Рішення № 18760317, 30.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2011 р.Справа № 34/17-3065-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємства "РЕГАТА"

про стягнення 5398,04грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: ОСОБА_1., діючий на підставі довіреності №107 від 25.07.11р.;

від відповідача: не зявилися.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємства "РЕГАТА" про стягнення грошового зобовязання у сумі 4399,20грн., 702,19грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 220,95грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-3065-2011.

В судовому засіданні 29.08.2011р. позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних (вх№29781), відповідно до яких просить стягнути з відповідача 4399,20грн. основного боргу по оплаті поставленого у вересні 2009р., грудні 2009р. та травні 2010р. товару, 778,79грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 220,05грн.

Відповідачі про місце та час судових засідань повідомлялися судом вчасно, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень(рекомендовані). В судове засідання представники не зявилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Згідно п.1.1. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ", затвердженого Загальними зборами учасників (протокол №1 від 11.11.2010р.), зареєстрованого 22.11.2010р., останнє є правонаступником Українсько-австрійського спільного підприємства „UKRAINIAN OIL”/товариства з обмеженою відповідальністю/, перейменованого в товариство з обмеженою відповідальністю „ЕССЕНТІ” згідно зазначеного протоколу.

За видатковими накладними №ЮК-0000462 від 14.09.2009р. на суму 3161,40грн., №ЮК-0000642 від 16.12.2009р. на суму 3166,5грн., №ЮК-0000273 від 25.05.2010р. на суму 1399,20грн., підписаними та скріпленими печатками сторін у справі, позивач поставив, а відповідач отримав на підставі довіреностей серії ЯОХ №706705 від 14.09.2009р., серії ЯОХ №706727 від 25.05.2010р., товар на загальну суму 7727,10грн.

01.04.2010р. між позивачем та відповідачем складено, підписано та скріплено печатками Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.03.2010р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємства "РЕГАТА" перед позивачем склала 6327,90грн.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про стан заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємства "РЕГАТА" перед товариством з обмеженою відповідальністю „ЕССЕНТІ” станом на 26.07.2011р. заборгованість, з врахуванням часткової оплати, складає 4399,20грн.

Внаслідок невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємства "РЕГАТА" зобовязання щодо сплати за отриманий товар, 13.07.2011р. позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою про негайне, або не пізніше триденного строку від дня предявлення цієї вимоги, сплати заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобовязання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 4399,20грн. основного боргу по оплаті поставленого у вересні 2009р., грудні 2009р. та травні 2010р. товару, 778,79грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 220,05грн.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу приписів наведеної норми матеріального права вбачається, що ця норма містить загальне правило щодо моменту виникнення в покупця обов'язку з оплати придбаного товару, тобто момент з якого продавець має право вимагати виконання покупцем його обов'язку, проте нею не встановлений строк, протягом якого відповідне зобов'язання має бути виконане, а відтак і момент, з якого це зобов'язання є простроченим.

Тоді як строки (терміни) виконання зобов'язань законодавцем врегульовані у ст.530 даного кодексу, за якою якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, наданий позивачем розрахунок заборгованості за поставлений товар на суму 4399,20грн, позовні вимоги в цій частині вимог є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас відносно заявлених позивачем вимог щодо стягнення збитків від інфляції та 3% річних необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вказаної норми вбачається, що обов'язок боржника сплатити інфляційні витрати та 3% річних виникає в зв'язку з простроченням грошового зобов'язання та розраховується за час такого прострочення.

В силу ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції.

Із змісту підписаних обома сторонами вищезазначених видаткових накладних №ЮК-0000462 від 14.09.2009р., №ЮК-0000642 від 16.12.2009р., №ЮК-0000273 від 25.05.2010р. вбачається, що сторони погодили найменування товару, кількість та вартість, проте, сторони не узгодили строк оплати товару. Тобто сторонами у видаткових накладних не погоджено умови вчиненої ними господарської операції, у тому числі щодо строку оплати товару.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що термін виконання зобовязання на підставі ст.530 Цивільного кодексу України настає через сім днів від дня пред'явлення вимоги, безпідставним є нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України з 15.09.2009р.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний підписаний сторонами та засвідчений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків від 01.04.2010р., відповідно до якого станом на 31.03.2010р. за товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємства "РЕГАТА" рахується заборгованість за видатковими накладними №ЮК-0000462 від 14.09.2009р. на суму 3161,40грн., №ЮК-0000642 від 16.12.2009р. на суму 3166,5грн., на загальну суму 6327,90грн., який суд вважає вимогою у розумінні ст.530 Цивільного кодексу України щодо стягнення заборгованості за вищевказаними накладними.

Поставка за накладною №ЮК-0000273 на суму 1399,20грн. відбулася 25.05.2010р. та з вимогою про стягнення у тому числі якої позивач звернувся до відповідача 13.07.2011р.

Згідно довідки ПАТ „Банк „Київська Русь” від 25.08.2011р. вих№6405/18-3095, відповідач сплатив за накладною №ЮК-0000642 від 16.12.2009р. заборгованість на загальну суму 3327,90грн. платіжними дорученнями №22 від 09.04.2010р. на суму 1300грн., №28 від 19.04.2010р. на суму 1027,90грн. та №64 від 01.06.2010р. на суму 1000грн. Станом на 16.08.2011р. інших надходжень від відповідача не поступало.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.43 зазначеного кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат та 3% річних з врахуванням вимог ст.530 Цивільного кодексу України, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" про стягнення з відповідача 4399,20грн. основного боргу по оплаті поставленого товару, 778,79грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 220,05грн., підлягають задоволенню в частині стягнення 4399,20грн. основного боргу по оплаті поставленого товару, 285,98грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 191,44грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємства "РЕГАТА" (код 31012754; адреса: 68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул.Лісова,3-б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" (код 20028785; адреса: 04205, м.Київ, пр.Оболонський, 16; п/р2600694012001 в ПАТ „Банк „Київська Русь”, м.Київ, МФО 319092) основний борг у сумі 4399(чотири тисячі триста девяносто девять)грн.20коп., інфляційні втрати у сумі 285(двісті вісімдесят пять)грн.98коп. та 3% річних у розмірі 191(сто девяносто один)грн.44коп., витрати по сплаті держмита на суму 93(девяносто три)грн.49коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 216(двісті шістнадцять)грн.27коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Повний текст рішення складено 05.10.2011р.