Рішення № 18760709, 04.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7317/11

вх. № 7317/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився 3-ї особи < Текст >

відповідача - не з"явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ Південна хімічна компанія "Союз-Реагент", м. Дніпропетровськ до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 16080 грн., інфляційні витрати у розмірі 1519,56грн., 3% річних у розмірі 391,21грн., пеню у розмірі 1249,61грн., а всього 19240,38грн.; судові витрати покласти на відповідача; з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача, в межах позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.11 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 20.09.11 не з"явився, документи витребувані судом не надав.

Розгляд справи було відкладено на 04.10.11 р.

Представники сторін в судове засідання 04.10.11 р. не з"явились.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає лише в частині 16080 грн. основного боргу. Вказує на те, що 13.07.2011 р. Господарським судом Харківської області винесено ухвалу по справі № 5023/5719/11 про порушення провадження щодо визнання ДП «Завод ім. В.О. Малишева» банкрутом. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» п. 9 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Станом на сьогоднішній день справа не закрита та знаходиться в стадії апеляційного провадження, мораторій на задоволення вимог кредиторів не скасовано. На цих підставах відповідач заперечує проти стягнення інфляційних втрат у розмірі 1519,56грн., 3% річних у розмірі 391,21грн. та пені у розмірі 1249,61грн.

До початку судового засідання (в позовній заяві) позивач заявив клопотання про забезпечення позову, але оскільки суду не було надано доказів, що підтверджують наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, суд відмовляє позивачеві у задоволенні вказаного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

30 листопада 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Північна хімічна компанія «Союз-Реагент» (Позивач) та Державним підприємством «Завод імені Малишева» (Відповідач) було укладено Договір поставки хімічної продукції №1028дп (Договір).

Відповідно до умов Договору Позивач (Продавець) поставив товар Відповідачу (Покупцю) 02.09.2010р. відповідно видаткової накладної № 3423 на суму 122160 грн.

Згідно п. 5.1. Договору Відповідач зобов'язаний сплатити 50 % вартості Товару передплатою на поточний рахунок згідно рахунку-фактури, а 50% вартості Товару протягом 10-ти календарних днів після отримання Товару. Таким чином, граничний строк по сплаті Товару отриманого, відповідно видатковій накладній №3423 від 02.09.10р. на суму 122 160 грн., настав для Відповідача 12.09.10р.

Відповідач порушив свої договірні зобов'язання, провівши часткову сплату товару у розмірі 106 080 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті вартості отриманого Товару в розмірі 16 080 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 16 080 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 1519,56 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 391,21 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглянувши заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону про банкрутство. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до цієї ж статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв"язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи, що 13.07.2011 р. Господарським судом Харківської області винесено ухвалу по справі № 5023/5719/11 про порушення провадження щодо визнання ДП «Завод ім. В.О. Малишева» банкрутом, відповідно до якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в задоволенні позову в частині стягнення 1249,61 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

В позові відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені Малишева» (код ЕДРПОУ 14315629, вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61037, п/р 260093013373 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Реагент» (вул. Стартова, 11, м. Дніпропетровськ, а/с 2590, 49041, п/р 260080101244 в AT «ПроКредит Банк», м. Київ, МФО 320984, код ЕДРПОУ 31736951) суму боргу у розмірі 16 080 грн., інфляційні втрати у розмірі 1519,56 грн., 3% річних у розмірі 391,21 грн., 179,91 грн. державного мита та 220,67 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст > Тихий П.В.

повний текст рішення складено 10.10.11р.