Рішення № 18761393, 14.10.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2011 р.Справа № 9/16/1054-10 За позовом Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турівка" с. Турівка Теофіпольського

району

про стягнення 309272,27 грн. шкоди,заподіяної навколишньому природному

середовищу

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Турівська сільська рада, с. Турівка Теофіпольського району

Суддя Олійник Ю.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 за дов. від 28.04.10,

Від відповідача - ОСОБА_2 за дов. від 1.07.11,

Від Третьої особи не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Рішенням господарського суду області від 01.11.10 по справі №16/1054-10 у позові відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.11 рішення від 01.11.10 скасовано, прийнято нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 309272,27грн. шкоди. Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.11 рішення господарського суду Хмельницької області від 01.11.10 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду області в іншому складі. У постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2011р., крім іншого зазначено, що застосована Методика №290 втратила чинність лише 17.06.2011р. Методика №389 згідно п.9.1 в редакції, що діяла на момент вчинення порушення не використовується при спеціальному водокористуванні прісних підземних вод глибиною більше 20 метрів, суду необхідно додатково дослідити показники, застосовані інспекцією при розрахунку сум збитків, не досліджено також порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства у період з 1.01.2010р. по 31.03.2010р. Ухвалою суду від 16.08.11 справу прийнято до провадження, змінивши її номер на №9/16/1054-10.

Суть спору: Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 219852,27 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, оскільки відповідач здійснював спеціальне водокористування за відсутності відповідного дозволу. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що проведеною перевіркою дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства встановлено, що останній здійснював спеціальне водокористування для забезпечення господарсько-побутових потреб за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р.

У заяві від 5.07.10, яка прийнята судом, позивач збільшив позовні вимоги до 309272,27 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, включивши додатково період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року спеціального водокористування за відсутності дозволу

Позивач у позовній заяві, поясненнях та його представник у судовому засіданні посилаються на п. 1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року №02-5/744 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, згідно яких передбачена презумпція вини порушника, ч.2 ст.48, ч. 1 ст. 49 Водного Кодексу України, ч. 4 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”. Зазначається, що показники, які застосовані інспекцією при розрахунку збитків застосовувались на підставі Звітів відповідача про використання води, які надавались ним в уповноважені державні органи. Інші показники і методи не застосовувались. Звертається увага, що позивач при розрахунку збитків міг застосовувати як Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затв. Наказом Державного комітету України по водному господарству №290 від 29.12.2001р., так і Методику розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затв. наказом Мінприроди №389 від 20.07.2009р.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, посилаючись на те, що відповідно до ст.23 Кодексу України „Про надра” встановлено право без спеціальних дозволів відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб, а в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснює видобуток підземних вод з глибин, що перевищують 20 метрів та докази того, з яких саме глибин і яким чином здійснюється видобуток підземних вод. Відсутні також копії договорів на водопостачання, укладених між мешканцями с. Турівка та відповідачем або будь-які інші докази, які свідчать про те, що саме ТОВ „Турівка” здійснює забезпечення централізованого водопостачання населення. Тому позивачем не доведено, який саме об'єм підземних вод було використано, не визначено який об'єм води необхідно використовувати за базу для розрахунку розміру відшкодування збитків. Зазначається, що згідно актів приймання-передачі об'єктів соціальної сфери від 03.03.2008р. та від 11.03.2008р. майно соціальної сфери, у т.ч. артскважина залишковою вартістю 44745,00 грн., артскважина залишковою вартістю 4632,00 грн., башня залишковою вартістю 20276 грн., водопровід до с. Турівка залишковою вартістю 37021,00 грн., водопровід до с.Турівка залишковою вартістю 4199,00 грн., прийняті на баланс Турівської сільської ради, тому саме ця юридична особа повинна нести відповідальність за видобуток підземних вод із свердловин, що розташовані поблизу с. Турівка з 11.03.2008р.

Відповідач звертає увагу суду, що згідно п.п.7.1 п.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” передбачено наявність договору водокористування, укладеним між первинним та вторинним водокористувачем, який не укладався. Посилається на те, що акті № 41/06 від 19.02.2010р. та в постанові про накладення адміністративного стягнення на керівника ТОВ „Турівка” від 23.02.2010р. зазначено, що ТОВ „Турівка” не здійснює облік забору та використання вод із свердловин. Звертається увага, що кількість фактично використаної води, яка зазначена у звітах про використання води (статистична форма № 2-ТП) за 2008-2009р. не є обґрунтованою, а відтак не може використовуватись, як база для розрахунку розміру відшкодування збитків.

У додаткових поясненнях від 14.10.11 відповідачем звертається увага на те, що з матеріалів справи вбачається, що ні відповідач, ні СТОВ «Турівське» дозволів на спецводокористування не отримували, ліміти забору води їм не надавалось. Однак, якщо Звіти подавались до Хмельницького міжрайонного управління водного господарства, то незрозуміло як на 11 стрічці таблиці №1 проставлялися ліміти. Тому це є підтвердженням того, що звіті носили суто формальний характер і в жодному випадку не є доказом того, що відповідач здійснював спеціальне водокористування. Крім того, звертається увага, що з урахуванням Постанови ВГСУ по справі позивачем не підтверджено належним чином вартість завданих збитків, а відтак і вартість позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача,- Турівська сільська рада у письмовому поясненні від 08.09.2010р. зазначає, що на території Турівської сільської ради знаходяться дві водонапірні башні, проте визначити фактичний об'єм використаної води неможливо, оскільки на даних об'єктах відсутні лічильники води. Звертається увага, що у матеріалах справи відсутні копії договорів на водопостачання, укладених між мешканцями с. Турівка, Турівською сільською радою та відповідачем або будь-які інші докази, які свідчать про те, хто саме користується водою та у якій кількості, хто здійснює водокористування та забезпечення централізованого водопостачання населення с. Турівка та с.Червона Дубина. Крім того, надані суду позивачем розрахунки не відповідають дійсності, оскільки неможливо визначити, у яких об'ємах здійснювалося водокористування відповідачем та мешканцями.

Хмельницьке обласне виробниче управління по меліорації і водному господарству листом від 05.09.11 повідомило суд, що відповідно до ст.49 Водного кодексу України органи водного господарства погоджують клопотання водокористувача на отримання дозволу на спеціальне водокористування лише у випадку використання поверхневих вод.

Хмельницьке міжрайонне управління водного господарства листом від 06.09.11 повідомило суд про те, що ліміт забору води ТОВ "Турівка" у 2008-2010роках не встановлювався, клопотання від господарства про отримання лімітів не надходили.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області листом від 07.09.11 повідомлено суд, що ТОВ "Турівка" дозволу на спеціальне водокористування протягом 2005-2008років не отримувало.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Позивачем проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, за результатами якої складено акт перевірки №41/06 від 19.02.2010р. Встановлено, що відповідач здійснював спеціальне водокористування підземною водою із свердловини для забезпечення господарсько-питних потреб та для забезпечення централізованого водопостачання населення с. Турівка, с. Червона Дубина Теофіпольського району без дозволу на спеціальне водокористування в порушення вимог ст. ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України, ст.ст. 16,19,21,23 Кодексу України про надра. При цьому не здійснювався облік забору та використання вод із свердловини в порушення вимог ст.ст.4,110 Водного кодексу України.

Позивачем обрахований розмір шкоди, завданої внаслідок водокористування за період з 01.01.2008р. по 24.08.2009р. у розмірі 70332,56грн. згідно Розрахунку відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затв. Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290.

Позивачем обраховано шкоду внаслідок водокористування за період з 25.08.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 149519,71грн. згідно Розрахунку відповідно до Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затв. наказом Мінприроди №389 від 20.07.2009 р.

Крім того, при збільшенні позовних вимог позивачем обраховано шкоду внаслідок водокористування за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. у розмірі 89420,00 грн. згідно Розрахунку відповідно до Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затв. наказом Мінприроди №389 від 20.07.2009 р.

Відповідно згідно поданих трьох розрахунків позивача розмір шкоди складав 309272,27грн.

На підставі виявлених в ході перевірки порушень позивачем винесено постанову №007008/06 від 23.02.2010р. про накладення адміністративного стягнення в розмірі 238,00 грн., в якій зазначено про порушення директором ТОВ „Турівка” ОСОБА_3 вимог природоохоронного законодавства, а саме ст. ст.16,19,21,23 Кодексу України „Про надра”, ст.ст.44,47,48,49,110 Водного кодексу України.

Інформація про кількість використаної води ТОВ „Турівка” в 2008-2009р. та першому кварталі 2010р. міститься у звітах по використанню води (статистична форма 2-ТП). Зокрема, у 1-му кварталі 2008р. відповідачем відображено у поданному до Хмельницькоблводгоспу звіті від 01.04.08 показник забраної або одержаної від початку року води 6,12тис.куб.м., у 2-му кварталі відображено у звіті від 29.06.08 показник 14,29тис.куб.м., у 3-му кварталі 2008р. відображено у звіті від 30.09.08 показник 23,79тис.куб.м., у 4-му кварталі 2008р. відображено у звіті від 24.12.08 показник 34,02тис.куб.м., у 1-му кварталі 2009р. відображено у звіті від 27.03.09 показник 7,2тис.куб.м. з початку року, у 2-му кварталі 2009р. відображено у звіті від 26.06.09 показник 15,85тис.куб.м., у 3-му кварталі 2009р. відображено у звіті від 01.10.09 показник 21,97тис.куб.м., у 4-му кварталі 2009р. відображено у звіті від показник 25,15тис.куб.м., у 1-му кварталі 2010р. відображено у звіті від 28.03.10 показник 3,40тис.куб.м. з початку року.

Зазначені звіти надані позивачу Хмельницьким обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству (листи №1053 від 3.03.10 та № 647 від 17.05.10). Звіти підписані керіником та головним бухгалтером відповідача, скріплені печаткою відповідача.

Згідно з письмовими пояснення головного бухгалтера відповідача Коробейко Т.В. від 25.08.2010р., що надані в матеріали справи, дві свердловини, які були передані на баланс Турівської сільської ради, і з яких ТОВ „Турівка” використовує разом із Турівською сільською радою воду, на даний час не є облаштованими лічильниками щодо обліку здобутої води. Тому відповідач не має інформації про обсяги зібраної з двох свердловин води в 2008-2009 та першому кварталі 2010р. Звертається увага, що із поданих бланків статистичної звітності заповнювалась лише загальна інформація про ТОВ „Турівка”, просталялась печатка ТОВ „Турівка”, а інформацію щодо обємів зібраної води по ТОВ „Турівка” заповнював інженер по використанню водних ресурсів Хмельницького міжрайонного водного господарства по Теофіпольському районі. Тому інформація про кількість забраної води, яка міститься звітах по використанню води (статистична форма 2-ТП) є такою, що не відповідає дійсності.

Згідно з поясненням сільського голови Турівської сільської Ради Долинської О.В., наданими позивачу, від 25.06.2010р. , що наявне в матеріалах справи, зазначено, що видобуток прісних вод із свердловин здійснює відповідач, з 1-го кварталу 2008 року для забезпеченян потреб жителів с.Турівка, с. Ч.Дубина, ферми с.Турівка. Зазначено про те, що за роботу насосів у відповідача відповідальний електрик ТОВ «Турівка», включення насосу здійснюється автоматично. Пояснено, що комунального підприємства в сільській раді немає, громадяни за воду розраховувались з відповідачем у 2008-2009р.р. 3грн. утримувалось із майнового паю , у 2010р. 6 грн.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне.

1. Згідно з абз.4 та 19 ч.1 ст. 1 Водного Кодексу України визначено, що використання водице процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; а водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ст.48 Водного Кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільсько господарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. При цьому згідно з ч. 1 ст. 49 Водного Кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі спеціального дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи: акт перевірки позивачем відповідача від 19.02.2010 №41/06, лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області від 07.09.11 відповідачем дозволу на спеціальне водокористування не отримувалось.

Судом враховується, що згідно з ст.ст.16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006 року № 548 Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки на відповідній території. Відповідно до п.4 вказаного Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами: додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Інспекція має право, зокрема, обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації з метою дотримання ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складати акти перевірок.

Позивачем при проведені перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, за результатами якої складено акт перевірки від 19.02.2010р., встановлено, що відповідач здійснював спеціальне водокористування підземною водою із свердловини для забезпечення господарсько-питних потреб та для забезпечення централізованого водопостачання населення с. Турівка, с. Червона Дубина Теофіпольського району без дозволу на спеціальне водокористування в порушення вимог ст. ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України, ст.ст. 16,19,21,23 Кодексу України про надра. При цьому позивачем встановлено, що відповідач не здійснює облік забору та використання вод із свердловини в порушення вимог ст.ст.4,110 Водного кодексу України.

Тому, як встановлено у судовому засіданні, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу самовільним спеціальним водокористуванням, визначена позивачем на підставі звітів по використанню води (статистична форма 2-ТП) за 2008-2009р. та першому кварталі 2010р. Додаткових показників позивачем при розрахунку сум збитків не застосовувалося, оскільки на момент перевірки прибори обліку води у відповідача на обєкті перевірки та технічна документація були відсутні. Відповідно не можливо дослідити іншими способами такі дані і у судовому засіданні.

При цьому судом приймаються до уваги наявні в матеріалах справи звіти по використанню води (статистична форма 2-ТП) за 2008-2009, 1-й квартал 2010р., у яких відповідачем підтверджена інформація про кількість використаної води ТОВ „Турівка”. Зазначені звіти надані позивачу Хмельницьким обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству( листи №1053 від 3.03.10 та № 647 від 17.05.10), якому вони були надані відповідачем. Форма такої звітності затверджена наказом Держкомстату Ук5раїни № 230 від 30.09.97. Звіти підписані керіником та головним бухгалтером відповідача, скріплені печаткою відповідача.

Натомість судом критично оцінюються посилання відповідача на пояснення головного бухгалтера відповідача Коробейко Т.В. від 25.08.2010р. про те, що із поданих бланків статистичної звітності заповнювалась лише загальна інформація про ТОВ „Турівка”, проставлялась печатка ТОВ „Турівка”, а інформацію щодо обємів зібраної води заповнював інженер по використанню водних ресурсів Хмельницького міжрайонного водного господарства по Теофіпольському районі. При цьому судом враховується, що звіти по використанню води є офіційною статистичною формою звітністю відповідача, останні подавалися ним до уповноважених державних органів, доказів їх підробки і встановлення такого факту правоохоронними органами відповідачем не надано. Відповідно доводи про їх підписання іншою особою підтвердження у судовому засіданні не знайшли.

Крім того, на підставі виявлених в ході перевірки порушень позивачем винесено постанову №007008/06 від 23.02.2010р. про накладення адміністративного стягнення в розмірі 238,00 грн., в якій зазначено про порушення директором ТОВ „Турівка” ОСОБА_3 вимог природоохоронного законодавства. Останнім ця постанова не оскаржена у встановленому порядку і відповідно не скасована.

У матеріалах справи наявні протилежні позиції Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Турівської сільської ради у письмовому поясненні від 08.09.2010р. та пояснення сільського голови Турівської сільської Ради Долинської О.В., надані позивачу від 25.06.2010р. При цьому Третя особа у судові засідання представника не направляла, що унеможливило їх уточнення. Тому, враховуючи, що на момент проведення перевірки, тобто хронологічно раніше, надані письмові пояснення сільського голови Турівської сільської Ради Долинської О.В. від 25.06.2010р., останні приймаються судом до уваги. Цим поясненням підтверджується, що що видобуток прісних вод із свердловин здійснює відповідач, включення насосу здійснюється автоматично, громадяни сіл за воду проводили розрахунки.

Посилання відповідача на те, що що згідно актів приймання-передачі об'єктів соціальної сфери від 03.03.2008р. та від 11.03.2008р. майно соціальної сфери, у т.ч. артскважини, башня, водопроводи до с. Турівка прийняті на баланс Турівської сільської ради, тому саме ця юридична особа повинна нести відповідальність за видобуток підземних вод із свердловин, безпідставні, оскільки відсутні будь-які докази щодо видобуток води саме Третьою особою по справі, а сам факт перебування на балансі про зазначене не свідчить і не спростовує неможливість використання води самим відповідачем.

Відповідачем за таких обставин не доведено також, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди всупереч ст.33 ГПК України та ч. 2 ст. 1166 ЦК України. Така ж правова позиція у п.1.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. із змінами і доповненнями.

2. Статтею 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991р. із змінами і доповненнями передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з ч.4 ст.68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивач відповідно до положень чинного законодавства обгрунтовано дійшов висновку про неправомірну поведінку відповідача, що полягала у здійсненні спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу, що спричиняє обов'язок відшкодувати заподіяну цими неправомірними діями шкоду.

Позивач просить стягнути 309272,27грн. шкоди. При цьому позивачем обрахований розмір шкоди за період з 01.01.2008р. по 24.08.2009р. у розмірі 70332,56грн. згідно Розрахунку відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затв. Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290. Шкоду внаслідок самовільного водокористування за період з 25.08.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 149519,71грн. обраховано відповідно до Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затв. наказом Мінприроди №389 від 20.07.2009р. Згідно цієї ж Методики обраховано шкоду внаслідок самовільного водокористування за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. у розмірі 89420,00 грн.

Судом враховується , що позивачем обгрунтовано і правомірно обрахований розмір шкоди за період з 01.01.2008р. по 24.08.2009р. у розмірі 70332,56грн. (53484,84 * 0,2630*5) відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затв. Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290.

Натомість шкоду внаслідок самовільного водокористування за період з 25.08.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 149519,71грн. (5685,16*0,2630*100) позивачем обраховано відповідно до Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затв. наказом Мінприроди №389 від 20.07.2009р., яка набрала чинності 25.08.09. При цьому позивачем не враховано, що Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затв. Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290 продовжувала свою дію і на період нарахувань з 25.08.2009р. по 31.12.2009р., оскільки втратила чинність тільки згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.06.2011р. № 202. Тому правомірним є обрахування шкоди за цей період по Методиці, затв. наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290 у розмірі 7475,99грн. (5685,16*0,2630*5).

Відповідно разом за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. розмір шкоди визначається у розмірі 77808,55грн. (59170,00 * 0,2630*5). При цьому кількість води визначається згідно звітів по використанню води (статистична форма 2-ТП) за 4-й квартал 2008р. - 34,02тис.куб.м. та за 4-й квартал 2009р. - 25,15тис.куб.м.

Позивачем було збільшено позовні вимоги на суму 89420 грн. шкоди за період 1.01.2010р. по 31.03.2010р. Однак, при цьому не надано інших доказів порушення вимог природоохоронного законодавства. Посилання позивача на той же акт перевірки від 19.02.10 № 41/06 безпідставні, оскільки перевірка проводилась 19.02.10, а Звіт відповідача по використанню води (статистична форма 2-ТП) за 1-й кварталі 2010р. подано 28.03.10, що хронологічно є пізнішим і відповідно при проведенні перевірки позивач не міг знати його показників. Тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 77808,55грн. обгрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню, а решті - відмові у зв'язку з безпідставністю. При стягненні судом також враховуються норми п.7 ч. 2 ст.69 Бюджетного Кодексу України та п.35 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік»від 23.12.2010р.

3. Судові витрати по справі згідно ст.49 ГПК України підлягають покладенню на відповідача в частині задоволених позовних вимог , враховуючи, що спір доведений до вирішення суду внаслідок неправильних дій відповідача шляхом їх стягнення в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю „Турівка”, с. Турівка Теофіпольського району про стягнення 309272,27 грн. шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Турівка”, с. Турівка Теофіпольського району Хмельницької області (вул. Центральна, 34, код 33279610) на користь Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області (м. Хмельницький вул. І. Франка, 2/2, код 34971547) для зарахування на рахунок УДК у Теофіпольському районі №31511921700487 ( у ГУДКУ у Хмельницькій області, код бюджетної класифікації 24062100, МФО 815013, код 23565503) 77808,55 грн. ( сімдесят сім тисяч вісімсот вісім гривень 55 коп.) шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Турівка”, с. Турівка Теофіпольського району (вул. Центральна, 34, код 33279610) в доход Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095 через відділення державного казначейства на рахунок 31112095700002 УДК м.Хмельницького, банк отримувача ГУ ДКУ у Хмельницькій області, код 23565225, МФО 815013) державне мито в сумі 778,09 грн. (сімисот сімдесят вісім гривень 09 коп.) та в дохід Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22050000, банк ГУ ДКУ у Хмельницькій області (на рахунок 31215259700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, УДК у Хмельницькій області, МФО 815013) 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ, який надіслати в податковий орган.

У решті позову відмовити.

СуддяЮ.П.Олійник

Повне рішення складено і підписано 18.10.2011

Віддруковано 4 примірників:

1 до справи,

2 позивачу,

3 відповідачу (Теофіпольський р-н, с. Турівка, вул. Центральна,34)

4 третій особі (Турівській сільській раді с. Турівка, Теофіпольського району)