Рішення № 18762506, 18.10.2011, Господарський суд Вінницької області

Дата ухвалення
18.10.2011
Номер справи
9/158/2011/5003
Номер документу
18762506
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 жовтня 2011 р. Справа 9/158/2011/5003

за позовом:Приватного підприємства "Браво", код ЄДРПОУ 13304552(пр. Коцюбинського, 5, м. Вінниця, 21001)

до:Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (юрид. адреса: АДРЕСА_1; факт.адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення 9 562,75 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Шаравська Н.Л.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "Браво" заявлено позов про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 9 562,75 грн.; з яких 2562,75 грн. - боргу за оплачені і неотримані рекламні послуги та 7 000,00 грн. - неодержаного прибутку (втраченої вигоди).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.08.11р., за вказаним позовом, порушено провадження у справі №9/158/2011/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.10.11р.

Однак, зважаючи на неявку на визначену дату в судове засідання відповідача та невиконання останнім вимог суду в частині надання усіх доказів, необхідних для правильного вирішення спору, суд ухвалою від 04.10.11р. відклав розгляд справи на 18.10.11р. та продовжив строк вирішення спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні 18.10.11р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В свою чергу, відповідач вдруге до суду особисто не з"явився, явку уповноваженого представника на визначену дату не забезпечив, відзиву на позов, витребуваних документів, письмових пояснень з обгрунтуванням поважності причин невиконання вимог суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Зокрема, ухвалу суду від 04.10.11р. було надіслано відповідачу рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 08.08.11р. - АДРЕСА_2, отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.08.11р., яке повернулося до суду 15.08.11р. (а.с.29).

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали суду від 04.10.2011 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.10.2008р. між позивачем (Рекламодавець) та відповідачем (Рекламіст) укладено договір №621/180 про надання рекламних послуг, згідно якого Рекламодавець доручив, а Рекламіст зобов"язався виконати роботи по рекламі за дорученням і за кошти Рекламодавця (п.1.1. договору).

Робота Рекламіста згідно розділу 2 договору полягала у виготовленні оригінал - макета реклами, поліграфічних фотоформ реклами та розміщення реклами розміром 2 см.кв. на 2 сторінці видання "Довідник навчальних закладів Вінницької області 2009-2010р".

В свою чергу, Рекламодавець взяв на себе обов"язок оплатити разову (довгострокову) послугу Рекламіста в сумі 2562, 75 грн.

У розділі 3 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків за договором №621/180 від 21.10.2008р. про надання рекламних послуг. А саме, Рекламодавець здійснює 100% оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Рекламіста за разову (багаторазову) послугу не пізніше 3 банківських днів після виконання робіт.

Як вбачається з платіжного доручення №9 від 18.11.08р. Рекламодавцем було здійснено попередню оплату за розміщення у вищезазначеному друкованому виданні реклами в розмірі 2562,75 грн. (а.с. 15).

Однак, в ході розгляду справи судом з"ясовано, що відповідач (Рекламіст) всупереч вимогам договору свої договірні зобов"язання по розміщенню в друкованому виданні замовленої реклами та наданню позивачу (Рекламодавцю) "Довідника навчальних закладів Вінницької області 2009-2010р." не виконав, боргу в сумі 2562,75 грн., сплачених попередньо позивачем за надані рекламні послуги не повернув.

З метою досудового врегулювання спору, 29.12.09р. позивачем направлено відповідачу претензію від 28.12.09р. №2 (а.с. 16) з вимогою сплатити існуючий борг в сумі 2562, 75 грн. Проте, на вказану вимогу останній не відреагував, борг не погасив.

Разом з тим, як стверджує в судовому засіданні представник позивача та випливає з матеріалів справи, 15.01.10р. Приватним підприємством "Браво" надіслано суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 листа від 15.01.10р. №150110 з проектом Додаткової угоди №1 від 12.01.10р. до договору №621/180 від 21.10.2008р. про надання рекламних послуг. В даному проекті Додаткової угоди позивачем був вказаний строк, а саме 20.02.10р. до якого відповідач мав розмістити замовлену рекламу у виданні "Довідник навчальних закладів Вінницької області 2009-2010р." та надати 1 примірник цього видання на умовах, що визначені договором. Але, ОСОБА_1 від узгодження умов та підписання Додаткової угоди відмовилася, своїх договірних обов"язків в добровільному порядку так і не виконала, що підтверджується відсутністю доказів розміщення реклами в друкованому виданні або погашення боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на суму 2562, 75 грн.

За таких обставин, на думку представника позивача своїми діями по невиконанню умов та вимог договору №621/180 від 21.10.2008р. про надання рекламних послуг відповідач заподіяв Приватному підприємству "Браво" 9 562,75 грн. - збитків, з яких 2562,75 грн. - боргу за оплачені та неотримані рекламні послуги і 7 000,00 грн. - неодержаного прибутку (втраченої вигоди) від надання освітніх послуг громадянам.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 621/180 від 21.10.2008р є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина, особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Беручи до уваги вищезазначені положення законодавчих актів та надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд зважає на те, що покладаючи на відповідача відповідальність за збитки, позивачем повною мірою не враховані положення законодавства про відшкодування шкоди, а саме - наявність в діях суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 повного складу правопорушення як-то: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про наявність в діях відповідача цивільного правопорушення та заподіяння останнім збитків: ні в якості реальних збитків, ні у якості упущеної вигоди.

Зважаючи на наведене та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2562,75 грн. - боргу за оплачені і неотримані рекламні послуги підлягають задоволенню, а в частині стягнення 7 000,00 грн. - неодержаного прибутку (втраченої вигоди) від надання освітніх послуг громадянам задоволенню не підлягають з огляду на безпідставність та необгрунтованість.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із стягненням з відповідача судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (факт.адреса: АДРЕСА_2)на користь Приватного підприємства "Браво", код ЄДРПОУ 13304552(пр. Коцюбинського, 5, м. Вінниця, 21001)2562,75 грн. - боргу; 27,33 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита; 63,25 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні 7 000,00 грн. - неодержаного прибутку (втраченої вигоди) від надання освітніх послуг громадянам відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 24 жовтня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_2)

Попередній документ : 18762504
Наступний документ : 18762507