Постанова № 18761548, 20.10.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

20.10.2011

Постанова

Іменем України

19.10.2011 р. справа №35/130

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.

від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю №19-109 від 29.04.2011р.

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»Слов»янської теплової електричної станції, м. Миколаївка Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від02.08.2011 року

у справі№35/130 (суддя Мальцев М.Ю.)

за позовомПублічного акціонерного товариства «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»Слов»янської теплової електричної станції, м. Миколаївка Донецької області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Миколаївка Донецької області простягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 1453,26грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»Слов»янської теплової електричної станції, м. Миколаївка Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Миколаївка Донецької області про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 1453,26грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.11р. у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»Слов»янської теплової електричної станції, м. Миколаївка Донецької області було відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»Слов»янської теплової електричної станції, м. Миколаївка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неповним з»ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 02.08.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Миколаївка Донецької області до судового засідання апеляційної інстанції не з”явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 29.08.2011р., але через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розглянути справу без участі відповідача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги, яка прийнята до розгляду.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2006р. між ВАТ «Донбасенерго» ( яке в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго»та є його правонаступником) та приватним адвокатом ОСОБА_5, який діє на підставі свідоцтва на право ведення адвокатської діяльності, був укладений договір №140 від 01.12.2006р. про споживання теплової енергії (надалі - договір), згідно умов якого та додатку №1 „постачальник” (позивач) зобовязувався подати до обєктів „споживача” (адвокату ОСОБА_5.) теплову енергію для забезпечення потреб опалення та гарячого водоспоживання згідно Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведенню, затверджених ПКМУ №630 від 21.07.2005р. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.4.3 договору, „Споживач” (адвокат ОСОБА_5.), який діє на підставі свідоцтва на право ведення адвокатської діяльності) щомісячно здійснює оплату „Постачальнику” за спожиту теплову енергію та гарячу воду згідно виставлених за минулий місяць рахунків не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Строк дії договору з 01.12.2006р. до 01.12.2007р. ( п. 6.1 договору) та підписаний позивачем і адвокатом ОСОБА_5

В зв»язку з відсутністю заперечень щодо продовження строку дії договору відповідно до п. 6.4 договору та наявністю листів позивача та адвоката ОСОБА_5, судова колегія дійшла висновку про продовження строку дії договору на 2008- 2010рр.

Позивачем, на виконання умов договору, за період з грудня 2009р. по квітень 2010р. відповідачу були надані послуги з теплопостачання на суму 1453,26грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, які підписані обома сторонами без розбіжностей. Крім того, позивачем направлялися рахунки-фактури за даний період, які отримані ОСОБА_5 особисто.

Як стверджує позивач, відповідачем зобов»язання з оплати послуг теплопостачання не виконані, в зв»язку з чим рахується борг в розмірі 1453,26грн., тому позивач звернувся до господарского суду з позовом про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 1453,26грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, договір на споживання теплової енергії №140 від 01.12.2006р. був укладений позивачем з приватним адвокатом ОСОБА_5, який діє на підставі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець тільки 24.01.2007р.

Стаття 2 Господарського кодексу України визначає, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу ( ст. 128 Господарського кодексу України).

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначає, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

В матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових угод до договору щодо зміни правового статусу споживача.

Разом з тим, листами від 28.12.2007р., від 14.01.2010р. ( в період, коли вже було здійснено державну реєстрацію ОСОБА_5 як фізичної особи-підприємця) відповідач підтвердив згоду на продовження дії спірного договору. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що відповідачем в період з 2007-2009рр. здійснювалося прийняття та оплата послуг з теплопостачання.

Також з додатку №1 до договору №140 від 01.12.2006р. та договору оренди №53 від 01.12.2006р. (укладеного Миколаївською міською радою та адвокатом ОСОБА_5.) вбачається, що дане приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності з метою ведення адвокатської діяльності, тобто у даному випадку приміщення не є житловим.

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності та враховуючи надання відповідачем згоди на продовження строку дії спірного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив дію договору №140 від 01.12.2006р. з позивачем саме як Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 у подальшому ( арк. с. 14).

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що договір на споживання теплової енергії №140 від 01.12.2006р. був укладений саме з громадянином і не встановлений порядок розрахунків по оплаті послуг надання теплової енергії.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №159 від 08.10.2009р. «Про погодження тарифів на теплопостачання»були встановлені тарифи на теплову енергію 318грн./Гкал.

Пунктом 4.3 договору визначено, що споживач щомісячно здійснює оплату „Постачальнику” за спожиту теплову енергію та гарячу воду згідно виставлених за минулий місяць рахунків не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем виставлялися рахунки-фактури за даний період, які отримані відповідачем особисто, а також між сторонами підписані акти приймання-передачі за грудень 2009р. квітень 2010р. без заперечень.

В зв»язку з тим, що відповідачем не доведено належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов»язань щодо оплати наданих та прийнятих ним послуг з теплопостачання за період грудень 2009р. квітень 2010р. в строк, встановлений умовами договору, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 1453,26грн.

Тому, рішення суду підлягає скасуванню та стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Миколаївка Донецької області підлягає заборгованість в розмірі 1453,26грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з»ясовані всі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2011 року у справі №35/130 підлягає скасуванню, а позовні вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 1453,26грн. задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»Слов»янської теплової електричної станції, м. Миколаївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2011 року у справі №35/130 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2011р. у справі №35/130 скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»Слов»янської теплової електричної станції, м. Миколаївка Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Миколаївка Донецької області про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 1453,26грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Миколаївка Донецької області АДРЕСА_2, ідент.код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»Слов»янської теплової електричної станції, м. Миколаївка Донецької області (84181, Донецька область, м. Миколаївка, р/р №260003018529 в Слов»янському відділенні 2868 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 394318, ЗКПО 00131104) заборгованість в розмірі 1453,26грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Миколаївка Донецької області АДРЕСА_2, ідент.код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго»Слов»янської теплової електричної станції, м. Миколаївка Донецької області (84181, Донецька область, м. Миколаївка, р/р №260003018529 в Слов»янському відділенні 2868 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 394318, ЗКПО 00131104) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 51грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр.6 прим:

1 у справу;

2,3 позивачу;

4 відповідачу;

5 ДАГС;

6ГС Донец. обл.