Постанова № 18761489, 11.10.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2011 року Справа № 27/5005/6072/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Лотоцької Л.О. (доповідача),

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників сторін:

від відповідача: представник ОСОБА_1 за довіреністю №7/11-197 від 22.02.11 року

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дніпроважмаш” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011 року у справі № 27/5005/6072/2011

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Дніпроважмаш”

до: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання права постійного користування землею

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 30 серпня 2011 року у справі 27/5005/6072/2011 (головуючий суддя Татарчук В.О., судді: Петрова В.Ї., Суховаров А.В.) відмовлено в позові Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш»( м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання права постійного користування землею.

Позивач - публічне акціонерне товариство “Дніпроважмаш”, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що рішення винесено з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню, оскільки суд не відклав розгляд справи у звязку з відсутністю в судовому засіданні представників сторін, чим порушив вимоги ч.1 ст. 77 ГПК України. Місцевий господарський суд неправильно встановив, що договір оренди був укладений з ініціативи позивача, оскільки будь-які документи, які б підтверджували зазначені обставини, у матеріалах справи відсутні. Крім того, суд не врахував, що згідно з п.4.1.1 рішення Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 року №137/3 «Про передачу земельних ділянок по вул. Сухий Остров, 3 в оренду акціонерному товариству «Дніпроважмаш», код ЄДРПОУ 00168076, по фактичному розміщенню заводу, адміністративного будинку та хімічної лабораторії»АТ «Дніпротяжмаш»було зобовязано укласти з міською радою в установленому порядку договори оренди земельних ділянок, що передаються відповідно до п.2 цього рішення. Також посилається на Перехідні положення Земельного кодексу України, згідно з якими позивач не мав можливості ухилитися від оформлення договору оренди, оскільки це призвело б до порушень вимог чинного законодавства. Скаржник також зазначає, що його було зобовязано переоформити право постійного користування земельними ділянками на право оренди таких земельних ділянок і він не мав можливості зробити інакше, так як це призвело б до порушення п.6 Постанови Верховної ради України РСР від 18.12.1990 року № 563 «Про земельну реформу». Щодо права постійного користування, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №5-рп/2005, у якому зазначено, що державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Ці обставини призвели до прийняття неправомірного рішення по справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року, апеляційна скарга була прийнята до розгляду, її розгляд було призначено у судовому засіданні на 12 годин 00 хвилин 11.10.2011 року.

Представник позивача у судове засідання, не зявився і про причину неявки не повідомив. Беручи до уваги, що позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №30091118), але не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш»задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

У 1980 році Дніпропетровському заводу металургійного обладнання (правонаступником якого є ПАТ "Дніпроважмаш") виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих було видано Державний акт на право користування землею Б № 020252, відповідно до якого за Дніпропетровським заводом металургійного устаткування, який є землекористувачем, закріплюється в безстрокове і безплатне користування 127,4 га землі згідно з планом землекористування. Земля надана для розташування адміністративних і виробничих споруд.

01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України відповідно до ч.2 ст. 92 якого, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Таким чином, ч.2 ст. 92 ЗК України визначено виключне коло субєктів, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності. Оскільки підприємство позивача не належить до державної або комунальної власності, воно не може мати у постійному користуванні земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (в первісній редакції до 01 січня 2005 року).

07.08.2002 року Дніпропетровською міською радою відповідно до норм земельного законодавства та на підставі листа-замовлення АТ "Дніпроважмаш" (про що зазначено безпосередньо в рішенні органу місцевого самоврядування) було прийнято рішення №137/3, відповідно до якого припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 127,4 га Дніпропетровського заводу металургійного обладнання, що визначено згідно з Державним актом на право безстрокового користування землею Б №020252; затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації, та передано земельні ділянки по вул. Сухий Острів, 3 в оренду, строком на пятнадцять років АТ "Дніпроважмаш" по фактичному розміщенню заводу, адміністративного будинку та хімічної лабораторії.

На підставі зазначеного рішення Дніпропетровської міської ради 18.07.2003 року між Дніпропетровською міською радою та АТ «Дніпроважмаш»був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець (відповідач) передає, а Орендар (позивач) приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0,1709 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Сухий Острів, 3 для фактичного розміщення хімічної лабораторії, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 81361002 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Пунктом 2.1 вказаного вище договору оренди, земельна ділянка передається до 07.08.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1,3 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як зазначив позивач в позовній заяві договір оренди було укладено під тиском відповідних обставин, які не відповідали його внутрішній волі, що відповідно до вищевказаної норми є підставою для визнання його недійсним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, зокрема, зазначив, що спірний договір був укладений на підставі листа-замовлення позивача, про що зазначено безпосередньо в рішенні міської ради(а.с.26), яке недійсним у встановленому законом порядку не визнавалося і не скасовувалося. Крім того, на думку місцевого господарського суду позивачем не надано доказів укладення правочину поза його волею, тобто за відсутності волевиявлення учасника правочину.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд повністю погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, оскільки наявність законодавчого врегулювання питання укладення договорів оренди з особами, що мали земельні ділянки на праві постійного користування, не може вважатися таким, що обмежує волю (бажання) особи на укладення (не укладення) договору. Позивач уклав спірний договір на виконання вимог п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Посилання позивача на визнання цього пункту неконституційним не може бути підставою для задоволення його позовних вимог, оскільки визнаючи п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України неконституційними з підстав відсутності відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, Конституційний Суд України в рішенні по справі №5-рп/2005 зазначив, що Положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2 Резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України).

Оскільки договір оренди і зміна статусу земельної ділянки відбулася до ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення, то останнє не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, у тому числі і щодо визнання права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, рішення органу місцевого самоврядування від 07.08.2002 року №137/3, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою Дніпропетровського заводу металургійного обладнання, недійсним не визнавалося і не скасовувалося та є обовязковим для застосування (у тому числі і для суду з урахуванням того, що на день його прийняття рішення Конституційного Суду України було відсутнє).

Крім того, обґрунтованим є посилання місцевого господарського суду на те, що Земельний кодекс не передбачає надання земельної ділянки без відповідного клопотання особи, що бажає її отримати, тобто у будь-якому випадку особа в обовязковому порядку звертається з відповідною заявою і переліком документів.

В силу ст.33 ГПК України обовязок доказування полягає на сторони по справі. Кожна сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог и заперечень. Позивач не довів, що правочин (договорі оренди землі) був укладений поза його волею, що унеможливлювало задоволення позовних вимог.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо порушення судом ст.77 ГПК України, то слід зазначити, що суд відкладає розгляд справи (або оголошує перерву в судовому засіданні) тільки в разі, коли спір неможливо вирішити в цьому засіданні за відсутності представника сторони. Оскільки матеріали справи були достатніми для вирішення спору по суті, то суд не скористався своїм правом на відкладення розгляду справи. Отже, неможливо вважати порушенням процесуальних норм невиконання свого права (за відсутності обовязку). Крім того, в силу ст.104 ГПК України порушення процесуальних норм є підставою для скасування судового рішення тільки в тому випадку, коли це порушення призвело до прийняття необґрунтованого рішення. Так як рішення по справі повністю відповідає нормам матеріального права, то в будь-якому випадку порушення норм процесуального права (хоча таке порушення було відсутнє) не може бути підставою для скасування судового рішення по справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш»(м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011 року у справі №27/5005/6072/2011 залишити без зміни.

Головуючий суддя Л.О. Лотоцька

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя О.С. Євстигнеєв

Постанова виготовлена в повному обсязі 17.10.2011 року.