Постанова № 18762170, 27.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"27" вересня 2011 р. Справа № 27/305-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:Плюшка І.А.

Самусенко С.С.

Саранюка В.І. –доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на рішення

від

та на постанову

відгосподарського суду Харківської області

16.12.2010 р.

Харківського апеляційного господарського суду

11.07.2011 р.

у справі

господарського суду№ 27/305-10

Харківської області

за позовомАкціонерного товариства закритого типу "Хладопром"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні бізнес системи"

провизнання недійсними договорів за участю представників:

від позивача –не з'явився

від відповідача –не з'явився

від скаржника –не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство закритого типу "Хладопром" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні бізнес системи" про визнання договору комісії № 2/8 від 20.11.2009 р. та договорів купівлі-продажу № 87/4-10 від 28.05.2010 р. та № 88/4-10 від 31.05.2010 р. недійсними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2010 р. у справі № 27/305-10 (суддя Мамалуй О.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Бабакової Л.М., Плужник О.В.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові, рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2010 р. у даній справі залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що висновки місцевого господарського суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з інших підстав, а саме тому, що в силу ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання недійсними нікчемних правочинів судом не вимагається.

При цьому апеляційний господарський суд встановив факт відсутності у договорі комісії № 2/8 від 20.11.2009 р. передбачених законом суттєвих умов для договорів такого виду, а також факт нікчемності договорів купівлі-продажу № 87/4-10 від 28.05.2010 р. та № 88/4-10 від 31.05.2010 р.

У касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20.11.2009 р. між Акціонерним товариством закритого типу "Хладопром" (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні бізнес системи" (комісіонер) було укладено договір комісії № 2/8, відповідно до якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснити від свого імені та в інтересах останнього угоду з продажу продукції, передбаченої даним договором.

Конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу продукції, а також інші умови та вказівки комітента наводяться у специфікації (Додаток 1) до даного договору (п. 1.2. договору комісії).

Пунктом 1.3. договору комісії передбачено, що виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу з третьою особою (покупцем) та має право встановлювати кінцеву ціну реалізації продукції.

За виконання доручення комітент сплачує комісіонерові винагороду в розмірі 15% від вартості реалізованих товарів (п. 5.1. договору комісії).

Строк договору комісії визначено сторонами до 31.12.2010 р.

З наявних у справі звітів комісіонера випливає, що ним на виконання договору комісії № 2/8 від 20.11.2009 р. третім особам було реалізовано морозива та іншої харчової продукції на суму 29 420 291, 10 грн., комісійна винагорода склала 4 413 043, 67 грн.

28.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні бізнес системи" як продавцем та Акціонерним товариством закритого типу "Хладопром" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу №100528/01, відповідно до якого продавець, в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується передати у власність покупця, а останній –прийняти та оплатити товар –пакувальну машину GTA450-150 (пакувальник морозива).

Згідно з п. 4.1. договору, вартість товару, що поставляється, узгоджується сторонами в специфікації (Додаток 1).

Відповідно до специфікації №1 до договору купівлі-продажу №100528/01 від 28.05.2010 р., ціна пакувальної машини GTA450-150 становить 312 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ 52 000, 00 грн.

З акту приймання передачі від 28.05.2010 р. та товаротранспортної накладної № 27 від 28.05.2010 р. вбачається, що товар - пакувальна машина GTA450-150 –був поставлений продавцем (відповідачем), та прийнятий покупцем (позивачем у справі).

31.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні бізнес системи" як продавцем та Акціонерним товариством закритого типу "Хладопром" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу №100531/01, відповідно до якого продавець, в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується передати у власність покупця, а останній –прийняти та оплатити товар –меблі.

Згідно з п. 1.2. та п. 2.3. договору загальна кількість товарів, асортимент, якість, а також їх вартість визначаються сторонами в специфікації (Додаток 1).

Відповідно до специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 100531/01 від 31.05.2010 р., загальна вартість меблів склала 73 284, 00 грн., враховуючи ПДВ 12 214, 00 грн.

З товаротранспортної накладної № 28 від 31.05.2010 р. вбачається, що товар –крісла та стільці офісні –був поставлений продавцем (відповідачем), та прийнятий покупцем (позивачем у справі).

27.08.2010 р. Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні бізнес системи" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 4217/23-310/34470806 від 06.09.2010 р.

Перевіркою встановлено, що на момент її проведення первинні та інші документи відсутні, підприємство за адресою, зазначеною в реєстраційних документах, не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб, які б надали такі документи, невідоме.

У зв'язку з вищенаведеним, державна податкова інспекція визнала непідтвердженими операції поставок товарів за квітень-червень 2010 р. як товариством контрагентам, так і контрагентами товариству, в тому числі непідтвердженими визнано операції з поставок за угодами з Акціонерним товариством закритого типу "Хладопром", що стало підставою для пред'явлення останнім позову про визнання недійсними укладених з відповідачем договорів.

Рішення місцевого господарського суду про відмову в позові мотивоване тим, що оспорювані позивачем договори належним чином підписані сторонами, мають двосторонній зобов'язальний характер, умови договорів не суперечать вимогам чинного законодавства та цілям господарської діяльності позивача та відповідача, договори обома сторонами виконані.

Апеляційний господарський суд з такими висновками не погодився і у своїй постанові зазначив, що місцевим господарським судом не враховано доводи позивача, наведені ним в обґрунтування позову про недійсність договорів комісії та купівлі-продажу, а саме його посилання на висновки державної податкової інспекції про нікчемність зазначених договорів у зв'язку з відсутністю у відповідача адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань.

При цьому переглядаючи справу в повному обсязі і взявши до уваги докази, додатково подані Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Харкові, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неукладеність договору комісії № 2/8 від 20.11.2009 р. у зв'язку з відсутністю у ньому умов про майно та його ціну, які є істотними, а також відсутністю доказів укладання правочинів про продаж товарів.

Щодо договорів купівлі-продажу, то суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови визнав їх нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, врахувавши викладені в акті № 4217/23-310/34470806 від 06.09.2010 р. висновки державної податкової інспекції щодо наявності ознак нікчемності правочинів, що укладалися Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні бізнес системи" у період з квітня по червень 2010 р. включно.

При цьому апеляційний господарський суд з посиланням на ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначив, що визнання нікчемного правочину судом недійсним не вимагається, а тому позовні вимоги з цих підстав задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, а висновки судів не відповідають нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підтвердження неукладеності договору комісії від 20.11.2009 р. апеляційний господарський суд послався на відсутність у ньому умов про майно та його ціну, а також відсутність доказів укладення комісіонером правочинів про продаж товарів.

Втім, пунктом 1.2. зазначеного договору передбачено, що конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу продукції, а також інші умови та вказівки комітента наводяться у специфікації (Додаток 1) до даного договору.

Зазначена специфікація у матеріалах справи відсутня і судами обох інстанцій не дано оцінки даній обставині.

Щодо відсутності доказів укладення правочинів про продаж товарів слід зауважити, що такі докази стосуються виконання договору комісії і не можуть бути підставою для висновку про його неукладеність.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 06.11.2009 р. роз'яснив, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Всупереч вищезазначеному роз'ясненню, апеляційний господарський суд встановив нікчемність договорів у мотивувальній частині постанови, відмовивши при цьому в позові з посиланням на ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевим господарським судом не було дано оцінку підставам позову та наведеним в їх обґрунтування доводам, а натомість суд обмежився дослідженням відповідності оспорюваних договорів загальним вимогам закону.

Крім того, незважаючи на те, що діючим законодавством органам державної податкової служби надано право звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, що порушують публічний порядок, вчинених з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, державна податкова інспекція не була залучена до участі у справі як особа, прав та обов'язків якої може стосуватися рішення у даній справі, що є порушенням ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2010 р. у справі №27/305-10 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити заходів для повного встановлення обставин справи, дати оцінку зібраним у справі доказам та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2019 р. у справі № 27/305-10 скасувати.

Справу № 27/305-10 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді С.С. Самусенко

В.І. Саранюк