Рішення № 18744049, 20.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11 справа№ 5015/2950/11

за позовом Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»

до відповідача Карпатська Інтернаціональна деревообробна компанія у формі ТзОВ «Явіпарк»

про стягнення

ціна позову: 471600,36грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1- довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_2 довіреність в матеріалах справи (після оголошення перерви в судове засідання не зявився)

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Карпатської Інтернаціональної деревообробної компанії у формі ТзОВ «Явіпарк»про стягнення.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, копією кредитного договору; копією претензії та повідомлення про вручення; розрахунком заборгованості; копією довіреності; платіжним дорученням про сплату державного мита; платіжним дорученням про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; доказами відправки позовної заяви та копії всіх документів Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2950/11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 30хв. 14.06.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №5015/2950/11 від 14.06.2011р.

Представнику Позивача оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представника), зазначалось, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду спору представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва, копію довідки з ЄДРПОУ; копію свідоцтва про державну реєстрацію; валютний меморіальний ордер №1 від 17.03.2006р.; валютний меморіальний ордер №NL-102.

Представник Відповідача в судове засідання після оголошення перерви не зявився, про причине неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду спору представником Відповідача було подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, а також відзив на позовну заяву.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.03.2006р. між Позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) укладено кредитний договір №89/2006 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 65000 дол. США. Терміном повернення до 14.03.2008р. з можливим достроковим поверненням.

Пунктом 1.2 Договору визначено сплату відсотків за користування кредитом, а саме кредит надається зі сплатою 14,5% річних від суми виданого кредиту за період, зазначений в п.1.1 Договору; у випадку неповернення кредиту в термін, вказаний у п.1.1 цього Договору, відсоткова ставка встановлюється у розмірі подвійної діючої ставки по кредиту.

Відповідно до п.3.7 Договору, Позичальник зобовязаний забезпечити повернення кредиту згідно графіку погашення, що є невідємною частиною даного Договору, повне повернення кредиту і відсотків забезпечити в термін до 14.03.2008р.

Згідно п.3.6 Договору, Позичальник зобовязується забезпечити щомісячне погашення відсотків по даному кредиту в термін з 25 до 30(31) числа кожного місяця.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток графік погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до п.5.1 Договору, за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту виплачувати Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення від суми непогашеної заборгованості.

Згідно наявних в матеріалах справи валютних меморіальних ордерів №1 від 17.03.2006р. на суму 35000дол. США та №NL-102 від 15.05.2006р. на суму 35000дол. США, Позивачем надано Відповідачу 65000дол. США з призначенням платежу кредит в межах кредитної лінії згідно Договору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, основний борг відповідача перед Позивачем становить 45771,17дол. США (що в еквіваленті до національної валюти становить 363775,53грн., заборгованість по відсотках 13134,93дол. США (що в еквіваленті становить 1043892,48грн.), 368,71дол. США заборгованість по донарахованих відсотках (2930,41грн.), 63,15дол. США пеня (501,93грн.).

02.12.2010р. Позивачем повідомлено Відповідача про необхідність погашення кредиту, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення та повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.12.2010р.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання Відповіді на зазначену вимогу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо доводів Відповідача, наведених у відзиві, суд зазначає наступне.

Щодо доводів відзиву про порушення ст.54 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві Відповідач вказує, що в позовній заяві вказано реквізити не Позивача безпосередньо, а його відокремленого підрозділу.

Як зазначає Відповідач, Позивачем в позовній заяві наведені дані щодо реквізитів Відповідача. Станом на момент подання позовної заяви та порушення провадження у справі в суда відсутня була можливість перевірити реквізити Позивача, також, відсутні були підстави для повернення позовної заяви.

Крім того, протягом розгляду справи судом отримано довідку про включення Позивача в ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, в яких містяться уточнюючі дані щодо реквізитів Позивача.

Також, Позивач зазначає, що Договір укладався з ВАТ КБ «Надра», а Позивачем є ПАТ КБ «Надра», а доказів правонаступництва не надано.

З даного приводу суд зазначає, що зміна назви, проведена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства" щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств»правонаступництвом не є.

Щодо доводів відзиву про недотримання способу захисту.

Зазначені доводи Відповідач мотивує тим, що обраний спосіб захисту не узгоджується зі ст.20 Господарського кодексу України, та в п.2.3 Договору Сторони домовились, що у разі непогашення заборгованості Позичальника перед Банком, Банк має право звернути стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, способами захисту є, в тому числі, присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Крім того, згідно ч.1 ст.12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно, Позивач не обмежений способом захисту порушеного права.

Щодо доводів про порушення п.3.2.5 Договору.

Відповідач зазначає, що Позивачем не надано доказів скерування претензії Відповідачу.

Проте, в матеріалах справи наявне, додане до позовної заяви, повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.12.2010р.

Крім того, невжиття заходів до перед судового врегулювання спору не є підставою для відмови в судовому захисті порушеного права.

Щодо доводів про безпідставне вимагання Позивачем окрім пені штрафу.

Наведені доводи Відповідача не підтверджуються матеріалами справи, оскільки вимоги про стягнення штрафу у позові не ставиться.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунків, беручи до уваги доводи відзиву на позовну заяву, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 363775,53грн. основного боргу, 1043892,48грн. заборгованості по відсотках, 2930,41грн. заборгованості по донарахованих відсотках, 501,93грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.06.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.06.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Карпатської Інтернаціональної деревообробної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк» (81000, Львівська обл., м.Яворів, вул.Вокзальна, 5, ідентифікаційний код 30765321) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053, вул.Артема, б.15, м.Київ, ідентифікаційний код 20025456) 363775,53грн. основного боргу, 1043892,48грн. заборгованості по відсотках, 2930,41грн. заборгованості по донарахованих відсотках, 501,93грн. пені, 4716грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.