Рішення № 18762546, 11.10.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 р. Справа № 5010/1820/2011-14/89

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Атаманчук І.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094

адреса для листування: вул. Галицька, 22, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Споживчого товариства "Конструктор"

вул. Каракая, 26 г, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості у розмірі 859 258,10 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - начальник юридичного департаменту, (довіреність №56 від 22.01.2010 р.);

від відповідача: не з'явилися,

встановив: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" до Споживчого товариства "Конструктор" про стягнення заборгованості у розмірі 859 258,10 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов суду не направив, причин неприбуття в судові засідання суду не повідомив. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"/. В спірному випадку всі процесуальні документи відповідачу направлялись за адресою, вказаною в позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, а отже відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача або його уповноваженого представника за наявними в справі матеріалами та з урахуванням пояснень представника позивача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 05.10.07 укладено кредитний договір № LOC-КС-068, відповідно до умов якого позивач надав кредит у розмірі 500 000,00грн. для поповнення обігових коштів та на оплату страхових платежів. Відповідач взяв на себе зобов"язання повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в термін встановлений вказаним вище договором.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що відсоткова ставка за користування кредитом становить 19,65% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.10.10.

30.08.10 між сторонами укладено додатковий договір №1.

Вказаним договором відсоткову ставку збільшено до 22,6% річних (п. А.6 додаткового договору).

Відповідно до п. п. А.3, А.6, А.7, А.10 Кредитного договору відповідач зобовязувався повертати кредит згідно погодженого Графіка надання та погашення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та обслуговування кредиту. Згідно п. А.5 зобов'язання відповідача забезпечуються договором іпотеки нерухомого майна, та договором поруки фізичної особи.

При порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань щодо погашення кредиту, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 50,00% (п. А.7 додаткового договору).

Згідно п. А.3 додаткового договору, строк повернення кредиту згідно графіка - 04.10.12.

Контрагентами погоджено, що датою сплати процентів є 20 число кожного поточного місяця, починаючи з 20.10.10. При несплаті процентів у вказаний строк, вони вважаються погашеними.

Відповідачем в порушення умов договору не дотримано вимог обумовленого порядку внесення платежів на погашення кредиту та відсотків, у зв"язку з чим станом на 10.08.11 заборгованість відповідача становить 859 258,10 грн., із них:

- 488 005,67 грн. - заборгованість за кредитом;

- 301 065,97 грн. - заборгованість за відсотками;

- 28 275,91 грн. - заборгованість по комісії.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань: сплати відсотків, термінів повернення кредиту, позичальник сплачує банку за кожен день порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Позивач нарахував відповідачу 41 910,55 грн. пені.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне задоволити позов і виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит це грошова сума, яка отримана позичальником від банку на підставі кредитного договору і підлягає поверненню разом з кредитом. При укладені кредитного договору кредитодавець бере на себе зобовязання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту і несе зобовязання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок сплати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. А.6, А.7. кредитного договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобовязань: сплати відсотків, термінів повернення кредиту, позичальник сплачує банку за кожен день порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності зі ст. 348 Господарського кодексу України, Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості. Вказані нарахування у встановленому порядку відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зі змісту приписів вищевказаної статті вбачається, що обов'язок подання доказів покладається на сторони та інших учасників судового процесу. Відповідач не скористався наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом, зокрема брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Відповідачем не подано суду доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними доказами у справі факту наявності заборгованості по сплаті відсотків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши усі подані суду докази у їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 859 258,10грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 29 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України ст. ст. 11, 530, 546, 610, 611, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 345 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Споживчого товариства "Конструктор" про стягнення заборгованості у розмірі 859 258,10грн. - задоволити.

Стягнути з Споживчого товариства "Конструктор", вул. Каракая, 26 г, м. Калуш, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 33519342) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпропетровськ, (код ЄДРПОУ 14360570, р/р №29098829000000) заборгованість в розмірі 859 258,10 грн. (вісімсот п"ятдесят дев"ять тисяч двісті п"ятдесят вісім грн. 10коп.), 8 592,58 грн. (вісім тисяч п"ятсот дев"яносто дві грн. 58 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Булка В.І.

Повне рішення складено 18.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

Андріїв Л.Я. 18.10.11