Рішення № 18760912, 12.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7309/11

вх. № 7309/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився, 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ 3-я особа <Текст >

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Пісочин ,

2. Дочірнього підприємства "Автосервис" АТ Куряжський домобудівний комбінат, смт. Пісочин 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Пісочин, 2. Дочірнього підприємства "Автосервис" АТ Куряжський домобудівний комбінат, смт. Пісочин про стягнення солідарно заборгованість за лізинговими платежами - 21470,11 грн, пеня - 1540,85 грн., додаткова винагорода - 80084,85 грн., платіж за незавершений лізинговий період - 1137,80 грн., а також судових витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2011 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26.09.2011 року о 11:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 12.10.2011 року о 10:30 годині.

До господарського суду Харківської області 10.10.2011 року від представника позивача надійшла заява (вх. 31600), відповідно до якої представник позивача просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102208791337.

Представник 1-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102208791396.

Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

1-й та 2-й відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач ) був укладений Договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЗЛ/Хрк-0483 /ДЛ від 3 вересня 2008 року (Договір ).

Відповідно до п.3 Договору, позивач придбає у власність предмет лізингу за договором - автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1 та надав його Відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (Правила), що є Додатком № 1 до Договору та його невід'ємною частиною.

Як свідчать матеріали справи, позивач за актом приймання-передачі передав Відповідачу предмет лізингу у користування з жовтня 2008 року. З цієї дати почали нараховуватись лізингові платежі.

Згідно з п. 5.1. Договору ціна договору формувалась і вказувалась у національній валюті України - гривні

Відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати лізингові платежі у сумі та строки, що вказані у графіках.

Відповідно до п.5.1 Додатку № 1 «Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів» Позивач, у разі прострочення встановлених Договором лізингу строків, має право на нарахування пені у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті, за кожний календарний день прострочення.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Як вбачається з матеріалів справи, з дати підписання акта приймання-передачі транспортного засобу в лізинг, Відповідач за договором лізингові платежі не сплачував у повному обсязі.

Крім того, 17.11.2010 року між позивачем та Відповідачем була досягнута домовленість про дострокове припинення дії Договору та повернення предмету Договору - автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1- Відповідачу.

Проте, за період дії Договору, за Відповідачем утворилася заборгованість за лізинговими платежами.

Позивач за актом приймання-передачі передав Відповідачу предмет лізингу у користування з жовтня 2008 року. З цієї дати почали нараховуватись лізингові платежі.

Згідно з п. 5.1. Договору ціна договору формувалась і вказувалась у національній валюті України - гривні.

Відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати лізингові платежі у сумі та строки, що вказані у графіках.

Відповідно до п.5.1 Додатку № 1 «Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів» Позивач, у разі прострочення встановлених Договором лізингу строків, має право на нарахування пені у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті, за кожний календарний день прострочення.

Так, 17.11.2010 року між ТОВ «Елемент Лізинг» тат Відповідачем була досягнута домовленість про дострокове припинення дії Договору та повернення предмету Договору - автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3реєстраційний номер НОМЕР_1- Відповідачу.

Однак, за період дії Договору, за Відповідачем утворилася заборгованість за лізинговими платежами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює права Лізингодавця (Позивача), у тому числі: 1) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Договір лізингу, що укладений сторонами при досягненні усіх домовленостей та у добровільному порядку передбачає наступне: П. 3.1.6. Додатку № 1: Відповідач зобов'язаний вчасно, відповідно до графіку лізингових платежів оплачувати лізингові платежі; П.8.2 Позивач має право розірвати Договір або відмовитись від виконання Договору в однобічному порядку, без відшкодування Відповідачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням, у випадку настання істотних умов (порушень) у тому числі: п. 8.2.4. Якщо заборгованість Відповідача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів. При розірванні Договору лізингу з причин, передбачених п.8.2.4. Відповідач зобов'язаний повністю оплатити заборгованість за договором лізингу, утому числі: заборгованість по лізинговим платежам; суми неустойки.

Збитки, понесені Позивачем у результаті такого розірвання Договору. П. 10.7. При достроковому розірванні Договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується Відповідачем у повному обсязі.

Договір розірвано 17.11.2010 року. Отже відповідно до пункту 10.7 Договору оплаті підлягає платіж за грудень в сумі 1055,98 грн.

Згідно, п.3.3.3. Договору передбачено, що Позивач вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів у випадку: коли курс гривні до долару США, встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнту дорівнює 5,00. У випадку зміни лізингового платежу, згідно п.3.3.4. Відповідач зобов'язаний додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі письмового повідомлення ( рахунку-фактури) на протязі 5-х днів з дати направлення.

Додаткова винагорода розраховується за наступною формулою: Додаткова комісія дорівнює = (розміру лізингового платежу) х (курс НБУ на дату нарахування платежу - курс базовий): курс базовий, де: Курс базовий - це визначена договором величина, перевищення якої за рахунок коливання курсу валют НБУ веде до зміни розміру лізингових платежів; Курс НБУ на дату нарахування лізингових платежів визначається Постановами НБУ; Розмір лізингового платежу - щомісячні лізингові платежі, згідно Додатку №3.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив Відповідачу наступні рахунки-фактури: № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_11_2008 від 03.11.08 р. на суму 1572,36 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_12_2008 від 03.12.08р. на суму 4793,33 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_01_2009 від 08.01.09р. від 5718,72 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_02_2009 від 03.02.09 р. на суму 5621,11 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_03_2009 від 03.03.09р. на суму 5530,92 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_04_2009 від 03.04.09р. на суму 5440,74 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_05_2009 від 03.05.09р. на суму 5350,56 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_06_2009 від 03.06.09р. на суму 5081,33 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_07_2009 від 03.07.09р. на суму 5047,71 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_08_2009 від 03.08.09р. на суму 5078,26 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_09_2009 від 03.09.09р. на суму 5536,81 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_10_2010 від 03.10.09р. на суму 5483,86 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_11_2009 від 03.11.09р. на суму 1982,71 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_03_12_2009 від 03.12.09р. на суму 1948,19 грн., №ЗЛ/Рах-0483\ВК_03_01_2010 від 03.01.10р. на суму 1914,46 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_02_2010 від 03.02.10р. на суму 1894,50 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_03_2010 від 03.03.10р. на суму 1854,42 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_04_2010 від 03.04.10р. на суму 1786,46 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_05_2010 від 05.05.10р. на суму 1757,62 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_03_06_2010 від 03.06.10р. на суму 1728,03 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_03_07_2010 від 03.07.10р. на суму 1689,56 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_08_2010 від 03.08.10р. на суму 1649,50 грн., № ЗЛ/Рах-0483\ ВК_ 03_09_2010 від 03.09.10р. на суму 1623,70 грн.

Рахунки відправлені рекомендованими листами Відповідачу (Докази відправки додаються). Станом на дату подання позовної заяви Відповідач залишив без сплати отриманні рахунки та має заборгованість по додатковій комісії у сумі 80 084,85 гривень з ПДВ.

Відповідно до вищезазначеного, на підставі п.п. 8.2., 8.2.4., 10.7., 3.3.3.1 Додатку № 1 до Договору, п. З, п.5 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Відповідач має зобов'язання по оплаті заборгованості по лізинговим платежам, пені, платежу за незавершений лізинговий період та додаткової винагороді (комісії).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, у відповідності до п.5.1. Додатку № 1 до Договорів, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, позивачем було нараховано пеню в розмірі 1540,85 грн.

Перевіривши нарахування пені в розмірі 1540,85 грн., суд приходить до висновку що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, тому підлягає задоволенню.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором фінансового лізингу, надавши відповідачу в лізинг предмет лізингу, проте станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін має наступну заборгованість перед Позивачем: за договором - у розмірі 104,233,61 гривень, із яких заборгованість за лізинговими платежами -21 470,11 гривень; пеня - 1 540,85 гривень ; додаткова винагорода - 80 084,85 гривень, платіж за незавершений лізинговий період 1 137,80 грн.

Крім того, між Позивачем та Відповідачем 1 на день укладення договору, була досягнута домовленість про забезпечення виконання зобов'язань порукою (ст. 546 Цивільного кодексу України). Договір поруки був укладений з ДП «Автосервіс» Акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» (Відповідач 2) за № ЗЛ/Днп-0483/ДП2 від 03.09.2008р.

За договорами поруки відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України). Поручителю, була направлена вимога про сплату заборгованості по лізинговим платежам та пені, яка залишила без відповіді та задоволення.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 N50/101-08).

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 651, 759, 782, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Заяву (вх. 31600) представника позивача - задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) та з Дочірнього підприємства "Автосервис" Публічного акціонерного товариства Куряжський домобудівний комбінат (62418, Харківська обл., м. Пісочин - 2, Код ЄДРПОУ 30762949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” код 34832663 (адреса: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85; юр. адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130, код 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ “АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346) заборгованість за лізинговими платежами - 21470,11 гривень; пеня 1540,85 гривень; додаткова винагорода - 80 084,85 гривень, платіж за незавершений лізинговий період 1137,80 грн. а також держмито 1042,24 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/7309/11 складено та підписано 14.10.2011 року.