Постанова № 18761772, 04.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 22/5025/662/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В. при секретарі Ващук К.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Рохов О.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Суффле Агро Україна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.11 р. у справі № 22/5025/662/11

за позовом Приватне підприємство "Кочубіївське" с. Кочубіїв Хмельницької області

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" м.Славута,Хмельницька область,Славутський район

про стягнення 409 225 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 08.09.2011 року оголошувалась перерва до 04.10.2011 року, про що представники сторін були повідомлені під розписку.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.06.2011 року у справі № 22/5025/662/11 (суддя Заверуха С.В.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на користь приватного підприємства "Кочубіївське" - 308851,30 грн. заборгованості, 3088,99 грн. державного мита, 178,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційцну скаргу в якій просить останнє частково скасувати з підстав порушення норм процесуального і матеріального права, а також неповного з'ясування всіх обставин справи. Зокрема вказує, що суд надав хибну оцінку поняттям "обов'язок оплати" та "строк виконання обов'язку оплати" в контексті ч. 1 ст. 692 ЦК України та розцінив претензію про сплату боргу як вимогу про сплату боргу в розумінні ст. 530 ЦК України. Суд в порушення ст. 601 ЦК України не врахував часткове погашення заборгованості на суму 300000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також не надав належної оцінки взаємовідносинам між ПП "Кочубіївське", ТзОВ "Суффле Агро Україна" та ВАТ "Вікторійське ХПП" внаслідок чого допустив неповне з'ясування обставин справи.

В судовому засіданні 08.09.2011 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів відповідача заперечує, мотивуючи тим, що останній безпідставно посилається на можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги не являються однорідними. Також вказує, що правовідносини між трьома господарюючими суб'єктами - ПП "Кочубіївське", ТзОВ "Суффле Агро Україна" та ВАТ "Вікторійське ХПП" жодним чином не пов'язані з предметом спору, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заперечення проти апеляційної скарги та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

В судове засідання 04.10.2011 року представник апелянта не з'явився, однак надіслав заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прийняти участь в засіданні з причини перебування у відпустці.

Зазначену заяву колегією суддів відхилено, оскільки представником не подано доказів в підтвердження перебування у відпустці. Також судом враховано, що коло представників юридичної особи не обмежується однією особою та явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2011 р. у справі № 22/5025/662/11 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладної № 83 від 28.10.2010 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв 56,280 т ячменю пивоварного (урожаю 2010 р., Себастьян, кл. Б) на загальну суму 121614,30 грн. на підставі довіреності № 0734 від 25.102010 р., виданій на ім'я ОСОБА_1 (на отримання 80 т ячменю пивоварного).

Відповідно до накладної № 84 від 29.10.2010 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв 98,130 т ячменю (3 клас) на загальну суму 166821,00 грн. на підставі довіреності № 0737 від 25.102010 р., виданій на ім'я ОСОБА_2 (на отримання 98,130 т ячменю 3 класу).

Відповідно до накладної № 85 від 29.10.2010 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв 9,280 т ячменю пивоварного (урожаю 2010 р., Себастьян, кл.Б) на загальну суму 20416,00 грн. на підставі довіреності № 0738 від 25.102010 р., виданій на ім'я ОСОБА_2 (на отримання 9,280 т ячменю пивоварного).

Наявні в справі податкові накладні також є свідченням поставки позивачу вказаного вище товару.

Листом від 25.05.2011 р. №2589/10/23 державна податкова інспекція у Чемеровецькому районні повідомила про підтвердження факту реалізації ПП "Кочубіївське" (іден. код 31949131) ячменю ТОВ "Суффле Агро Україна" (іден. код 34863309). Крім того, згідно даного листа у жовтні 2010 року ПП "Кочубіївське" відображено податкові зобов'язання в сумі 51475,21 грн., ТОВ "Суффле Агро Україна" відображено податковий кредит в сумі 51475,21 грн.

На підтвердження факту поставки відповідачу зазначеного в накладних №83 від 28.10.2010 р., №84 від 29.10.2010 р., №85 від 29.10.2010 р. пивоварного ячменю врожаю 2010 року в кількості 163,69 т. (163690 кг) надано в матеріали справи : товарно-транспортні накладні №22 від 03.09.2010 р. про поставку вантажу масою 18140 кг. ячміню "Себастян", №43 від 10.09.2010 р. - 17490 кг., №1 від 13.09.2010 р. - 19280 кг., №2 від 13.09.2010 р. - 18860 кг., №141 від 14.09.2010 р. - 9280 кг., №1 від 15.09.2010 р. - 20760 кг., №2 від 15.09.2010 р. - 19230 кг., №3 від 17.09.2010 р. - 20980 кг., №4 від 17.09.2010 р. - 19670 кг. При цьому у вказаних товарно-транспортних накладних зазначено замовника ТОВ "Суффле Агро Україна", останні підписані і скріплені ВАТ "Вікторійське ХПП" та ПАТ "Славутський солодовий завод".

Згідно акту звірки взаєморозрахунків № 1478 від 30.11.2010 р., підписаного представниками позивача та відповідача та скріпленому печатками, встановлено наявність станом на 30.11.2010 р. заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 308851,30 грн. При цьому у вказаному акті є посилання на зазначені вище видаткові накладні.

29.03.2011 р. позивачем направлено, а відповідачем отримано претензію (про що свідчить поштовий штамп), в якій позивач просить відповідача погасити заборгованість по оплаті поставленого ячменю пивовареного і до 01.04.2011 р. перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборговані 308851,30 грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості в повному розмірі та в добровільному порядку за накладними № 83 від 28.10.2010 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 28.10.2010 р. позивач звернувся до суду з позовом про примусове її стягнення.

За умовами ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначено ст. 193 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що їм притаманні ознаки, які характеризують цивільні відносини, що виникають із договору купівлі-продажу. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як свідчать матеріали справи, позивач за накладними передав товар, а відповідач прийняв та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки договору купівлі-продажу в письмовій формі між сторонами укладено не було та у видаткових накладних не вказувалось строку оплати переданого товару, позивач направив на адресу відповідача претензію № 378 від 29.03.2011 року з вимогою погасити заборгованість в сумі 308851,30 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Як вказувалось вище, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що направлення позивачем претензії являється виконанням вимог ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Посилання апелянта на те, що претензія не являється вимогою про сплату коштів судом до уваги не приймається, оскільки статтею 530 ЦК України не визначається окремо встановлена форма для вимоги про сплату боргу, а також зміст вищевказаної претензії містить власне вимогу сплатити заборгованість. Також безпідставним є твердження апелянта, що претензія не містить банківських реквізитів (рахунків) позивача, а тому відповідач позбавлений був можливості здійснити перерахування коштів, оскільки зазначені реквізити містяться у накладних на відпуск товару та при необхідності відповідач міг їх уточнити у свого контрагента.

Місцевим господарським судом правильно вказано, що наявні в матеріалах справи докази у сукупності: накладні № 83 від 28.10.2010 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 28.10.2010 р., довіреності № 0734, № 0737, № 0738 від 25.10.2010 р., товарно-транспортні накладні, податкові накладні, лист Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районні, акт звірки взаєморозрахунків, свідчать про отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 308851,30 грн. При цьому прийнято до уваги, що наявні у справі довіреності відповідача виписані саме на товар зазначений у накладних та відсутні будь-які претензії з приводу неотримання товару ТОВ "Суффле Агро Україна".

Додатковим опосередкованим доказом наявності боргу являється акт звірки взаємних розрахунків між сторонами № 1478 від 30.11.2010 року. Так, згідно вказаного акту залишок на користь позивача складає 308851,30 грн., при цьому в акті - в графі дата та вид документу - є посилання на накладні наявні в матеріалах справи з зазначенням тих же товарно-матеріальних цінностей, а саме: ячмінь пивоварний урожаю 2010 року та 3 класу. Також у відзиві на позов від 15.06.2011 р. відповідач не заперечив факту отримання товару за даними накладними.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості в сумі 308851,30 грн., а також не спростовано факту отримання вказаних вище товарно-матеріальних цінностей на вказану суму 308851,30 грн.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 308851,30 грн. заборгованості є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Поряд з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача відносно обов'язку відповідача оплатити вартість отриманих згідно вказаних вище накладних товарно-матеріальних цінностей з розрахунку вартості 1 тонни пивоварного ячменю на початок квітня 2011 р. є необґрунтованими, суперечать діючому законодавству з огляду на наступне.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною , встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. З аналізу наданих доказів, зокрема, накладних № 83 від 28.10201 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 29.10.2010 р. (акту звірки взаєморозрахунків з посиланням на накладні) та податкових накладних вбачається, що на момент передачі товару сторони досягли згоди щодо його ціни та зазначили її в якості істотної умови у вказаних накладних. Будь-якої домовленості між сторонами щодо зміни ціни товарно-матеріальних цінностей на час виникнення обов'язку щодо оплати вартості останніх не встановлено. Законом вказана можливість також не передбачена. Однак, згідно п.2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Надана позивачем в матеріали справи комерційна пропозиція ЗАТ „Оболонь” за вих.№892 від 12.04.2011 р. не є належним та допустимим доказом існування між сторонами домовленості щодо ціни товару з розрахунку вартості 1 тонни пивоварного ячменю на початок квітня 2011 р., оскільки є лише пропозицією ЗАТ "Оболонь", яке не є стороною по справі, розглянути можливість постачання ячменю по ціні 2500 гр. за тону.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову на суму 100374,00 грн.

Доводи апелянта щодо безпідставного неврахування судом першої інстанції заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідач у заяві № 1/з від 25.05.2011 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 81 т. 1) зазначає, що на момент подання цієї заяви заборгованість ПП "Кочубіївське" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" становить 300000,00 грн., а заборгованість ТОВ "Суффле Агро Україна" перед ПП "Кочубіївське" становить 308851,30 грн. Відтак, зарахуванню підлягає взаємна заборгованість в розмірі 300000,00 грн.

Суд зазначає, що однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ТОВ "Суффле Агро Україна" до ПП "Кочубіївське" в сумі 300000,00 грн. випливають з договору № 1/05 від 23.05.2011 року про відступлення права вимоги, за яким ВАТ "Вікторійське ХПП" відступило ТзОВ "Суффле Агро Україна" вимогу до ПП "Кочубіївське" про сплату збитків за неналежне виконання договору складського зберігання зерна № 21 від 23.09.2010 р.

Тобто, за своєю правовою природою відступлена вимога на суму 300000,00 грн. є збитками, в той час як борг відповідача перед позивачем в сумі 308851,30 грн. являється заборгованістю за поставлений товар. Зазначене свідчить про те, що вимоги хоча і є грошовими, однак не являються однорідними. Відтак, вказані вимоги зарахуванню не підлягають. Окрім цього, за вимогами ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказуються кредитором, а тому вимога про сплату 300000,00 грн. збитків не може вважатися дійсною.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що твердження апелянта про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 300000,00 грн. суперечить чинному законодавству, зокрема ст. 601 ЦК України, а тому є необгрунтованим та безпідставним.

З огляду на викладене суд зазначає, що залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ПрАТ "Вікторійське ХПП" є недоцільним, оскільки з'ясування підстав виникнення збитків в сумі 300000,00 грн. жодним чином не впливає на предмет спору у справі № 22/5025/662/11 та рішення з цього спору не впливає на права та обов'язки ПрАТ "Вікторійське ХПП". Відтак, судом апеляційної інстанції залишається без задоволення заява апелянта про залучення до участі у справі в якості третьої особи ПрАТ "Вікторійське ХПП", а також заява ПрАТ "Вікторійське ХПП" № 118 від 20.09.2011 р. про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Поряд з цим суд не приймає подані апелянтом додаткові докази (заява від 05.09.2011 р. № 3-А), а саме: рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.2011 року у справі № 22/5025/1002/11 та від 10.08.2011 року у справі № 15/5025/1134/11 з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.07.2011 року у справі № 22/5025/1002/11 відмовлено ПП "Кочубіївське" у позові до ВАТ "Вікторійське ХПП" про стягнення з останнього безпідставно одержаних коштів в сумі 190434,99 грн. Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін за договором складського зберігання зерна № 21 від 23.09.2010 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.08.2011 року у справі № 15/5025/1134/11 задоволено позов ТзОВ "Суффле Агро Україна" до фермерського господарства "Андріївка" про стягнення 1065521,81 грн. заборгованості за отримані засоби захисту рослин відповідно до договору поставки № 1001з1 від 19.01.2009 р.

З наданих рішень вбачається, що у вищевказаних справах судом вирішувались спори між різними господарюючими суб'єктами з приводу виконання ними власних договірних зобов'язань. Суд зазначає, що встановлені у даних рішеннях факти жодним чином не впливають на оцінку доказів у справі № 22/5025/662/11, оскільки справи не являються пов'язаними ні предметом, ні підставами, ні обставинами спорів. Відтак, суд вважає безпідставним та необгрунтованим посилання апелянта на норми ст. 35 ГПК України з огляду на встановлені факти в рішеннях зі справ №№ 15/5025/1134/11 та 22/5025/1002/11.

За наведених обставин не підлягає задоволенню клопотання апелянта про зупинення апеляційного провадження у справі № 22/5025/662/11 до закінчення апеляційного перегляду рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.2011 року у справі № 22/5025/1002/11.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2011 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" № 2-А від 22.06.2011 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2011 року у справі № 22/5025/662/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

01-12/14054/11