Постанова № 18761619, 06.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2011                                                                                           № 3/32

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін:

від прокурора: не з’явилися,

від позивача: не з’явилися,

від відповідача : не з’явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Неоком” на рішення Господарського Чернігівської області від 29.06.2011 (суддя Репех В.М.)

за позовом Прокурора Бахмацького району в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Неоком”

про          визнання договору укладеним.

ВСТАНОВИВ:

Встановив:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2011 позов Прокурора Бахмацького району в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради задоволено. Вважається укладеним, з дня набрання даним рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Бахмач, вул. Калініна, 76-а, розміром 2,007 га, між Бахмацькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Неоком” в редакції позивача. Зобов’язано відділ Держкомзему у Бахмацькому районі Чернігівської області зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід’ємними частинами, між Бахмацькою міською радою та ТОВ „Компанія „Неоком”. Стягнуто з ТОВ „Компанія „Неоком” в доход державного бюджету 85,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Неоком” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.09.2011.

У зв’язку з заявленим представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи та неявкою в судове засідання представників сторін, ухвалою суду від 29.09.2011 розгляд справи було відкладено на 06.10.2011.

30.09.2011 Бахмацькою міською радою через відділ документального забезпечення було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники сторін в судове засідання 06.10.2011 не з’явилися вдруге, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, неявка вказаних представників сторін не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням 23-ої сесії п'ятого скликання Бахмацької міської ради Чернігівської області від 27.12.2007 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м.Бахмач, вул. Калініна, 76-а, розміром 2,007 га TOB "Компанія "НЕОКОМ". Цим же рішенням було зобов'язано директора TOB "Компанія "НЕОКОМ" Мацепу В.Г. в місячний термін заключити з міською радою договір оренди земельної ділянки (п.2 рішення). У зв'язку з тим, що станом на 16.06.2009 договір оренди не був підписаний, Бахмацька міська рада направила на адресу TOB "Компанія "НЕОКОМ" претензію, до якої були додані рішення Бахмацької міської ради, проект договору оренди земельної ділянки та розрахунок збитків.

Оскільки відповідь на претензію надано не було, Бахмацька міська рада, в інтересах якої виступила прокуратура Бахмацького району, звернулась до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м.Бахмач, вул. Калініна, 76-а, розміром 2,007 га, укладеним.

Відповідач зазначив, що протягом двох років сторони не можуть прийти згоди щодо істотних умов договору, що є необхідним для чинності правочину (ст.203 ЦК).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися із вищенаведеними доводами позивача та висновком суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п.1, 3 ч.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 124 Земельного Кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 145 Земельного Кодексу України особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що орендар має лише право на оренду земельної ділянки і жодним чином не обов’язок.

Отже, чинним законодавством України не передбачено обов’язок відповідача укладати договір оренди, у зв’язку з чим доводи прокуратури є необґрунтованими.

Судом першої інстанції при вирішенні спору у справі № 3/32 не було враховано положень ч.2 ст.14 ЦК України, відповідно до яких особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги у справі №3/32 про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання його зареєструвати. Судова колегія звертає увагу, що законодавством не передбачений такий спосіб захисту своїх інтересів як визнання договору оренди земельної ділянки укладеним. Істотні умови договору між сторонами не погоджувалися.

Зокрема, слід зазначити, що запропонований до укладення міською радою проект договору оренди земельної ділянки не був підписаний особою, яка в силу закону чи довіреності представляє міську раду і не скріплений її печаткою, тоді як пропозиція укласти договорі має містити не лише істотні умови договору, але й виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

          На підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2011 необхідно скасувати, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Неоком” – задовольнити, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Прокурора Бахмацького району в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради .

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” встановлені ставки державного мита, зокрема, із позовних заяв немайнового характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.); із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови – 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.

Відповідно до пункту 30 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” Генеральна прокуратура України та її органи – за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави, звільнена від сплати державного мита.

Згідно з ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Таким чином, судові витрати у справі за подання апеляційної скарги, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються на Бахмацької міської ради.

Керуючись ст. 49, 101, п.2 ст. 103, п. 4 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Неоком” задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2011 скасувати. В позові відмовити повністю.

Стягнути з Бахмацької міської ради (16500, Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Жовтнева, 42, код 04061702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Неоком” (03190, м. Київ, Шевченківський р-н, пров. Уссурійський, 6, код 34431369) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи №3/32 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді