Рішення № 18760933, 11.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2841/11

вх. № 2841/11

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився.

відповідач - ОСОБА_2, за дов. 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Мерефа 3-я особа <Текст >

до ТОВ "Енергія 2010", м. Харків 3-я особа <Текст >

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів від 14.09.2010 року, укладеного між ТОВ "Енергія 2010" та ФОП ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року було призначено у справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Проведення судово-економічної експертизи було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса.

До суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса надійшло повідомлення про неможливість надання висновку.

Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

З урахуванням викладеного провадження у справі №5023/2841/11 підлягає поновленню.

Представник позивача в призначене судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що всі істотні умови договору виконувалися обома сторонами, що підтверджує реальність правових наслідків вказаного договору.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

14.09.2010 року між ФОП ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія 2010" підписано договір поставки нафтопродуктів № НР 19.

Відповідно до умов Договору Постачальник (відповідач) зобов'язався передати нафтопродукти, а Покупець (позивач) прийняти товар та сплатити за нього кошти.

В п.1.2. договору сторони передбачили, що в рамках цього договору від постачальника покупцю може передаватися наступний товар:

- Бензин А-76 (н.э)

- Бензин А-80 (н.э)

- Бензин А-92 (н.э)

- Бензин А-95 (н.э)

- Дизельне пальне літнє (зимове)

- Масло моторне.

Пунктом 1.3.2. договору сторони передбачили, що постачальник на протязі одного робочого дня з моменту повідомлення покупця, розглядає його і при можливості його виконання направляє покупцю рахунок, який зобов'язується оплатити у порядку, передбаченому п.4. даним договором. У випадку повідомлення покупця в усній формі підтвердження замовлення кількості і асортименту конкретної партії товару являється його прийняттям, оформлене видатковою накладною.

В пунктах 4.1, 4.2. договору сторони передбачили, що ціна кожної партії товару вказується у рахунку, який є невід'ємною частиною цього договору, оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі одного банківського дня з моменту отримання рахунку.

В пункті 3.2. договору сторони передбачили, що постачальник має право поставити товар покупцю до отримання 100% передплати.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями. Виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Вимогами ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення у передбачений законом або договором спосіб, зокрема, одним із них є визнання правочину недійсним. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину, дефекти (недотримання) форми, дефекти суб'єктного складу, дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно ч.2 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони.

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. п. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою.

Під час розгляду справи по суті судом призначалась судово-економічна експертиза для встановлення факту належного виконання сторонами своїх договірних зобов"язань в натурі.

Однак висновок судового експерта складено не було, а тому суд не має можливості встановити факт спрямування підписаного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №НР 19 від 14.09.2010 року на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд констатує, що оскаржуваний позивачем договір поставки нафтопродуктів належним чином підписаний обома сторонами, має двосторонній зобовязувальний характер, його умови не суперечать вимогам чинного законодавства та цілям господарської діяльності позивача та відповідача, а тому підстав для визнання його недійсним на момент підписання сторонами судом не вбачається.

Крім того, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року було призначено у справі судово-економічну експертизу та зобов'язано позивача здійснити оплату вартості проведення експертизи. Як вбачається з матеріалів справи, позивач оплату вартості проведення експертизи не здійснив, документів необхідних для надання експертного висновку не надав, в зв'язку з чим Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса повернув матеріали справи №5023/2841/11 без надання експертного висновку, а тому керуючись п. 5 ст. 83 ГПК України, суд вважає за необхідне стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штраф за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 850,00 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 22, 43, 44, 49, 75, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Поновити провадження у справі №5023/2841/11.

В позові відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м.Київ, МФО 380805, код НОМЕР_1) до державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, код ЄДРПОУ № 24134490, р/р № 31110095700002 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) штраф у розмірі 850,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Прохоров С.А.

повний текст рішення підписано судом 14.10.2011 року