Рішення № 18760731, 10.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7196/11

вх. № 7196/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов.№ЭЛ/УКР-04/11-2 від 10.08.2011 року,

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився, 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт. Пісочин 3-я особа <Текст >

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт. Пісочин про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів за №ЭЛ/Хрк - 0238/ДЛ від 14.05.2008 року, зобов'язати відповідача повернути предмети лізингу: за договором №0238 - Пасажирський автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, стягнути заборгованість за лізинговими платежами - 10962,70 грн., заборгованість відповідно до Додаткової угоди №3 - 33257,86 грн. Крім того, до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2011 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26.09.2011 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2011 року було відкладено розгляд справи на 10.10.2011 року о 12:00 годині.

До господарського суду Харківської області 10.10.2011 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх.31647), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи копію довідки з ЄДРЮО та ФОП стосовно відповідача станом на 09.09.2011 року.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ (Позивачем) та ФОП ОСОБА_2 (Відповідач ) був укладений Договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк - 0238/ДЛ від 14 травня 2008 року (Договір).

Відповідно до п.3. Договору, позивач придбає у власність предмет лізингу за договором № 0238 - Пасажирський автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 - та надав його Відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах частиною. В свою чергу, Відповідач на підставі п. 1.1. Правил, зобов'язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є Додатком № 3 до Договору та їх невід'ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 28 червня 2008 року за актом приймання-передачі передав Відповідачу предмет лізингу у користування, який є невід'ємною частиною до Договору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

З дати підписання акта приймання-передачі транспортного засобу в лізинг, Відповідачем: за договором 0238 лізингові платежі починаючи з 28.02.2011 року лізингові платежі не сплачувались у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1.6. Додатку № 1 до Договору, відповідач зобов'язаний вчасно, відповідно до графіку лізингових платежів оплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 1 до Договору, позивач має право розірвати Договір або відмовитись від виконання Договору в однобічному порядку, без відшкодування Відповідачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням, у випадку настання істотних умов (порушень) у тому числі:

8.2.4. Якщо заборгованість Відповідача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.

При розірванні Договору лізингу з причин, передбачених п.8.2.4. Відповідач зобов'язаний повністю оплатити заборгованість за договором лізингу, утому числі: заборгованість по лізинговим платежам; суми неустойки;

Збитки, понесені Позивачем у результаті такого розірвання Договору. П. 10.7. При достроковому розірванні Договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується Відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до вищезазначеного, на підставі п.п. 8.2., 8.2.4., 10.7. Додатку № 1 до Договору, п. З, п.5 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Відповідач має зобов'язання по оплаті заборгованості по лізинговим платежам, пені, платежу за період розторгнення договорів.

Відповідно до Додаткової Угоди №3, заборгованість по лізинговим платежам та додатковій комісії Лізингоотримувача по Договору фінансового лізингу станом на 19.10.2010р. складає 59 994,74грн.

Згідно до п.2 Додаткової Угоди №3 Лізингоотримувач зобов'язаний погасити існуючу заборгованість у розмірі 59 994,72 грн. за на ступним графіком: до 28.09.2010р. - 4999,56 грн. до 28.10.2010р. - 4999,56 грн. до 28.11.2010р. -4999,56 грн. до 28.12.2010р.-4999,56 грн. до 28.01.2011р. -4999,56 грн. до 28.02.2011р. - 4999,56 грн. до 28.03.2011р.-4999,56 грн. до 28.04.2011р. - 4999,56 грн. до 28.05.2011р. - 4999,56 грн. до 28.06.2011р.-4999,56 грн. до 28.07.2011р.-4999,56 грн. до 28.08.2011р.-4999,56 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором фінансового лізингу, надавши відповідачу в лізинг предмет лізингу, проте станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін має наступну заборгованість перед Позивачем: у розмірі 44 220,56 грн., із яких заборгованість за лізинговими платежами - 10 962,70 грн., заборгованість відповідно Додатковій угоді №3 - 33 257,86 грн., яку він не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу, за спірним договором фінансового лізингу транспортних засобів за №ЭЛ/Хрк - 0238/ДЛ, який був укладений між сторонами 14.05.2008 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості по договором фінансового лізингу транспортних засобів за №ЭЛ/Хрк - 0238/ДЛ, який був укладений між сторонами 14.05.2008 року документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 44220,56грн. заборгованості з лізингових платежів належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

У відповідності до п. 8.2 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору), позивач має право розірвати договір або відмовитись від виконання договору в однобічному порядку, без відшкодування відповідачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням, у випадку настання істотних умов (порушень) у тому числі якщо заборгованість відповідача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповідач з січня 2010 року, тобто більше 30 календарних днів не сплачує лізингові платежі. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0047/ДЛ від 17.09.2007 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Пунктом 10.7 загальних правил передбачено, що при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується відповідачем у повному обсязі.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 3066,82 грн. платежу за незавершений лізинговий платіж є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 п. 7 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про зобовязання відповідача повернути йому предмети лізингу: Пасажирський автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 є обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,11,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір фінансового лізингу транспортних засобів за №ЭЛ/Хрк - 0238/ДЛ від 14.05.2008 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, код 34832663 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2.

Зобовязати Фізичну особу підприємцем ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, код 34832663 (адреса: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85; юр. адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130, код 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ “АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346) повернути предмет лізингу: за договором фінансового лізингу транспортного засобу за договором №ЭЛ/Хрк - Пасажирський автобус Рута 20, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” код 34832663 (адреса: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85; юр. адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130, код 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ “АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346) заборгованість за лізинговими платежами 10962,70 грн., заборгованість відповідно до Додаткової угоди №3 - 33257,86 грн.; а також держмито 612,20 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” код 34832663 (адреса: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85; юр. адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130, код 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ “АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346) на користь Державного бюджету України (одержувач - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код одержувача - 24134490, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській обл., МФО банку одержувача - 851011, номер рахунку - 31110095700002, код бюджетної класифікації - 22090200, символ звітності банку - 095) 85,00 грн. державного мита.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/7196/11 складено та підписано 11.10.2011 року.