Постанова № 18762671, 28.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2011 № 6/015-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Царук І.О.

за участю представників:

від ТОВ «Резлов»:ОСОБА_1 представник за довіреністю від 20.04.2011

від ТОВ «ВВС-ЛТД»:ОСОБА_2 представник за довіреністю від 30.06.2011

від ТОВ «Аптека ВВС»:не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Резлов»

на рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011

у справі № 6/015-11 (суддя Черногуз А. Ф.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Резлов»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

простягнення боргу за договором купівлі продажу № 20 від 15.07.2009

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Резлов»

Провизнання договору купівлі продажу № 20 від 15.07.2009 недійсним

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Резлов»

про визнання договору купівлі продажу № 20 від 15.07.2009 частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 860 677 грн. за поставлений за договором купівлі продажу № 20 від 15.07.2009, але неоплачений товар, пені в сумі 64 370,03 грн., 3 % річних в сумі 22 495,50 грн. та збитків від інфляції в сумі 59 686,82 грн.

Зустрічний позов заявлено про визнання недійсним договору купівлі продажу № 20 від 15.07.2009.

Позов третьої особи заявлено про визнання договору купівлі продажу № 20 від 15.07.2009 частково недійсним.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.07.2011 у справі № 6/015-11 в задоволенні первісного, зустрічного та позову третьої особи відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладені договору купівлі продажу № 20 від 15.07.2009 його сторонами було погоджено предмет, ціну та строк дії договору, а тому, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання договору недійсним з підстав статей 203, 215 ЦК України є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Відмова в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ґрунтується на тому, що ТОВ «Аптека ВВС» не доведено факт порушення умовами спірного договору його прав та законних інтересів, а отже, вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних, з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України є необґрунтованою.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем видаткові накладні не містять інформацію про договір, на виконання якого здійснювались господарські операції, які оформлені цими видатковими накладними, в той час як позивач, визначаючи в позовній заяві належні до стягнення з відповідача суми пені, боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, виходив зі строків та умов поставки товару та розрахунків за нього саме згідно умов договору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Резлов» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського Київської області від 26.07.2011 у справі №6/015-11 в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не прийнято до уваги той факт, що протягом 2009 2010 років між позивачем та відповідачем інших, окрім спірного договору, договірних відносин не існувало, а отже, товар був поставлений саме за умовами вказаного договору.

Крім того, позивач зазначає, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій, в якості обовязкових реквізитів таких документів не вказано такого реквізиту як номер та дата договору.

Ухвалою від 22.08.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Резлов» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника голови суду № 0123/2/4 від 13.09.2011 року справу № 6/015-11 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н. Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.

Розгляд справи відкладався. Третя особа представників в судове засідання не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи ТОВ «Резлов» апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, ТОВ «ВВСЛТД» проти її задоволення заперечив та просив оспорюване рішення суду першої інстанції в частині відмови у первісному позові залишити без змін, свої вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

15.07.2009 ТОВ «Резлов» як продавець та ТОВ «ВВСЛТД» як покупець уклали договір купівліпродажу № 2 (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Резлов» зобовязується передати у власність медикаменти та вироби медичного призначення, які належать йому на праві власності, а ТОВ «ВВСЛТД» зобовязується прийняти та оплатити на умовах Договору зареєстровані в Україні, як того вимагає законодавство України, медикаменти та вироби медичного призначення, які ідентифікуються згідно рахунків фактур або накладних.

Враховуючи, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості за товар, поставлений на підставі Договору, а предметом зустрічного позову є визнання вказаного договору недійсним у повному обсязі, у випадку задоволення зустрічного позову, відпаде підстава для задоволення первісного позову про стягнення з заборгованості за умовами Договору. Отже, для вирішення спору по суті першим колегія суддів розглядає зустрічний позов.

Предметом зустрічного позову є вимога ТОВ «ВВС ЛТД» про визнання Договору недійсним з підстав частини 1 ст. 203 ЦК України, оскільки в порушення вимог ст.ст. 628, 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України сторонами не досягнуто згоди щодо предмету та ціни Договору, а також порядку, строків і розмірів платежів, оскільки накладні, які є невідємними частинами Договору, не оформлені належним чином.

Крім того, ТОВ «ВВСЛТД», виходячи з того, що накладні, які не оформлені належним чином, є невідємними частинами Договору, дійшов висновку, що Договір не може вважатися вчиненим у письмовій формі в розумінні ч. 2 ст. 207 ЦК України.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Спірний Договір за своєю правової природою є договором купівлі - продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу продавець передає або зобовязується передати товар у власність покупцеві, а покупець приймає або зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно ст. 671 ЦК України:

- якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (ч. 1);

- якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору (ч. 2).

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За правилами ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно п. 1.1. Договору (предмет договору), продавець зобовязаний передати у власність медикаменти та вироби медичної приналежності, а покупець зобовязаний прийняти та оплатити на умовах даного договору які ідентифікуються, згідно рахунківфактур та накладних до цього договору.

Пунктом 1.2 Договору сторони встановили, що продаж товару за Договором може здійснюватись як одноразово, так і партіями, що визначається на підставі рахунку фактури або накладних до Договору.

Згідно п. 3.1. Договору поставка відбувається на протязі трьох днів, якщо замовлення прийнято продавцем до виконання, що підтверджується належним чином оформленою заявкою, шляхом відправки факсимільного повідомлення.

Пунктом 3.3 Договору сторонами погоджено, що кількість товару, який відвантажується, визначається у замовленнях ТОВ «ВВСЛТД». На кожну партію товару ТОВ «Резлов» виписує рахунокфактуру або накладну із зазначенням серії, асортименту, кількості товару, який відвантажується, та його вартості.

Отже, як свідчать матеріали справи, сторони досягли згоди щодо предмету Договору, а також кількості, асортименту та вартості товару, що є предметом Договору, та порядку і строків його поставки.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в тому числі, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Враховуючи, що приписами чинного законодавства не заборонено встановлювати кількість, асортимент, строки поставки та вартість товару, що постачатиметься за договором, згідно заявок або шляхом зазначення їх у рахунках-фактурах чи у видаткових накладних, посилання ТОВ «ВВСЛТД» на недосягнення сторонами згоди щодо предмету Договору та ціни Договору не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання ТОВ «ВВСЛТД» на недосягнення згоди щодо порядку, строків і розмірів платежів за товар, поставлений за умовами Договору, спростовуються змістом Договору, згідно п. 4.1 якого товар поставляється покупцю під реалізацію з відстрочкою оплати на строк до 60 днів з моменту його передачі продавцем по накладній і по цінах, вказаних в рахунках-фактурах та накладних, а згідно п. 4.2 Договору, можлива оплата товару частинами, при цьому його повна вартість має бути оплачена покупцем протягом 3-х банківських днів після закінчення строку, вказаного в п. 4.1.

Крім того, колегія суддів при вирішенні спору за зустрічним позовом виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, у випадку недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, фактично договір між сторонами не укладено. Неукладений договір не породжує для сторін цивільних прав і обовязків.

Проте, визнаний недійсним може бути лише укладений договір, тобто такий, що фактично відбувся.

Така правова позиція викладена в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 де зазначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, пятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ТОВ «ВВСЛТД» не доведено наявність законних підстав для визнання Договору недійсним, тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив ТОВ «ВВСЛТД» у вимогах про визнання цього договору недійсним. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, колегія суддів звертає увагу ТОВ «ВВСЛТД» на те, що ним не наведено правових норм на підтвердження законності його посилань на те, що неналежне оформлення сторонами накладних, за якими поставлявся обумовлений Договором товар після його укладення, є підставою вважати, що при укладенні Договору сторони не досягли згоди щодо предмету та ціни Договору і що Договір не вчинений у письмовій формі.

Щодо позову третьої особо з самостійними вимогами, слід зазначити наступне.

Предметом позову ТОВ «Аптека ВВС» як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, є вимога про визнання Договору купівліпродажу № 2 від 15.07.2009, укладеного між ТОВ «Резлов» та ТОВ «ВВСЛТД», недійсним з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України в частині умов, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.

В обґрунтування зазначеної позовної заяви ТОВ «Аптека ВВС» посилається на те, що спірний Договір укладений ТОВ «ВВС ЛТД» як комісіонером на виконання умов укладеного ним з ТОВ «Аптека ВВС» договору комісії № 11 від 09.03.2009 року.

При укладенні зазначеного договору комісії сторонами не було погоджено його істотні умови та, відповідно, умови, необхідні для придбання товару ТОВ «ВВС ЛТД» у ТОВ «Резлов» за Договором, а відтак, спірний Договір ТОВ «ВВС ЛТД» уклало в порушенням умов договору комісії № 11 від 09.03.2009 року, що, як наслідок, є підставою для визнання Договору недійсним в частині умов, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.

Отже, ТОВ «Аптека ВВС» вимагає визнати недійсним Договір, не будучи його стороною.

При цьому, як вбачається з тексту спірного Договору, в ньому відсутні посилання на те, що його укладено на виконання договору комісії № 11 від 09.03.2009.

З огляду на правила пункту те, що 3 ст. 215 ЦК України, згідно якого, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, та ст. 2 ГПК України, за правилами якої господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, правом на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, окрім сторін договору, наділені інші заінтересовані особи, чиї права або охоронювані законом інтереси були порушені на дату звернення з позовом до суду.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, визнання правочину недійсним.

Дана норма кореспондується з положень статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Отже, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що ТОВ «Аптека ВВС» не є стороною Договору, а Договір не містить жодних посилань на те, що його укладено на виконання договору комісії № 11 від 09.03.2009, третьою особою не доведено факт порушення умовами Договору її прав та законних інтересів, з огляду на що позов ТОВ «Аптека ВВС» як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору задоволенню не підлягає. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо первісного позову про стягнення з ТОВ «ВВС ЛТД» основного боргу в сумі 860677 грн. за поставлений за Договором товар, пені в сумі 64 370,03 грн., 3 % річних в сумі 22 495,50 грн. та збитків від інфляції в сумі 59 686,82 грн. слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними № РН-0000262 від 06.11.2009 на суму 981384,50 грн., № РН-0000284 від 27.11.2009 на суму 47736 грн., № РН-0000001 від 12.01.2010 на суму 282741,50 грн., № РН-0000270 від 13.11.2009 на суму 110137,50 грн., № РН-0000278 від 18.11.2009 на суму 106488 грн., та № РН-0000299 від 24.12.2009 на суму 163574 грн. ТОВ «Резлов» поставив ТОВ «ВВС ЛТД» товар на загальну суму 1962061,50 грн.

Факт отримання вказаного товару ТОВ «ВВС ЛТД» підтверджується доданими до матеріалів справи копіями вказаних накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (т. 1, а. с.33-47).

ТОВ «ВВС ЛТД» не заперечує проти отримання вказаного товару, проте, стверджуючи, що отримував його не за умовами Договору, доказів наявності між ним та ТОВ «Резлов» іншого укладеного договору на поставку зазначених товарів, суду не надає.

Враховуючи, що ТОВ «Резлов» заперечує наявність між ним та ТОВ «ВВСЛТД» іншого договору, ніж той, на який посилається ТОВ «Резлов» і копія якого наявна в матеріалах справи, колегія суддів виходить з того, що постачання спірного товару здійснювалась саме на умовах Договору.

Згідно п. 4.3. Договору розрахунок за товар відбувається між продавцем і покупцем у національній валюті України на підставі виставлених рахунків фактур чи накладних шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за реквізитами вказаними в Договорі.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що товар постачається ТОВ «ВВС ЛТД» під реалізацію з відстрочкою оплати на строк до 60 днів з моменту його передачі ТОВ «Резлов» за накладною та по цінам, вказаним в рахунках фактурах та накладних.

За отриманий товар ТОВ «ВВС ЛТД» розрахувалося частково, в сумі 831384 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т. 2 а.с. 66-97. Несплаченим залишився товар на суму 860677 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт наявності у ТОВ «ВВС ЛТД» боргу за поставлений за Договором товар в сумі 860677 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, з огляду на що позовні вимоги про його стягнення визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні первісного позову в цій частині.

Щодо вимог ТОВ «Резлов» про стягнення з ТОВ «ВВС ЛТД» пені, збитків від інфляції та 3 % річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що за порушення строків оплати товару ТОВ «ВВС ЛТД» сплачує ТОВ «Резлов» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки пені, збитків від інфляції та 3 % річних, додані позивачем до матеріалів справи, здійснені у відповідності до вимог законодавства та умов Договору.

З огляду на досліджені обставини справи, позовні вимоги ТОВ «Резлов» про стягнення з ТОВ «ВВС ЛТД» пені в сумі 64370,03 грн., 3 % річних в сумі 22495,50 грн. та збитків від інфляції в сумі 59686,82 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунками позивача. Суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні первісного позову в цій частині.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011 у справі № 6/015-11 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні первісного позову з прийняттям в цій частині нового рішення, яким первісний позов задоволеняєтьсяв повному обсязі, стягненню з ТОВ «ВВС ЛТД» на користь ТОВ «Резлов» підлягає основний борг в сумі 860677 грн., пеня в сумі 64370,03 грн., 3 % річних в сумі 22495,50 грн. та збитків від інфляції в сумі 59686,82 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи викладене вище, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Резлов» підлягає задоволенню.

З огляду на досліджені судом обставини справи, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на ТОВ «ВВС ЛТД».

Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Резлов» на рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011 у справі № 6/015-11 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011 у справі № 6/015-11 в частині відмови у первісному позові скасувати.

3. Первісний позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС ЛТД» (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Резлов» (03022, м. Київ, вул. Трутенко, 2, ідентифікаційний код 34490890) основний борг в сумі 860677 (вісімсот шістдесят тисяч шістсот сімдесят сім) грн., пеню в сумі 64370 (шістдесят чотири тисячі триста сімдесят) грн. 03 коп., 3 % річних в сумі 22495 (двадцять дві тисячі чотириста девяносто пять) грн. 50 коп., збитки від інфляції в сумі 59686 (пятдесят девять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 82 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 10072 (десять тисяч сімдесят дві) грн. 29 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011 у справі № 6/015-11 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС ЛТД» (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Резлов» (03022, м. Київ, вул. Трутенко, 2, ідентифікаційний код 34490890) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 5036 (пять тисяч тридцять шість) грн. 15 коп.

7. Видати накази.

8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

9. Повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 6/015-11.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіБаранець О.М.

Синиця О.Ф.