Рішення № 18743321, 28.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.11 Справа №5015/5333/11

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівтехносервіс», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 660,65 грн.

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт (дов. №354 від 30.06.2011р., дійсна до 31.12.2011р.);

Від відповідача: не зявився

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»звернулося із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Львівтехносервіс»про стягнення заборгованості в сумі 660,65 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2011р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 28.09.2011р.

Представником позивача 28.09.2011р. подано через канцелярію суду письмове клопотання про фактичне уточнення позовних вимог, у звязку з сплатою відповідачем основної суми боргу, згідно з яким позивач просить суд позов задоволити частково та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 54,62 грн. (в т.ч. 42,23 грн. інфляційних втрат; 12,39 грн. 3% річних за користування чужими коштами). В частині суми основного боргу в розмірі 584,61грн. позивач просить припинити провадження у справі.

Відповідач в судове засідання 15.09.2011р. явки повноважного представника не забезпечив, через канцелярію суду подав клопотання, в якому без зазначення причин зазначив, що явки повноважного представника забезпечити не може, натомість просить суд, враховуючи його права надані ст.22 ГПК України, провести судове засідання без його присутності, оскільки проти позовних вимог не заперечує, що підтверджується платіжним дорученням про сплату суми основного боргу, вимог ухвал суду від 15.09.2011р. не виконав, відзиву на позов не подав, тому суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та відзиву на позов за наявними у ній документами, на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

31.10.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», в особі Львівської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(Підприємство звязку) та Відкритим акціонерним товариством «Львівтехносервіс»(Споживач) було укладено договір №307 про надання послуг електрозвязку з додатками 1, 2, 3 до цього договору. Даний договір набрав чинності з дня його підписання і діє до 31.10.2011р. (п.7.1 договору).

Відповідно до п.1 зазначеного договору Підприємство звязку (Позивач) надає послуги електрозвязку, перераховані в Додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в Додатку 2.

Згідно з п.4.1 договору - послуги, які надаються Підприємством звязку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою авансовою системою оплати (п.4.2 договору). Відповідно до 4.5 зазначеного договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем (Відповідачем) протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного звязку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

У разі застосування авансової системи оплати Споживач (Відповідач) для одержання послуг електрозвязку проводиться щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг. (п.4.6 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.08.2010р. по 01.04.2011р. відповідач заборгував позивачу 584,61 грн. за надання послуг електрозвязку.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобовязання по оплаті телекомунікаційних послуг, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за користування чужими коштами у сумі 12,39 грн. та інфляційні втрати у сумі 42,33 грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з доданого до клопотання відповідача платіжного доручення №86 від 27.09.2011р. відповідач сплатив на користь позивача 603,19 грн. за телекомунікаційні послуги, що свідчить про погашення основної суми боргу в повному розмірі.

Докази погашення відповідачем штрафних санкцій в матеріалах справи відсутні.

Отже, станом на 15.09.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 42,23 грн. інфляційних втрат; 12,39 грн. 3% річних за користування чужими коштами.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення своїх договірних зобовязань не здійснив повну оплату за користування послугами електрозвязку.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 175 ГК України - майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації»від 02.12.2010р. №2752-VI (з внесеними змінами та доповненнями) у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі. У господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні 28.09.2011р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 30.09.2011р.

Враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, що підтверджено поданим суду платіжним дорученням №86 від 27.09.2011р., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі, в частині стягнення основного боргу в сумі 584,61 грн.

Виходячи із змісту наведених норм, документально підтвердженого факту надання послуг електрозвязку, неповної оплати нарахованих відповідачу штрафних санкцій, поданого відповідачем клопотання, в якому він проти позовних вимог не заперечує, суд дійшов висновку про задоволення решти позовних вимог у сумі 54,62 грн. (в т.ч. 42,23 грн. інфляційних втрат та 12,39 грн. 3% річних за користування чужими коштами).

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати понесені позивачем, повністю покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації»від 02.12.2010р. №2752-VI (з внесеними змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 216, 219 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 47-1, 49, 69, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівтехносервіс»(79056, м.Львів, вул.Гайдучка, буд.5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02132533) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Дорошенка, буд. 43; фактична адреса: 79044, м.Львів, вул.Ген.Чупринки,70, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01186030) 42 грн. 23 коп. інфляційних втрат; 12 грн. 39 коп. 3% річних за користування чужими коштами; 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу 584,61 грн. провадження у справі в цій частині припинити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Гулик Г.С.