Рішення № 18762596, 21.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/11021.09.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"

ДоПриватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова

компанія"

3-тя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідачаОСОБА_1

Простягнення 19 487,55 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_2 представник (дов. б/н від 04.01.2011 р.)

від відповідачане зявився

3-тя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідачане зявився СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000948 від 20.09.2010 р. в розмірі 19 137,55 грн. та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 350,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000948 від 20.09.2010 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля "Toyota Rav 4", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль "Isuzu", державний номер НОМЕР_2, за участю якого скоєно ДТП, водій якого, ОСОБА_1, визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПАТ "Українська екологічна страхова компанія", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3908235, позивач просить стягнути з відповідача страхового відшкодування в розмірі 19 137,55 грн. та витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 350,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.07.2011 р. порушено провадження у справі №59/110, залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 17.08.2011 р.

25.07.2011 р. відділом діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України лист на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.07.2011 р.

Представники відповідача, 3-ї особи в судове засідання 17.08.2011 р. не з?явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 17.08.2011 р. представник позивача надав клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Ухвалою суду від 17.08.11р. продовжено строк вирішення спору по справі № 59/110 на пятнадцять днів та у звязку з незявленням в судове засідання представників відповідача, 3-ї особи, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відкладено розгляд справи на 21.09.11р.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 21.09.2011 р. не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 21.09.2011р. від останнього до суду не надходило.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарант-Система" та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000948., згідно якого ПАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" взяло на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_3 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Toyota Rav 4", державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП.

Згідно додаткової угоди № 1 від 15.10.2010 до Договору № 05-16/000948 від 20.09.2010 р. укладеною між ПАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" та ОСОБА_3 змінено пункт Договору Державний номер: НОМЕР_1, на: НОМЕР_3.

Згідно довідки УДАІ ГУМВС України в м. Києві, 12.02.2011 р. в м. Києві, по Броварському проспекту, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Toyota Rav 4", державний номер НОМЕР_3, під керуванням власника ОСОБА_3, та "Isuzu", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.3(Б), 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Деснянського районного суду міста Києва від 09.03.2011 р.

18.02.2011 р. до ПАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" звернувся ОСОБА_3. із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля Toyota Rav 4 державний номер НОМЕР_3 № 77 від 17.02.2011 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, складає 19762,36 грн. Відповідно до звіту про розслідування події із засобом наземного транспорту від 18.02.11р., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Toyota Rav 4 державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 19647,55 грн.

10.04.2011 р. ПАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" на підставі Страхового акту № 05-17/075 від 18.02.2011р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, враховуючи Звіт про оцінку автомобіля Toyota Rav 4 державний номер НОМЕР_3 № 77 від 17.02.2011 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 19647,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3913 від 10.04.2011 р.

Також у зв'язку з ДТП ПАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" понесло витрати на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу Toyota Rav 4 державний номер НОМЕР_3, у розмірі 350, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3804 від 23.02.2011 р.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Isuzu", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Toyota Rav 4 державний номер НОМЕР_3, належить ОСОБА_1

Однак, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Isuzu", державний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія" (Правонаступником якої є ПАТ "Українська екологічна страхова компанія") на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/3908235).

Вина водія який керував автомобілем "Isuzu", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Києва від 09.03.2011р.

Пунктом 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Toyota Rav 4 державний номер НОМЕР_3 відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/3908235), а до ПАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000948 від 20.09.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/3908235) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України “Про страхування” франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510, 00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 19 137,55 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості авто-товарознавчого дослідження не передбачені наведеними положеннями закону “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у звязку з чим в цій частині заявлені позовні вимоги до відповідача є безпідставними.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та обмежується укладеним договором страхування.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 191,38 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 231,76 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б; Код ЄДРПОУ 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літера А; код ЄДРПОУ 31725819) шкоду у розмірі 19 137,55 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 55 коп., державне мито у розмірі 191 (сто дев'яносто одну) грн. 38 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231 (двісті тридцять одну) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 28.09.11 р.