Постанова № 1874534, 12.02.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а–228/08 (22а-1683/07)                                                                                              Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 23, 29                                                                                                        інстанції – Бишевська Н.А.

                                                                                                                                                          38/179

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12лютого 2008 року                                                                        м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді–  Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів              –  Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі – Стрєлка Р. Л.,

за участі представників сторін:

позивача – Матвеєва М. О. ( довіреність від 21.09.2007 р. )

відповідача  - Хотиненко В. С. (довіреність № 31192/х/10 від 17.12.2007 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Ларго», м. Кривий Ріг

на  рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2005 р. по справі №38/179

за позовом Малого приватного підприємства «Ларго», м. Кривий Ріг

до: Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                         ВСТАНОВИЛА:

У липні 2005 р. Мале підприємство «Ларго», м. Кривий Ріг ( далі – МПП «Ларго») звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просило відмінити податкове повідомлення-рішення № 0001362301/0/685/10698 від 02.07.2004 р. згідно акту № 109/231 від 01.07.2004 р. та списати суму заборгованості підприємства перед бюджетом в розмірі, зазначеному в податковому повідомленні-рішенні №0001362301/0/685/10698 від 02.07.2004 р. згідно норм чинного законодавства, як таку, що за терміном часу перевищила 1095 днів.   

Відповідачем у зазначеному позові визначено Північну міжрайонну державну податкову інспекцію в м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг (далі – Північна МДПІ).

Заявою від 15.11.2005 р. позивач змінив позовні вимоги, виключивши з їх складу вимоги про списання суми заборгованості перед бюджетом.

Вимоги щодо скасування (відміни) податкового повідомлення-рішення обґрунтовано тим, що порушення строків сплати податкових зобов’язань, яке стало підставою для нарахування штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні № 0001362301/0/685/10698 від 02.07.2004 р., мало місце внаслідок протиправних дій податкового органу, який несвоєчасно відреагував на заяви платника про зміну напрямку відшкодування ПДВ.

            Позивач зазначив, що Північна МДПІ у м. Кривому Розі ніяким чином не відреагувала на заяви платника податків (№ 21 від 03.07.2001 р., № 23 від 17.07.2001 р. та № 35 від 20.09.2001 р.), що наявні в матеріалах справи № 38/179.

            І лише після направлення МПП «Ларго» претензії № 50 від 06.11.2001 р. за несвоєчасне відшкодування ПДВ, 06.12.2001 р. на адресу позивача надійшов лист Північної МДПІ у м. Кривому Розі № 8047/10/10, де розписано коли та за якими напрямками були відшкодовані суми переплати з ПДВ.      

            Таким чином, Північна МДПІ у м. Кривому Розі, порушуючи строки та порядок відшкодування ПДВ, встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, свідомо допустила виникнення у позивача податкового боргу.

            Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що застосування штрафних санкцій, визначених у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні здійснено обґрунтовано, оскільки мало місце несвоєчасне погашення податкового зобов’язання з податку на прибуток за рішенням 04.07.2001 р. № 000057-23/20193053/4402/10 (на загальну суму 21517, 00 грн.), та відповідно до норм п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

            Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов’язань встановлено під час судового розгляду. «Аргумент позивача про запізнення в відшкодуванні сум ПДВ, яке вплинуло на терміни сплати узгодженого зобов’язання, не визнаються судом належними, та такими, що не ґрунтуються на законодавстві, оскільки жодна норма не встановлює залежність відшкодування належних позивачеві сум до сплати узгодженого податкового зобов’язання.»

Розгляд справи здійснено відповідно до норм ГПК України.

            Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2006 р., прийнятою за апеляційною скаргою позивача, судове рішення першої інстанції скасовано, провадження у справі припинено. Постанову обґрунтовано тим, що, виходячи з норм п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» КАС України та ст. 12 ГПК України, спори про скасування актів непідвідомчі господарським судам.

            Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007 р. постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до зазначеної інстанції для розгляду по суті.

            Як свідчить текст апеляційної скарги, підставою для апеляційного оскарження позивач визначив невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

            Так апелянт вказує, що несвоєчасне погашення податкового зобов’язання мало місце внаслідок ігнорування податковою заяв платника про направлення сум бюджетного відшкодування з ПДВ (від 03.07.2001 р., 17.07.2001 р., 20.09.2001 р.), що є порушенням п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п. п. 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

            Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.                

            Північна МДПІ, порушивши строки та порядок відшкодування ПДВ, створила ситуацію з виникненням у позивача податкового боргу, норми п. п. 7. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не враховано також судом.

            Крім того апелянт зазначив, що перевірку, за результатами якої винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення, здійснено всупереч нормам ст. 3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу», ст. 19 Конституції України.

            Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, вказуючи наступне.

            Згідно п. 4 Указу Президента України від 07.08.1998 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні» у разі, коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку зі сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості – у зменшення податкових зобов’язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів.

Листом Північної МДПІ у м. Кривому Роз від 06.12.2001 р. за № 8074/10/10 МПП «Ларго» було повідомлено, що протягом січня-жовтня 2001 р. підприємству було відшкодовано 50, 7 тис. грн.., в т. ч. 21,0 тис. грн.  в рахунок заборгованості з ПДВ.

Підставою для надання такої відповіді став висновок податкової інспекції від 29.10.2001 р. № 19 про відшкодування ПДВ. Висновок було винесено без порушення термінів, встановлених законодавством. Тією ж датою висновок було отримано Державним казначейством України. Протягом кількох днів висновок знаходився на виконанні.           

В особовому рахунку платника податків відображено фактичне надходження коштів в рахунок погашення податкового боргу, яке відбулося 08.11.2001 р. Дані особового рахунку є єдиною підставою для нарахування штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.    

            У судовому засіданні представники сторін доводи та вимоги апеляційної скарги, а також заперечень на неї підтримали.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Висновки колегії суддів обґрунтовано наступним.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку МПП «Ларго» з питань дотримання граничних строків сплати податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 01.07.2007 р. № 109/231.

            У акті перевірки зазначено, що за актом документальної перевірки МПП «Ларго» донараховано податок на прибуток  в сумі 17070, 00 грн., що є податковим зобов’язанням відповідно до п. п. 4.2 «б» ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Термін сплати донарахованого податку 14.07.2001 р.   

            МПП «Ларго» податок на прибуток фактично сплачено 08.11.2001 р., тобто затримка платежу склала 116 днів.

            Посилаючись на норми п. п. 5.3.1 п. 5.3 та п. п. 17.17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», перевіряючий дійшов висновку, що «у відношенні до МПП «Ларго» передбачено застосування фінансових санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток».

            Як пояснює податкова, та не заперечує позивач, на підставі названого акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2004 р. № 0001362301/0/685/10698 про застосування штрафних санкцій у сумі 8535, 00 грн. (50%) за затримку на 116 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 17070, 00 грн.

            Зазначене нарахування не можна визнати обґрунтованим, виходячи з наступного:

Відповідно до діючого законодавства податкові зобов’язання виникають або з факту подання платником податкової декларації, або за наявності податкового повідомлення-рішення.  Як свідчить текст акту перевірки та оспорюваного повідомлення-рішення, в них не зазначено документа, на підставі якого могло виникнути податкове зобов’язання, тобто декларації або податкового повідомлення-рішення з зазначенням дати його отримання платником.

Надані податковою документи особового рахунку платника податків (а. с. 55, 56) свідчать, що підставою для нарахування боргу згідно картки особового рахунку визначено акт від 11.07.2001 р. № 0000402, підставою погашення боргу – висновок податкової від 08.11.2001 р.

            Однак у судовому засіданні податковою не надано ні акту перевірки від 11.07.2001 р., ні висновку від 08.11.2001 р.

            Посилання податкової на ту обставину, що фактично вона мала на увазі рішення Державної податкової інспекції у Тернівському районі від 04.07.2001 р. № 000057-23/20193053/4402/10 та висновок від 29.10.2001 р. № 19, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки про названі документи ні у податковому повідомленні-рішенні № 0001362301/0/685/10698 від 02.07.2004 р., ні у акті перевірки від 01.07.2004 р., ні у картці особового рахунку не йдеться.

            Крім того колегією суддів прийнято до уваги наступні обставини.

            Відповідно до п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п. п. 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

            Відповідно до п. 8.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, якщо в платника на момент настання терміну відшкодування сум ПДВ (яка за його бажанням, зазначеним у декларації, має спрямовуватися на його рахунок) обліковується податковий борг за іншими платежами, які зараховуються до Державного бюджету України, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про зміну напряму відшкодування – не на рахунок платника, а на погашення існуючого податкового боргу. Згідно із заявою податковим органом вносяться зміни до зазначеного платником напряму відшкодування, формується висновок у режимі «зміна напрямку відшкодування при настанні терміну відшкодування» і в загальному порядку подається до органів Державного казначейства України.     

            Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.                

Згідно п. 4.2 того ж Порядку, висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.  

            Як свідчать матеріали справи, у липні 2001 р. платник двічі звертався до податкового органу з заявою про зміну напрямку відшкодування ПДВ за травень 2001 р., аналогічну заяву було подано і у вересні 2001 р. У названих заявах платник просив направити бюджетне відшкодування на погашення податкового боргу з податку на прибуток.

Однак передбачені законодавством дії щодо надання висновку податкова, як свідчать її пояснення, здійснила тільки 29.10.2001 р. Отже наявність заборгованості платника була викликана протиправною бездіяльністю податкового боргу.

Посилання податкової на п. 4 Указу Президента України від 07.08.1998 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки дії податкової не відповідали нормам названого Указу, згідно до п. 4 якого від’ємне значення податкового кредиту травня 2001 р. податкова вже з 01 вересня 2001 р. могла направити на погашення податкового боргу з податку на прибуток, що виключало прострочку сплати понад 90 днів.

Відповідно до ст. 2 КАС України, вирішуючи справу щодо оскарження рішення суб’єкту владних повноважень, суди перевіряють чи прийняті вони обґрунтовано тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Факт необґрунтованості є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Виходячи з того, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки, у якому відсутні посилання на документи, які можуть свідчити про наявність податкового зобов’язання та про дату його погашення, а також, враховуючи, що фактична прострочка погашення податкового зобов’язання за податковим повідомлення-рішенням від 04.07.2001 р. з 01.09.2001 р. мала місце внаслідок протиправної бездіяльності податкового органу, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованим, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позов – задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене вище, а також факт застосування судом першої інстанції норм ГПК України, колегія суддів також вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам ст. ст. 2,3,4,5,17, 159 КАС України та прийняте внаслідок неповного з’ясування обставин справи, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207 

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Ларго», м. Кривий Ріг задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 р. скасувати.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2004 р. № 0001362301/0/685/10698, винесене Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 66 грн. 40 коп. обґрунтовано сплачених витрат по державному миту та судовому збору, а також 118 грн. 00 коп. витрат, понесених у зв’язку із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Постанову може бути оскаржено відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову оформлено у повному обсязі 25.06.2008 р.

            Колегія суддів:

головуючий суддя                                                                                           Л.П.Туркіна

судді:                                                                                                                А.О.Коршун

                                                                                                                         О.А.Проценко