Прогрес” звернулося до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.01.2010 року у справі № 10/155/6 стягнуто з ДП “ДГ “Прогрес” на користь АТОВ “МТС “Прогрес” 126 629,39 грн. боргу, 1 266,29 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

23.01.2010 року на примусове виконання вищевказаного рішення господарського суду був виданий наказ.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенко А.В. від 28.03.2011 року ВП № 18122753 наказ господарського суду Чернігівської області від 23.01.2010 р. № 10/155/6 було повернуто АТОВ “МТС “Прогрес” у зв’язку з відсутністю у ДП “ДГ “Прогрес” майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

26.04.2010 року між ДП “ДГ “Іванівка”, ДП “ДГ “Прогрес” та АТОВ “МТС “Прогрес” було укладено договір поруки, згідно умов якого ДП “ДГ “Іванівка” (поручитель) на добровільних засадах взяло на себе зобов’язання перед АТОВ “МТС “Прогрес” (кредитор) відповідати по борговим зобов’язанням ДП “ДГ “Прогрес” (боржник), які виникають з наказу про примусове виконання рішення суду у справі № 10/155/6 від 23.01.2010 року.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов’язань згідно наказу про примусове виконання рішення, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Поручитель приймає на себе зобов’язання, у випадку невиконання боржником зобов’язання по наказу про примусове виконання рішення, здійснити виконання боржника в обсязі, передбаченому наказом про примусове виконання рішення у справі № 10/155/6 від 23.01.2010 року.

Виконання зобов’язань здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково (п. 2.2 договору поруки).

Сторони договору дійшли згоди, якщо до поручителя надійде письмова вимога кредитора про погашення суми заборгованості по наказу, він зобов’язується її виконати до 15 листопада 2010 року (п. 2.3 договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, АТОВ “МТС “Прогрес”, посилаючись на невиконання ДП “ДГ “Прогрес” рішення господарського суду Чернігівської області від 11.01.2010 року у справі № 10/155/6, листами від 27.07.2010 р. № 24, від 09.10.2010 р. № 26 та від 01.03.2011 р. № 1 зверталося до ДП “ДГ “Іванівка” з вимогою виконати взяті на себе зобов’язання за договором поруки, однак, відповідач вказані листи залишив без відповіді та без задоволення.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладений договір поруки суперечить юридичному змісту поруки, як способу забезпечення виконання зобов’язання, а відтак є недійсним, у зв’язку з чим у первісному позові АТОВ “МТС “Прогрес” про стягнення 128131,68 грн. за договором поруки відмовив.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як уже зазначалося, у зв’язку з невиконанням ДП “ДГ “Прогрес” своїх зобов’язань по договору № 6 від 01.03.2008 року, АТОВ “МТС “Прогрес” звернулося до суду з відповідним позовом, за результатами розгляду якого рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.01.2010 року у справі № 10/155/6 стягнуто з ДП “ДГ “Прогрес” на користь АТОВ “МТС “Прогрес” 126 629,39 грн. боргу, 1 266,29 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, як правильно встановлено місцевим господарським судом, спірний договір поруки було укладено вже після того, як відбулося невиконання ДП «ДГ «Прогрес» взятого на себе зобов’язання по договору та після стягнення заборгованості за цим договором рішенням господарського суду Чернігівської області 11.01.2010 року у справі № 10/155/6.

Статтею 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 546 вказаного Кодексу одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є порука.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що інститут поруки передбачає реальну імовірність належного виконання боржником основного зобов’язання в майбутньому, однак вважає, що спірний договір поруки не може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України тільки тому, що останній укладений вже після настання строку виконання основного зобов’язання.

Так, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

За приписами ст. 6 вказаного Кодексу сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України “Про виконавче провадження”.

Таким чином, укладаючи спірний договір, з метою погашення боргу за основним зобов’язанням та забезпечуючи виконання рішення суду, сторони фактично поклали обов’язок по сплаті боргу в сумі зафіксованій в рішенні суду та наказі (в т.ч. судові витрати) на третю особу за згодою кредитора, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом безпідставно задоволені зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки від 26.04.2010 року, укладеного між ДП “ДГ “Іванівка”, ДП “ДГ “Прогрес” та АТОВ “МТС “Прогрес”.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Чернігівській області про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв’язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, наказ господарського суду Чернігівської області від 23.01.10 повернутий стягувачеві без виконання.

Умовами договору поруки передбачено, що поручитель приймає на себе зобов’язання, у випадку невиконання боржником зобов’язання по наказу про примусове виконання рішення, здійснити виконання боржника в обсязі, передбаченому наказом про примусове виконання рішення у справі № 10/155/6 від 23.01.2010 року.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 наведеної норми).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача на підставі договору поруки від 26.04.10 року виник обов’язок сплатити борг в сумі 128131,68 грн. визначений в наказі господарського суду Чернігівської області від 23.01.2010 року у справі № 10/155/6 (126 629,39 грн. борг, 1 266,29 грн. державне мито та 236,00 грн. витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу).

          Посилання суду на те, що укладення договору поруки щодо забезпечення виконання рішення суду без зазначення строку її дії суперечить ч. 4 ст. 559 ЦК України , колегія суддів відхиляє, оскільки дана норма передбачає також випадки коли невстановлення строку виконання основного зобов’язання є наслідком припинення поруки через рік від дня укладення договору поруки.

Враховуючи, що позивач пред’явив позов до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, позовні вимоги АТОВ «МТС «Прогрес» про стягнення з ДП “ДГ “Іванівка” 128131,68 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

За таких обставин рішення господарського суду Чернігівської області від 12.05.2011 року у справі №18/41 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Агросервісного товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Прогрес» - задоволенню.

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Агросервісного товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Прогрес» задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.05.2011 року у справі №18/41 скасувати.

3.          Первісний позов Агросервісного товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція «Прогрес» задовольнити.

4.          Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Національної академії аграрних наук України (16433, Чернігівська обл. Бортнянський р-н, с. Іванівна, вул.. Перемоги, буд. 5, код ЄДРПОУ 00729853, р/р 260058365 в ЧОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” МФО 353348) на користь Агросервісного товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція «Прогрес» (17035 Чернігівська обл.. Козелецький р-н, с. Прогрес код ЄДРПОУ 31679527, р/р 26000187318 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Чернігів, МФО 380805) 128131,68 грн. боргу, 1282,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

5.          У задоволені зустрічного позову Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Національної академії аграрних наук України відмовити повністю.

6.          Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Національної академії аграрних наук України (16433, Чернігівська обл. Бортнянський р-н, с. Іванівна, вул.. Перемоги, буд. 5, код ЄДРПОУ 00729853, р/р 260058365 в ЧОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” МФО 353348) на користь Агросервісного товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція «Прогрес»(17035 Чернігівська обл.. Козелецький р-н, с. Прогрес код ЄДРПОУ 31679527, р/р 26000187318 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Чернігів, МФО 380805) 683,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

7.          Матеріали справи № 18/41 скерувати до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Рудченко С.Г.