Рішення № 18760745, 10.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7250/11

вх. № <Текст >

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

прокурора - Гайдамака А.М. (посвідчення № 185 від 07.09.2011р.).

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 107 від 09.09.2011р.).

3-й особи - <Текст >відповідача - не з'явився 3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави< Текст >в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 3-я особа <Текст >

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Харківська міжрайонна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області звернулась до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 3 703,12 грн. основного боргу, пені в сумі 84,02 грн., та судові витрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору оренди № 4087 - Н від 20.07.2009 року, відповідно до якого відповідачу було надано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення на 1-ому поверсі 2 - поверхової будівлі колишньої студентської їдальні, загальною площею 765,0м2, за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с. Комуніст, учбове містечко ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 16А, що знаходиться на балансі Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 04 березня 2009 року і становить 703 800,0 грн.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.09.2011 року.

Ухвалами господарського суду від 14.09.2011 року та від 26.09.2011 року у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено до 10.10.2011 року.

В процесі розгляду справи представник прокуратури за вх.№31659 від 10.10.2011 року надав уточнення заявлених позовних вимог, в яких просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованості з орендної плати у загальній сумі 3787,14 грн., з яких заборгованість з орендної плати в сумі 3703,12 грн. та пені в сумі 84,02 грн. Позивач підтримує уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи, що згідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнені позовні вимоги прокурора та позивача як такі, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник прокуратури та позивача підтримують в судовому засіданні уточнені заявлені позовні вимоги у повному обсязі..

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду не надав, про причину неявки на час розгляду справи не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі про порушення провадження у справі щодо направлення її за адресами відповідача, яка підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвала від 31.08.2011р., направлена на адресу відповідача, повернулась до господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

20 липня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 4087- Н, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення на 1-ому поверсі 2 - поверхової будівлі колишньої студентської їдальні, загальною площею 765,0м2, за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с. Комуніст, учбове містечко ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 16А, що знаходиться на балансі Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 04 березня 2009 року і становить 703 800,0 грн.

Майно передається в оренду з метою: розміщення їдальні (буфету), що не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі.

Розділом 3 договору оренди, а саме п.3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2 438,80 грн.

Відповідно до п.3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В п. 3.6 договору оренду, сторони передбачили, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог Методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами в розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.

В 10.1 договору сторони визначили, що спірний договір укладено строком на п*ять років, що діє з 20.07.2009 року по 20.07.2014 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як вказує прокурор у позовній заяві, під час проведення перевірки щодо дотримання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна”, встановлено, що Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення, внаслідок чого за період з травня 2011 року по липень 2011 року, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 3703,12 грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості з орендної плати за період з травня 2011 року по липень 2011 року в сумі 3703,12 грн., доказів погашення відповідачем суми боргу суду не надано, інше в судовому порядку відповідачем не спростовано, отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди № 4087-Н, який був укладений між позивачем та відповідачем 20 липня 2009 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу та не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з травня 2011 року по липень 2011 року в сумі 3703,12 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.3.7. договору оренди, сторонами передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6. договору співвідношенні до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 13.04.2011 року по 12.08.2011 року, яка складає 84,02грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 84,02 грн. визнана судом обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 16, 509, 526, 530, 546, 548, 551, 629, 610, 611, 612, Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області, м. Харків (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код 23148337, р/р № 31319316600002 в УДК у Харківській області, МФО 851011) - заборгованості з орендної плати в сумі 3703,12 грн., пені в сумі 84,02 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 102,0 грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

<Дата >

Суддя (підпис< Текст >Задорожна І.М.

Повне рішення складено 11.10.2011 року.