Рішення № 18761237, 10.10.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2011 Справа № 5024/1521/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, м.Херсон

до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району, Голопристанський район

про визнання недійсним рішення, внесення змін до договору

за участю:

представників сторін:

від позивача - Кадесніков О.І., голова спілки, ОСОБА_1, представник, дов. від 05.09.2011р.

від відповідача - ОСОБА_2, представник, дов. від 30.01.2011р.

Сутність справи: Позивач (Херсонська обласна громадська спілка по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, м.Херсон, код ЄДРПОУ 03978002) звернувся з позовом, в якому просить суд визнати недійсним прийняте відповідачем (Новофедорівська сільська рада Голопристанського району, код ЄДРПОУ 26618272) рішення №138 від 26.04.2011р. про відмову у продовженні терміну дії договору оренди з підстав встановлення факту нецільового використання земельної ділянки як незаконне та винесене з порушенням вимог чинного законодавства, а також просить внести зміни до договору оренди землі від 22.06.2006р. №4АА 002360-040672100024, укладеного між сторонами шляхом викладення першого речення пункту 8 розділу "Строк дії договору" у редакції "Договір укладено на 25 років".

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на безпідставний висновок орендодавця щодо нецільового використання позивачем земельної ділянки.

Так, на виконання Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. було прийнято Постанову №199 "Про схему управління житлово-комунальним господарством" та розпорядження №472-р від 02.11.1988р., на підставі яких Міністерство Житлово-комунального господарства УРСР було зобов'язане передати організації рятувальної служби на воді Республіканському товариству рятування на воді УРСР за станом на 01.08.1986р.

На підставі зазначених правових актів виконавчим комітетом Херсонської облради було прийнято розпорядження №262-р від 28.12.1988р., згідно з яким управління житлово-комунального господарства зобов'язано передати на баланс обласній раді товариства рятування на воді до 29.12.1988р. всі підрозділи центральної обласної водолазно-рятувальної служби станом на 01.08.1988р.

Таким чином, майно рятувальної станції в с.Залізний Порт було власністю позивача, і кафе "Гавана" входило до складу переданого останьому майнового комплексу як пункт харчування. Діяльність кафе здійснювалась на підставі наданої контролюючими органами дозвільної документації, а також рішень виконавчого комітету Новофедорівської сільради №61 від 25.04.2007р. та №76 від 26.05.2010р. на розміщення бару на базі кафе "Гавана".

На спірній земельній ділянці знаходяться належні позивачу на праві власності будівлі та споруди рятувальної станції.

Відповідач безпідставно відмовив позивачу у продовженні укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 22.06.2006р., строк дії якого закінчується 27.06.2011р., в зв'язку з нецільовим використанням частини земельної ділянки під кафе.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, маючи намір скористатися правом на укладення договору, звернувся до відповідача з листами від 04.05.2011р. та від 26.05.2011р. про продовження договору, проте рішенням Новофедорівської сільради №138 від 26.04.2011р. у продовженні договору оренді відмовлено з огляду на встановлення факту її нецільового використання.

У судовому засіданні відповідач повідомив суд, що в процесі видачі витягу з рішення мала місце технічна помилка, в зв'язку з чим замість правильної дати 24.06.2011р. було зазначено помилково 26.04.2011р. Зазначений факт підтверджений наданим для огляду суду нарядом сесії та оригіналом рішення.

Зважаючи на викладене, позивач письмовою заявою уточнив предмет позовних вимог і просить суд визнати недійсним рішення №138 від 24.06.2011р., яка судом прийнята до розгляду і задоволена.

Відповідач у наданому відзиві позов не визнає, зазначає, що підставою відмови на поновлення договору було встановлення факту нецільового використання земельної ділянки згідно акту обстеження комісією сільради від 28.03.2011р. та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Голопристанського відділу Держкомзему від 18.04.2011р.

Так, згідно договору від 22.06.2006р. позивачу в оренду передано землі громадської забудови, код 1.12.5 площею 0,1101га. На земельній ділянці, яку орендує відповідач, розташоване кафе "Гавана", яке використовується під комерційну діяльність, що суперечить цільовому використанню земельної ділянки та порушує встановлену між сторонами у пунктах 15, 16 договору домовленість.

Позивач відмовляється у добровільному порядку повернути орендовану земельну ділянку.

Щодо внесення змін до договору оренди та встановлення його строку дії на 25 років, то вирішення такого питання віднесено до виключної компетенції уповноваженого власником органу, зокрема, сільської ради.

Розгляд справи відбувався з перервою, яка оголошувалася до 10.10.2011р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

На підставі укладеного між сторонами договору оренди землі від 22.06.2006р. відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне використання земельну ділянку площею 0,1101га у с.Залізний Порт, біля бази відпочинку Ювілейний, строком на 5 років під розміщення об'єктів рятувальної станції "Залізний Порт".

На підставі акту прийому-передачі від 28.12.2004р. комплексу рятувальної станції "Залізний Порт" позивачу, у числі інших об'єктів, було передане кафе з літнім майданчиком, яке позивачем передавалось в оренду приватним підприємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які, в свою чергу, використовували зазначений об'єкт на підставі дозволів контролюючих служб, рішень виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради №61 від 26.04.2007р., №62 від 22.04.2009р., №76 від 26.05.2010р. під бар з цілодобовим режимом роботи з правом продажу горілчаних та тютюнових виробів.

На підставі п.1, 15, 16, 19 договору оренди, передана в оренду позивачу земельна ділянка відноситься до земель громадської забудови та громадського призначення, зміна її цільового призначення забороняється.

У пункті 8 договору сторони передбачили переважне право орендаря на поновлення договору після його закінчення на новий строк за умови письмового повідомлення про такий намір орендодавця за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Позивач звернувся до відповідача з листами від 22.01.2011р. та 22.04.2011р., які містили пропозицію та бажання продовжити строк дії договору земельної ділянки на 25 років, проте, у листах від 18.05.2011р. №2-11/165 та від 03.06.2011р. за №2-11/530 сільська рада повідомила, що не має наміру продовжувати строк дії договору оренди та запропонувала повернути земельну ділянку орендодавцеві, а рішенням №138 від 24.06.2011р. відмовила громадській спілці по попередженню нещасних випадків з людьми на воді у продовженні терміну дії договору, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд відмовляє у задоволенні позову з огляду на його безпідставність, врахувавши наступне.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, ст.11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЦК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Зі змісту статей 12, 17 ЗК України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності ( в межах, визначених ЗК України), у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

На підставі ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п.34 ч.1 ст.26 цього Закону вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

З врахуванням вищенаведених правових норм, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в комунальній або у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Тому зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.

Поряд з цим, наданими у справу належними доказами, у розумінні приписів ст.ст.32-34 ГПК України, встановлений факт нецільовоого використання земельної ділянки громадської забудови та розміщеного на ній кафе "Гавана" під бар з цілодобовим режимом роботи з правом продажу спиртних та тютюнових виробів.

Відтак, з врахуванням викладеного, господарський суд не має правових підставі для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

Суддя Н.О. Задорожна

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

19.10.2011р.