Рішення № 18760945, 12.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7689/11

вх. № 7689/11

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судовогозасідання Невзгляд Н.О

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 01-20/1460 від 13.08.2010 р.;

3-ої особи 1 - не з"явився;

3-ої особи 2 - не з"явився.

відповідача - ОСОБА_2, за паспортом НОМЕР_1 від 20.09.2001р.; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом

Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області, м. Куп'янськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м.Харків;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Петропавлівська сільська рада, с. Петропавлівка 3-я особа <Текст >

до

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Петропавлівка 3-я особа <Текст >

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

13.09.2011р. позивач Куп'янська районна державна адміністрація Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ФОП ОСОБА_2, в якій просить розірвати укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 31.03.2005р. про передачу в оренду земельної ділянки площею 43,4929 га, в тому числі сільськогосподарської землі (пасовища) 26,2963 га, інші -2,2717 га, під гідротехнічні споруди - 0,4880 га, під водою 14,3460 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Петропавліської сільської ради Куп'янського району Харківської області. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 24, 25, 32 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 13, 16 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації". Позивач стверджує, що відповідач порушує умови договору, а саме: 1) не пускає безперешкодно тварин до водопою у відведених місцях; 2) не облаштував місця загального водокористування громадян і не забезпечив їх первинними рятувальними засобами; 3) не проводить обстеження дна акваторії водолазами і очищення їх від сторонніх предметів; 4) не дотримується екологічної безпеки землекористування, державних стандартів норм і правил.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні в повному обсязі. Крім того, представник позивача заявляє про те, що відповідач допускає й інші порушення умов договору, які первісно не були вказані ним у якості підстав позову, але на його думку мають місце. Зокрема, вказує позивач, відповідач не забезпечив цільове використання ділянки (для рибогосподарських потреб) та вчинив не узгоджений скид води з водойми.

Відповідач у відзиві на позов (т.І а.с.50-55) проти задоволення позову заперечує. Відповідач вказує, що нею у повному обсязі виконуються умови спірного договору оренди землі, а саме своєчасно і в повному обсязі сплачується орендна плата, проведено зариблення водоймища, влаштовано водопій для тварин, облаштовані місця загального водокористування громадян і вони забезпечені первинними рятувальними засобами, проведено обстеження дна акваторії водолазами і очищення їх від сторонніх предметів та витримані правила екологічної безпеки землекористування. В судових засідання відповідач, посилаючись на зазначені обставини, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Держкомзему у Харківській області, залучена до участі у справі ухвалою від 14.09.2011р., в судове засідання свого повноважного представника не направила, але через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надала письмові пояснення (вх.18507), в яких зазначила, що вважає розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005р. можливим у разі підтвердження обставин невиконання взятих на себе обовязків відповідно умов договору.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Петропавлівська сільська рада Купянського району, залучена до участі у справі ухвалою від 28.09.2011р. витребуваних судом документів не надала. Її представник в судовому засіданні 28.09.2011р. підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Прокуратура Харківської області, якій ухвалою суду від 14.09.2011р. було запропоновано вступити у справу у разі наявності підстав вважати права та інтереси держави порушеними, своїм правом на вступ у справу не скористалася, відповідної заяви суду не подала.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

18.03.2005р. Купянською районною державною адміністрацією Харківської області ухвалено розпорядження №85, яким затверджено проект землеустрою та надано в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку з прибережною захисною смугою загальною площею 43,4020 га, в тому числі під водою 14,3460 га; сільськогосподарських земель, в т.ч 26,2963 га пасовища; інші (порушені землі) 2,2717 га; під гідротехнічними спорудами 04.880 га. (т.І а.с. 35)

31.03.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі зареєстрований в державному реєстрі земель 15.04.2005р. за №10 згідно якого передбачена названим розпорядженням Купянської РДА від 18.03.2005р. №85 земельна ділянка передана в строкове платне користування відповідачеві ФОП ОСОБА_2 (т.І а.с. 22-24).

За умовами п.25 договору оренди землі від 31.03.2005р. №10 відповідач серед іншого прийняв на себе зобовязання по дотриманню екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил; по безперешкодному допуску тварин до водопою у відведених місцях; по облаштуванню місць загального водокористування для безкоштовного задоволення потреб громадян (облаштування пляжу, облаштування місця купання первинними рятувальними засобами); по організації один раз на рік обстеження дна акваторії відведеного для купання людей водолазами і очищення його від сторонніх предметів.

02.06.2011р. Купянська робоча група з питань раціонального та ефективного використання земель та запобігання порушення земельного законодавства провела перевірку фактичного стану земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ФОП ОСОБА_2 за результатами якої у відповідному акті вказала, що на відповідній земельній ділянці відсутній підїзд для забору води пожежної машини; вирита канава, що є небезпечним місцем для прогону стада ВРХ до водопою та пасовища.

18.08.2011р. названа Купянська робоча група провела повторну перевірку спірної земельної ділянки і у відповідному акті зазначила про відсутність підїзду для забору води пожежної машини; не проведення рекультивації виритої канави, що є небезпечним місцем для прогону стада ВРХ до водопою та пасовища; не виділення місця для водопою ВРХ громадської череди.

Названі обставини, а також те, що ФОП ОСОБА_2 не користувалася послугами КП Рятувально-водолазної станції Купянської міської ради, про що повідомляється в листі останнього від 01.08.2011р. №8/1 (т.І а.с.17), на думку позивача свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту його прав шляхом розірвання в судовому порядку договору оренди землі від 31.03.2005р. №10.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.13 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 32 Закону України „Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 35 Закону України „Про охорону земель” встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані, зокрема, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям. Статтею 96 Земельного кодексу України зазначені обовязки землекористувачів, зокрема пунктом „в” частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобовязані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, а пунктом „ґ” - підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Пунктом 29 договору оренди землі від 31.03.2005р. №10 встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Законом, підстави для зміни або розірвання договору встановлені статтею 651 Цивільного кодексу України, за змістом частини 2 якої договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку вичерпно визначений ст. 143 Земельного кодексу України: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства регламентовано ст.144 Земельного кодексу України. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

З урахуванням зазначених правових норм та у відповідності до ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за умови доведення ними за допомогою належних та допустимих доказів наявності порушень з боку відповідача вимог земельного законодавства істотного порушення умов договору оренди землі від 31.03.2005р. №10. Відповідач, відповідно, зобовязаний довести відсутність цих обставин.

При цьому, суд враховує, що згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам суд приходить до висновку про те, що позивачем не витриманий тягар доказування і докази, які згідно цитованих вище правових норм є необхідними для ухвалення рішення про розірвання договору, суду не надані.

Так у матеріалах справи відсутні протоколи про порушення земельного законодавства, які є належними і необхідними доказами наявності підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку виходячи із приписів ст.144 Земельного кодексу, ч.2 ст.34 ГПК України. Немає також і приписів про усунення порушень земельного законодавства, постанов про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Так само не містять матеріали справи і доказів того, що відповідним органом державної влади (Купянською РДА) було винесено розпорядження про розірвання договору оренди землі від 31.03.2005р. №10, яке також є необхідною умовою для розірвання договору в судовому порядку у відповідності до ст.144 Земельного кодексу.

Документи, які надані позивачем замість названих протоколів, що мали бути складені державним інспектором по використанню та охороні земель, та замість розпорядження РДА про розірвання договору оренди, не відповідають правилам господарського процесу щодо допустимості доказів, а відтак не можуть бути підставою для розірвання спірного договору оренди та позбавлення позивача права користування земельною ділянкою.

Критично оцінюючи ці докази суд також враховує наступне.

Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності повноваженнь Купянської робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель та запобігання порушенням земельного законодавства проводити перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору. Позивачем не надано ні розпорядження про утворення цієї групи та визначення її компетенції, ні вказано норм на підставі яких ця група діє, не надано доказів на підтвердження кваліфікації осіб, які в неї входять і які підписали відповідні акти обстеження земельної ділянки. Натомість ст.6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель віднесено до компетенції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель (Держкомзему).

Твердження про наявність порушень умов спірного договору та земельного законодавства, які наведені у названих актах робочої групи та в інших документах, наданих позивачем знаходяться у суперечності з іншими доказами наявними у матеріалах справи. Зокрема, твердження про відсутність місць загального водокористування громадян суперечить плану акваторії пляжу ставка «Сибірянський», складеному старшиною КП Рятувальна-водолазна станція Купянської міської ради (т. І а.с. 136-137), з якого вбачається, що ці місця загального водокористування існують; інформація про неможливість загального водокористування громадян та неможливість здійснення водопою ВРХ, викладена у скаргах громадян, знаходиться у суперечності із такими ж листами інших громадян про існування таких можливостей.

Крім того, обставини, вказані у листі КП Рятувальна-водолазна станція Купянської міської ради від 01.08.2011р. №8/1 (т.І а.с.17) знаходяться у суперечності з іншими доказами у справі калькуляціями та актами виконаних робіт, які спростовують викладені у листі обставини і свідчать про виконання цією ж водолазною станцією на замовлення ФОП ОСОБА_2 робіт по зняттю поперечних профілів акваторії спірного водоймища, вололазному обстеженню дна акваторії спірного водоймища, промірам глибин водоймища, підйому із води різних предметів тощо (т.І а.с. 107-113, 136).

Наявність наведених суперечностей додатково свідчить про те, що названі листи, скарги та інші письмові та фото документи надані як позивачем так і відповідачем, внаслідок своєї невідповідності вимогам ст. 44 ГПК України щодо допустимості доказів не можуть бути підтвердженням наявності чи відсутності обставин, на які посилаються, сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень. Відтак, вони не можуть бути і підставою для винесення судового рішення про припинення права відповідача на користування земельною ділянкою, адже рішення суду може грунтуватись лише на доказах, що відповідають вимогам допустимості та належності (ст.34 ГПК України).

Стосовно тверджень позивача про порушення відповідачем умов договору оренди землі від 31.03.2005р. №10 в частині не дотримання екологічної безпеки землекористування, державних стандартів норм і правил, а саме шляхом зняття та перенесення ґрунтового покриву суд зазначає наступне.

На підтвердження наявності цих порушень позивачем надано лише лист Міськрайонного управління Держкомзему у місті Купянськ і Купянському районі Харківської області від 18.08.2011р. №1480/1-28 в якому повідомляється про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог ст.168 Земельного кодексу шляхом зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу та заподіяння цим шкоди державі врозмірі 1.479,31 грн.

Між тим, згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: 1) акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; 2) протокол про адміністративне правопорушення; 3) припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); 4) акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для висновку про зняття ґрунтового покриву і завдання цим шкоди державі чи територіальній громаді є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони згідно п.4.4. названих Методичних рекомендації можуть підтвердити місцезнаходження ділянки (у межах населеного пункту чи за межами населеного пункту); категорію земель; форму власності земель (державна, комунальна чи приватна, у тому числі чи надана ділянка у постійне користування або оренду); загальну площа земельної ділянки та площа, на якій вчинено правопорушення; стан ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки (ступінь його пошкодження чи знищення, якість проведення рекультивації порушених земель, а у разі необхідності отримання дозволу - глибина зняття родючого шару ґрунту, місце та спосіб його зберігання та подальшого використання) тощо.

Відсутність цих документів у сукупності унеможливлює висновок про вчинення відповідного порушення земельного законодавства. Така позиція суду у даній справі узгоджується із правовою позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у п. 3.8. Постанови від 17 травня 2011 року N6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Решта тверджень позивача всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) також не підтверджена документально. Так позивачем не надано доказів відсутності на місцях загального водокористування первинних рятувальних засобів. Не надано доказів не допуску чи доказів неможливості допуску до водоймища пожежної машини. Безпідставність цього твердження позивача випливає також з того, що умовами спірного договору на відповідача не покладено обовязків по допуску до водойми пожежної машини. Не підтверджені доказами і спростовуються матеріалами справи (т.І а.с. 95-107, 144-147) посилання на невикористання позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням (для рибогосподарських потреб). Не підтверджені належними доказами і є такими, що виходять за межі вказаних у позові підстав позову, а також за межі обовязків орендаря, визначених спірним договором, посилання позивача на скид води з водоймища.

Додатково до викладеного суд зазначає, що позивачем ні у позові ні у запереченнях на відзив не обґрунтовано, що перелічені в позовній заяві порушення умов договору оренди землі від 31.03.2005р. №10 носять істотний характер. Згідно ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Між тим, у відповідності до положень названої ст. 651 ЦК України лише за наявності істотних порушень договору договір може бути на вимогу сторони розірваний в судовому порядку. Суд враховує, що названі позивачем порушення навіть, у разі їх належного документального підтвердження не могли б бути підставою для розірвання договору. По-перше, виходячи із предмету спірного договору (передача ділянки в строкове платне користування) вбачається, що ті умови, про порушення яких заявляє позивач (забезпечення водопою ВРХ, облаштування місць загального водокористування тощо), носять другорядний, похідний характер і не повязані із основними цілями за для яких укладався договір (цільове використання земельної ділянки, сплата орендної плати). По-друге, з обставин справи вбачаєься, що недоліки, про існування яких заявляє позивач, у разі їх дійсної наявності не можуть бути віднесені до істотних, тобто тих, які не можна усунути, або усунення яких пов'язано із непропорційними витратами або затратами часу, або які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення.

Тому, виходячи із суті правовідносин, що склалися між сторонами та враховуючи те, що способи захисту права, передбачені ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України мають бути адекватні змісту порушення, суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту (прпинення правовіднсин) не відповідає суті порушення. Враховуючи це належним способом захисту права, у разі доведення позивачем фактів наявності відповідних порушень, слід визнати передбачений названими ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України спосіб - примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Крім того, суд враховує, що ці, названі позивачем порушеними умови договору, спрямовані не на забезпечення інтересів позивача, а на забезпечення інтересів третіх осіб. Між тим згідно ст. 651 ЦК України умовою розірвання договору є позбавлення певного блага саме сторони за договором, а не третьої особи, на користь якої також міг бути укладений договір.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, ст. 143, 144 Земельного кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 8285 ГПК України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Бринцев О.В.

Повний текст рішення

підписано 14.10.2011р.

/Справа №5023/ /11/