Рішення № 18759426, 11.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 25/093-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ДЖЕРЕЛО”, м. Київ

до Закритого акціонерного товариства “ІнтерКомплектМонтажСтрой”, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область

про стягнення 54 707,48 грн.

за участю представників:

позивача - не з’явився;

відповідача - не з’явився.

суть спору:

До господарського суду Київської області на підставі статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України господарським судом міста Києва надіслано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ДЖЕРЕЛО” (далі –позивач) до Закритого акціонерного товариства “ІнтерКомплектМонтажСтрой” (далі –відповідач) про стягнення 54 707,48 грн., з яких: 19 825,00 грн. - основна заборгованість, 23 693,02 грн. - інфляційні втрати, 1 189,46 грн. - 3% річних та 10 000,00 грн. - моральна шкода. Крім того, заявлено стягнення з відповідача 3 965,00 грн. послуг адвоката за надання правової допомоги.

Разом з позовними вимогами позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме невжиття зазначеного заходу до забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у відповідності до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, судом у задоволенні зазначеної вимоги позивача відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за надані йому послуги по виконанню буріння та будівництва свердловини.

Ухвалою суду від 03.08.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.08.2011.

18.08.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11476 від 18.08.2011) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю виконання ухвали суду, у зв’язку з відпусткою керівництва.

У судове засідання 18.08.2011 представник позивача не з’явився, розгляд справи відкладено на 01.09.2011.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.09.2011 оголошено перерву до 09.09.2011.

У судовому засіданні 09.09.2011 представник позивача надав письмову заяву від 08.09.2011 про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої останній, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог, а саме: у зв’язку з перерахунком індексу інфляції та 3% річних від основної суми заборгованості з листопада 2009 року по листопад 2011 року та просив суд стягнути з відповідача 19 825,00 грн. основного боргу, 33 101,47 грн. інфляційних втрат та 1 040,76 грн. 3% річних.

Щодо моральної шкоди позивачем надано заяву від 08.09.2011 про відмову від позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди, якою останній, в порядку статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, відмовився від позову в частині заявленої до стягнення суми моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Беручи до уваги, що зазначена відмова від позову в частині заявленої до стягнення суми моральної шкоди підписана уповноваженою особою, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а провадження у справі в цій частині припинити на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У тому ж судовому засіданні позивачем надано заяву від 09.09.2011, якою він у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір судових витрат у зв’язку з відмовою від стягнення моральної шкоди (зменшенням розміру позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди).

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 19 825,00 грн. основного боргу, 33 101,47 грн. інфляційних втрат та 1 040,76 грн. 3% річних. Судові витрати у справі складають: 539,67 грн. державного мита, 236,00 грн. послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3 965,00 грн. послуг адвоката за надання правої допомоги.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.09.2011 оголошено перерву до 13.09.2011.

У судове засідання 13.09.2011 представник відповідача не з’явився, суд, враховуючи неявку відповідача, вирішив відкласти розгляд справи на 11.10.2011.

Також, у судовому 13.09.2011 позивач у відповідності до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, надав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 13.09.2011 клопотання задоволено, строк розгляду справи продовжено.

11.10.2011 у судове засідання представники сторін не з’явились.

Враховуючи, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.10.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір від 12.10.2009 № Буд-св.№2 (далі –Договір), відповідно до умов якого за замовленням замовника –відповідача, виконавець –позивач бере на себе зобов’язання виконати буріння та будівництво свердловини глибиною 130 м., що задовольнить потребу у воді в обсязі 4,5-5,0 м?/год. (гарантований дебет свердловини) води питної якості, для господарсько-питного водопостачання будівництва та експлуатації трьох багатоповерхових житлових будинків, що знаходять за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, 17 д,е,є (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору строк виконання робіт –10 календарних днів, після отримання авансу обумовленого пунктом 2.2. Договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна вартість передбачених договором робіт становить 39 650,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пункту 2.2. Договору до початку виконання робіт замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 19 825,00 грн.

Остаточний розрахунок замовник здійснює після фактичного виконання в повному обсязі робіт по бурінню свердловини, тобто після підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору повне виконання робіт, передбачених договором, оформляється сторонами двостороннім актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 4.3.1. Договору замовник зобов’язаний прийняти від виконавця виконані роботи, за відсутності підстав для мотивованої відмови від їх прийняття згідно договору і чинного законодавства України і провести з ним розрахунки в порядку, передбаченому договором.

На виконання умов договору, позивач виконав передбачені договором послуги по бурінню та будівництву свердловини, що підтверджується Актом здачі-приймання, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати за виконані роботи здійснив частково, сплативши авансовий платіж у розмірі 19 825,00 грн., що підтверджується випискою із банку відповідача за 14.10.2009, за таких обставин за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 19 825,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано претензії від 10.03.2010 № 755 та від 25.03.2010 № 778, з вимогою погашення заборгованості за надані послуги в розмірі 19 825,00 грн. В підтвердження надіслання зазначених претензій позивач надав до суду повідомлення про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що повноважна особа відповідача отримала зазначену кореспонденцію 15.03.2010 та 26.03.2010.

Однак, відповідач вищевказані претензії залишив без відповіді та задоволення. Отже, станом на день розгляду справи за відповідачем існує заборгованість у розмірі 19 825,00 грн.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець повинен надати послугу особисто. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом даної норми, договір про надання послуг –це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Згідно статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, відповідач в повному обсязі не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за виконані послуги, у зв’язку з чим, за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість у розмірі 19 825,00 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з листопада 2009 року по листопад 2011 року в розмірі 33 101,47 грн. та 3% річних з простроченої суми за період з листопада 2009 року по листопад 2011 року в розмірі 1 040,76 грн.

Враховуючи пункт 1.2. Договору, яким передбачено, що строк виконання робіт становить 10 календарних днів після отримання авансу, а відповідно до виписки з банку, наданої позивачем, даний авансовий платіж був проведений 14.10.2009, період прострочення виконання грошового зобов'язання становить з 25.10.2009 по 11.10.2011(день винесення рішення).

Судом зроблено арифметично правильний розрахунок інфляційних втрат, що складає:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

25.10.2009 - 11.10.2011

19825

1.160

3 172.00

22997.00

Таким чином, арифметично вірна сума інфляційних втрат за розрахунком суду за вищевказаний період становить 3 172,00 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 33 101,47 грн. підлягає задоволенню у розмірі 3 172,00 грн.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних, суд зазначає, що вимоги позивача відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 825,00 грн. основного боргу, 3 172,00 грн. інфляційних втрат та 1 040,76 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача судові витрати: державне мито, витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та послуги адвоката.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 3 965,00 грн., позивач посилається на договір про надання послуг з правової допомоги від 02.10.2010 № 7/LW-74, ордер від 02.10.2011 № 7/LW-74 та на видатковий касовий ордер від 10.08.2011 відповідно до якого йому оплачено надані адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 3 965,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з статтею 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Моісеєнком Олегом Костянтиновичем, укладено договір про надання послуг з правової допомоги від 02.10.2010 № 7/LW-74, за умовами якого замовник доручає, а виконавець –адвокат надає замовнику –позивачу послуги з правової допомоги за обумовлену сторонами винагороду. На виконання умов договору адвокат надав позивачу передбачені договором послуги. Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаним договором, відповідає вимогам статті 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене, державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до вимог частин 1, 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “ІнтерКомплектМонтажСтрой” (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Маяковського, 79, код ЄДРПОУ 24891280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ДЖЕРЕЛО” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 25272389) 19 825 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. заборгованості, 3 172 (три тисячі сто сімдесят два) грн. інфляційних втрат, 1 040 (одну тисячу сорок) грн. 76 коп. 3% річних, 240 (двісті сорок) грн. 37 коп. державного мита, 126 (сто двадцять шість) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 770 (одну тисячу сімсот сімдесят) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 17.10.2011