Рішення № 18742920, 21.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.11 Справа№ 5015/4265/11

Суддя господарського суду Львівської області О. Запотічняк при секретарі С. Маїк

розглянула матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК», м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Галицька фармацевтична компанія”, м. Львів

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м. Львів

Про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (доручення в справі)

від відповідача: не з»явився

від третьої особи: Говзан Т.Г. директор

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. За клопотанням сторони здійснювалась фіксація судового процесу.

Суть спору: Подано позов Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК»до Товариства з обмеженою відповідальністю „Галицька фармацевтична компанія” за участю третьої сторони на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 16.08.2011 р., від 06.09.2011 р. та від 08.09.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, письмових поясненнях по суті позовних вимог, матеріалах справи та наданих в судовому засіданні пояснень.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, долучених до нього документів та наданих в судовому засіданні пояснень.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив, однак письмового відзиву на позов чи пояснень по суті предмету спору не подав.

21.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін,оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

10 липня 2009 року між АБ „Укргазпромбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗПРОМБАНК»(Кредитодавець) та третьою особою ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” (Позичальник) було укладено Договір банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2, відповідно до умов якого Кредитодавець відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах, визначених даним договором, а Позичальник зобовязується повернути кредит вчасно згідно графіку погашення кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, передбачених умовами цього Договору.

14.05.2010 р. між сторонами Договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2 було укладено Додаткову угоду № 1 до даного договору, згідно якої ліміт граничної заборгованості за кредитною лінією 3600000,00 грн. (п.1.1.1.), кінцевий термін користування кредитною лінією 08.07.2011 року (п.1.1.2), процентна ставка 26,0 % річних (п.1.1.3.), строк сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, що йде за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитною лінією одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитною лінією (п.1.1.7).

Між Публічним акціонерним товариством «УКРГАЗПРОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм” 09.02.2011 р. було укладено додаткову угоду № 5 до Договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2, відповідно до умов якої процентна ставка за користування кредитними коштами 20 % річних.

На виконання Договору банківського кредиту № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р., додаткової угоди № 1 від 14.05.2010 р. та додаткової угоди № 5 від 09.02.2011 р. до даного договору Позивач надав Позичальнику кредит в сумі 3600000,00 грн.

ПАТ „УКРГАЗПРОМБАНК” та ТзОВ „Галицька фармацевтична компанія” було укладено Іпотечний договір, посвідчений 14.05.2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером 909. Відповідно до умов даного договору відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: - будівлі загальною площею 337,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, буд.. 12: гараж, позначений в плані під літерою „Ж-1”, площею 140,9 кв.м., навіс-склад, позначений в плані під літерою „З-1”, площею 196,2 кв.м.; - адміністративно-складська будівля, позначена в плані під літерою „Д-3”, площею 1327,4 кв.м. для забезпечення виконання в повному обсязі зобовязань ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” за Договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р.

Оскільки Позичальник неналежним чином виконував умови Договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р., щодо повернення Кредиту та сплати відсотків, у нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 3747945,20 грн.

Відповідно до ст. 572 ЦК України іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому законодавством.

Позивачем були направлені на адресу ТзОВ „Галицька фармацевтична компанія” вимоги № 87/11, № 88/11 від 15.06.2011 р., № 1158 від 11.08.2011 р. про виконання обовязків за Кредитним договором, та повідомлено відповідача, що у випадку невиконання даних зобовязань буде звернено стягнення на предмет іпотеки. Проте дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору банківського кредиту № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р., додаткової угоди № 1 від 14.05.2010 р. та додаткової угоди № 5 від 09.02.2011 р. до даного договору, укладених між ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” Кредитодавець (позивач) надав Позичальнику (третій особі) кредит в сумі 3600000,00 грн., який останній зобовязувався повернути в строк до 08.07.2011 р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ст. 1 Закону України передбачено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Для забезпечення виконання в повному обсязі зобовязань ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” за Договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р.між ПАТ „УКРГАЗПРОМБАНК” та ТзОВ „Галицька фармацевтична компанія” було укладено Іпотечний договір, посвідчений 14.05.2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером 909, відповідно до умов якого відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: - будівлі загальною площею 337,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, буд.. 12: гараж, позначений в плані під літерою „Ж-1”, площею 140,9 кв.м., навіс-склад, позначений в плані під літерою „З-1”, площею 196,2 кв.м.; - адміністративно-складська будівля, позначена в плані під літерою „Д-3”, площею 1327,4 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, Позичальник неналежним чином виконував умови Договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р., щодо повернення Кредиту та сплати відсотків, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 3747945,20 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку Відповідача за період з 01.01.2009 р. по 15.07.2011 р.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом(право застави). Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Позивачем було направлено Відповідачу вимоги № 87/11, № 88/11 від 15.06.2011 р., № 1158 від 11.08.2011 р. про виконання обовязків за Кредитним договором, та повідомлено відповідача, що у випадку невиконання даних зобовязань буде звернено стягнення на предмет іпотеки. Проте дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 33 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, у звязку з порушенням позичальником зобовязань перед позивачем за Договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р., забезпеченого Договором іпотеки, у позивача виникає право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Що стосується заперечень відповідача про те, що господарським судом Львівської області порушено провадження у справі № 5015/2056/11 про банкрутство ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” та ухвалою господарського суду Львівської області від 14.07.2011 р. затверджено вимоги кредиторів, серед яких немає ПАТ „УКРГАЗПРОМБАНК”, тому вимоги позивача відповідно до ч.2ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважаються погашеними. Однак, твердження відповідача про те, що іпотека є припиненою у звязку із припиненням основного зобовязання за Договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р. спростовуються наступним:

Відповідно ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредиторами у процедурі банкрутства визначено: конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника та поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію ухвали господарського суду Львівської області по справі № 5015/2056/11 від 14.04.2011 р., якою порушено провадження у справі та копію ухвали господарського суду Львівської області по справі № 5015/2056/11 від 14.07.2011 р., якою затверджено вимоги кредиторів. Отже, провадження у справі про банкрутство ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” було порушено 14.04.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Додаткової угоди № 1 від 14.05.2010 р. до Договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р. Позичальник зобовязувався повернути кредит до 08.07.2011 року включно.

З огляду на викладене, позивач відноситься до поточних кредиторів, так як термін виконання вимог ПАТ „УКРГАЗПРОМБАНК” до ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” за Договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 1-КЛ/09-Л2 від 10.07.2009 р., який забезпечений договором іпотеки, настав після порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм”.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України „Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України „Про іпотеку” реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

У відповідності до ст. 58 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження»Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, встановлені судом обставини та досліджені письмові докази в суду є підстави для задоволення позову .

Позивач просить стягнути на послуги адвоката 37500,00 грн. з даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Адвокатом ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги від 01.09.2011р. Факт оплати позивачем адвокатських послуг підтверджено платіжним дорученням № 3366 від 06.09.2011 р. на суму 37500,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи адвокат ОСОБА_2 приймав участь в судових засіданнях по даній справі три рази, а саме 08.09.2011р та 20-21.09.2011 року ,враховуючи складність справи та суму позову суд вважає, що витрати на послуги адвоката в сумі 37500,50 грн. є неспіврозмірним та явно завищеним, а відтак до задоволення підлягають витрати на послуги адвоката в сумі 25000,00 грн. В стягненні решти судових витрат на послуги адвоката відмовити за безпідставністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача в сумі 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 25000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 38,39 Закону України «Про іпотеку», ст.. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», 509, 525, 526, 530, 572, 589, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, 4-3, 33, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною для його реалізації, визначеної субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України „про оцінки майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та Закону України „Про виконавче провадження”, а саме на нерухоме майно, що належить відповідачу ТОВ „ГАЛИЦЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ”:

- будівлі загальною площею 337,1 кв.м.: гараж, літ. „Ж-1” площею 140,9 кв.м.; навіс-склад, літ. „З-Г” площею 196,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рудненська,12;

- адміністративно-складські будівлі під літ. „Д-3” площею 1327,4 кв.м., щр знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, 12 на користь Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗПРОМБАНК”.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЛИЦЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ” (79052, м. Львів, вул. Рудненська, 12, код ЄДРПОУ 33252494) на користь Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗПРОМБАНК” (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992 50736,00 грн. судових витрат.

3. В задоволенні решти судових витрат відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.09.2011 року.

Суддя Запотічняк О.Д.