Постанова № 18761741, 18.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4613/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Філатова В.А. (ліквідатор), ОСОБА_1 (дов. № 2 від 17.05.2011р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВІТОЛ-ЛТД", м. Київ в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) - Філатова В.А. (вх. № 3748 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.08.11р. у справі № 5023/4613/11

за позовом Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВІТОЛ-ЛТД", м. Київ в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) - Філатова В.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19209,21 грн. заборгованості, а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита в сумі 200,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі видаткових накладних № РН-0002282 від 27.09.2008р., № РН-002494 від 13.10.2008р., № РН-002839 від 01.12.2008р., № РН-0002840 від 01.12.2008р. та № РН-0002992 від 17.02.2009р. позивач відвантажив відповідачеві товар на загальну суму 19209,21 грн., але відповідач з отриманий товар з ним не розрахувався.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. по справі № 5023/4613/11 (суддя Ковальчук Л.В.) у позові відмовлено.

Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. по справі № 5023/4613/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, і всі судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на відповідача.

Відповідач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 13.10.2011р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення вих. № 016961/1.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, а відповідач не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції письмові докази в обґрунтування своїх заперечень проти апеляційної скарги та мав на це достатньо часу, в звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування вимог по стягненню з відповідача заборгованості в сумі 19209,21 грн. позивач послався на те, що на підставі двосторонніх видаткових накладних № РН-0002282 від 27.09.2008р., № РН-002494 від 13.10.2008р., № РН-002839 від 01.12.2008р., № РН-0002840 від 01.12.2008р. та № РН-0002992 від 17.02.2009р. (аркуші справи 11-15) ним відвантажено відповідачеві товар на вказану суму, але відповідач за отриманий товар не розрахувався. Жодних претензій стосовно кількості та якості поставленого товару відповідач при його отриманні не заявляв.

Колегія суддів визначає, що цивільні права і обовязки виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В силу приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо Договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

21.03.2011р. позивач направив відповідачу претензію-вимогу № 6 (вих. № 494 від 21.03.2011р.) щодо оплати суми боргу за отриманий по вищезазначеним накладним товар в розмірі 19209,21 грн., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення поштового відправлення (аркуші справи 16-21), проте відповідач у визначеному законом порядку відповіді на зазначену вимогу позивачеві не надіслав та борг у вказаній сумі не сплатив, що і змусило позивача звернутись до господарського суду Харківської області з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтями 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Під час оцінки наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, господарським судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивачем не було надано документальних доказів на підтвердження наявності боргу, зокрема довіреностей на отримання ТМЦ та рахунків-фактур, зазначених у видаткових накладних у якості підстав-замовлень на поставку товару, а тому суд визначився, що позовні вимоги є необґрунтованими, документально не доведеними, в зв'язку з чим відмовив у їх задоволенні.

Проте з даними висновками не може погодитись колегія суддів, оскільки оцінка наявних у справі документальних доказів зроблена судом без урахування сукупності всіх обставин, які існували на момент розгляду справи по суті, що є порушенням вищезазначеної процесуальної норми.

Так, господарським судом не враховано, що факт отримання товару за спірними накладними відповідачем взагалі не оспорюється та не заперечується. Направлений позивачем 20.06.2011 р. належним чином на адресу відповідача разом зі супровідним листом акт звірки розрахунків від 16.06.2011 р. (аркуші справи 39-41) залишений останнім без відповіді та будь-якого реагування. Зазначені у видаткових накладних в графі підстав поставки товару рахунки фактури (замовлення на поставку товару) № СФ-0003124 від 12.09.2008 р., № СФ-0003443 від 13.10.2008 р., № СФ-0003864 від 19.11.2008 р., № СФ-0003959 від 01.12.2008 р., № СФ-0000171 від 17.02.2009 р., на яких наголошується в оскаржуваному рішенні, для правильного вирішення спору судом першої інстанції від позивача не витребовувались. Вони були надані лише на вимогу суду апеляційної інстанції в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в належним чином завірених копіях.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. сторони зобов'язано провести розширену звірку розрахунків по спірним накладним, для чого відповідачу необхідно було направити компетентного представника до позивача, а останньому забезпечити безперешкодні умови для здійснення даної звірки.

Проте із матеріалів справи вбачається, що відповідачем вимоги вказаної ухвали суду не були виконані, натомість позивач 23.09.2011 р. направив на адресу відповідача акт звірки розрахунків від 23.09.2011 р. (аркуші справи 122-124). Однак відповідач даний акт не підписав та на адресу позивача його не повернув. Будь-які зауваження щодо інформації, яка міститься в цьому акті звірки, відповідачем не заявлені.

Крім того, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обовязок доказування законодавчо покладений на сторони, відповідач не надав до матеріалів справи жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості. Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції. Станом на момент розгляду справи по суті заявлена позивачем до стягнення заборгованість в сумі 19209,21 грн. відповідачем не була сплачена.

Частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України стороні надано право на подання доказів.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи.

Однак відповідач не надав до справи жодних вичерпних заперечень в обґрунтування неправомірності позовних вимог, а також жодних доказів на підтвердження своєї позиції у справі (відзиву на позов та заперечень на апеляційну скаргу).

Всі наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач не виконав свого обовязку щодо сплати вартості отриманої продукції та навмисно ухиляється від проведення розрахунків з позивачем.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що відсутність в матеріалах справи довіреностей ЯПЕ № 643305 від 22.09.2008 р., ЯМП № 409717/1856 від 13.10.2008 р., ЯПП № 121806/2495 від 01.12.2008 р., ЯПП № 121806/2495 від 01.12.2008 р., ЯПН № 937397/323 від 16.02.2009 р., в даному випадку не має вирішального значення для справи, оскільки позовні вимоги підтверджуються сукупністю інших наявних у ній документальних доказів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення у даній справі підлягає скасуванню, а у справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 19209,21 грн. підлягають задоволенню. Витрати по сплаті державного мита за подачу позовної заяви в сумі 192,09 грн. та апеляційної скарги в сумі 96,05 грн., а також суму витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. слід покласти на відповідача.

Що стосується заявлених позивачем в процесі перегляду справи в апеляційному порядку до відшкодування за рахунок відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн., які викладені у заяві вх. № 9077 від 16.09.2011р. (аркуші справи 103-116), колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» право на представництво інтересів юридичної особи банкрота у суді має призначений у встановленому законом порядку ліквідатор, а не будь-який інший представник. Згідно з цим Законом з дня призначення ліквідатора саме до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи банкрута та передаються бухгалтерська та інша документація банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування прийнятого у даній справі рішення, як такого, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-7, 32, 33, 43, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВІТОЛ-ЛТД", м. Київ в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) - Філатова В.А. задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 р. у справі № 5023/4613/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків» (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код 34859030, рахунок № 26006065159900в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) на користь Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВІТОЛ-ЛТД" (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37; поштова адреса: 03141, м. Київ, а/с 49, код 21615154, рахунок № 260082723 в АТ «Ерсте Банк» (Публічне) місто Київ, МФО 3800009) 19209,21 грн. основного боргу, витрати по сплаті державного мита по справі в сумі 288,14 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 18.10.2011р.