Рішення № 18760849, 12.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6425/11

вх. № 6425/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 25.07.2011 р.;

відповідача- не з"явився;

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма-Плюс", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торрес", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 34097,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма-Плюс", м. Харків, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торрес", м. Харків, 24854,88 грн. основного боргу, 5028,14 грн. різниці, у зв"язку із збільшенням ціни на товар, 1920,98 грн. пені, 1766,30 грн. інфляційних витрат, 527,06 грн. 3% річних та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 27/09/10 від 27.09.10 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 серпня 2011 року.

19 серпня 2011 року позивач надав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на вересень 2011 р.

22 серпня 2011 року представники сторін у судове засідання не з"явились, документів, витребуваних ухвалою, суду не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2011 року було відкладено розгляд справи на 13 вересня 2011 року.

13 вересня 2011 року позивач звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду справи № 5023/6425/11 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року заяву позивача про продовження строку розгляду справи було задоволено, продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 17 жовтня 2011 року, та відкладено розгляд справи на 12 жовтня 2011 року.

12.10.11 р. представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, не використав свого права на участь у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

До суду повернулась ухвала від 04.08.2011 р. про порушення провадження у справі, відправлена адресату з рекомендованим повідомленням, з довідкою працівника поштового відділення про її невручення в звязку з "закінченням терміну зберігання". При цьому копія зазначеної ухвали була відправлена адресату на адресу, зазначену в позовній заяві.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

27 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма-Плюс", м. Харків, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торрес", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 27/09/10, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача скло, відповідач, в свою чергу, прийняти та сплатити вартість товару в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 2.4 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року, якщо жодна із сторін не заявила про свій намір припинити свої зобов"язання письмово не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії справжньої угоди- договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 24854,88 грн., що підтверджується накладною № 157 від 12.10.2010 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.

Як було вищезазначена, сторони узгодили строк оплати - не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте за нього не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією від 18.03.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 24854,88 грн., що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про отримання з боку відповідача.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 24854,88 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення грошових коштів в сумі 24854,88 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

П. 2.5 договору сторони домовились про те, якщо протягом строку, з моменту підписання видаткової накладної до моменту сплати вартості товару, ціна на товар піднялась більше ніж на 10 відсотків, позивач має право у односторонньому порядку змінити вартість товару на різницю між вартістю на момент підписання видаткової накладної та вартість на момент виставлення рахунку- фактури.

З листа ТОВ "Укрскло" (а.с. 22) вбачається, що вартість скла була підвищена і на 13.11.2010 р. склала 55,60 грн. за м.кв., а на 19.07.2011 р. склала 66,85 грн. за м.кв.

Таким чином, позивач мав право у односторонньому порядку змінити вартість товару на різницю між вартістю на момент підписання видаткової накладної та вартості на момент виставляння рахунку-фактури.

Тому позовна вимога про стягнення з відповідача 5028,14 грн. різниці у зв"язку із збільшенням ціни на товар підлягає задоволенню як правомірна та обгрунтована.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1766,30 грн. та 3% річних у сумі 527,06 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пенею, згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем порядку і термінів оплати, передбачених п. 2.4 цього договору, відповідач виплачує позивачу штраф у розмірі 5% від вартості поставленої партії товару за кожен день прострочення платежу до моменту належного виконання зобов"язань.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1920,98 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 340,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торрес" (61144, м. Харків, вул. Уборевича, 6А, кв. 6, код 36225091, р/р № 260023011804 в АКЦ. Комерційний банк "Базис", м. Харків, МФО 351599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма-Плюс" (61072, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 4, кв. 89, код 30885203, р/р № 260062594272200 в АТ "Укрсиббанк" м. Харкова, МФО 351005) 24854,88 грн. основного боргу, 5028,14 грн. різниці, у зв"язку із збільшенням ціни на товар, 1920,98 грн. пені, 1766,30 грн. інфляційних витрат, 527,06 грн. 3% річних, 340,97 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 14 жовтня 2011 року.