Рішення № 18742499, 21.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.11 Справа№ 5015/4128/11

За позовом: дочірнього підприємства "Гангсо Україна" (надалі Підприємство), с.Колоденці,

до відповідача:товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" (надалі Товариство), м. Стрий,

про: стягнення 42 486,85 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1. довіреність №19 від 22.11.2010 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов дочірнього підприємства "Гангсо Україна" до відкритого акціонерного товариства "Меблевий комбінат "Стрий" про стягнення 42 486,85 грн. Ухвалою від 22.07.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 31.08.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов укладених договорів не здійснив оплати за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 28885,31 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2535,58 грн. 3% річних, 11065,96 грн. інфляційних втрат.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з огляду на таке. За умовами виконання договору купівлі-продажу №4-Р/Б від 03.01.2006 р. покупець перерахував на розрахунковий рахунок продавця 400000,00 грн. Станом на 03.01.2006 р. продавець мав передоплату від покупця на суму 234601,84 грн. Продавець поставив покупцю на суму 497969,68 грн. Станом на 23.08.2011 р. позивач має передплату за товар у сумі 28885,31 грн. Договором купівлі-продажу №4-Р/Б не було встановлено строку виконання зобовязань. Тому відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги. Відповідач не повернув грошей у звязку з відсутністю строку виконання обовязку. Доказів звернення позивача із такою вимогою немає.

В судовому засіданні 31.08.2011 р. представник позивача заявив про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва. Клопотання мотивував тим, що із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (бланк серії АЄ №466252), виданого 26.08.2011 р. державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради, вбачається, що правонаступником відкритого акціонерного товариства "Меблевий комбінат "Стрий" (ідентифікаційний код 00274878) є товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" (ідентифікаційний код 00274878; 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Грабовецька, будинок 3).

Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив.

Між сторонами у справі існували цивільно-правові зобовязання, які виникли на підставі контракту №1/260105 від 24.12.2004 р. та договору №8/1 від 30 травня 2005 року на виконання замовлення (надання послуг). Станом на 01.01.2006 року Підприємство мало переплату за виконані роботи, товари, послуги перед Товариством в сумі 234601,84 грн. Зазначене підтверджено обома сторонами.

Між сторонами у справі укладено договір №4-Р/Б від 03 січня 2006 року купівлі-продажу, за умовами якого Товариство продає, а покупець купує меблі та іншу продукцію деревообробки. Загальна сума договору визначається в розмірі 3000000,00 грн. На виконання умов цього договору Підприємство перерахувало Товариству 400000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення №273 від 14.03.2006 року, №786 від 22.03.2006 року, №1001 від 04.05.2006 року. Зазначені кошти були перераховані як попередня оплата за меблі. Крім того, в якості передплати за товар були зараховані кошти в сумі 234601,84 грн., що підтвердили представники обох сторін в ході судового розгляду. Таким чином, Підприємством вчинено передплату за договором в розмірі 634601,84 грн.

На виконання умов цього договору Товариство поставило, а Підприємство прийняло продукції на загальну суму 729011,92 грн., про що свідчать такі видаткові накладні: №РН-0000005 від 04.01.2006 р. на суму 16904,26 грн., №РН-0000055 від 12.01.2006 р. на суму 10141,27 грн., №РН-0000177 від 03.02.2006 р. на суму 27351,92 грн., №РН-0000197 від 07.02.2006 р. на суму 62876,93 грн., №РН-0000306 від 23.02.2006 р. на суму 61132,50 грн., №РН-0000545 від 05.04.2006 р. на суму 57654,36 грн., №РН-0000641 від 19.04.2006 р. на суму 63739,27 грн., №РН-0000695 від 05.05.2006 р. на суму 58531,07 грн., №РН-0000898 від 13.06.2006 р. на суму 31391,29 грн., №РН-0000923 від 20.06.2006 р. на суму 27561,77 грн., №РН-0001095 від 01.08.2006 р. на суму 76095,46 грн., №РН-0001145 від 14.08.2006 р. на суму 21436,82 грн., №РН-0001178 від 22.08.2006 р. на суму 66282,46 грн., №РН-0001271 від 14.09.2006 р. на суму 61056,70 грн., №РН-0001441 від 25.10.2006 р. на суму 9766,08 грн., №РН-0001579 від 21.11.2006 р. на суму 507,59 грн., №РН-0000585 від 22.05.2007 р. на суму 43179,31 грн., №РН-0000602 від 25.05.2007 р. на суму 33402,86 грн.

Частину продукції на загальну суму 231042,24 грн. Підприємством було повернуто Товариству, про що свідчать такі видаткові накладні: №Г-00000001 від 16.02.2006 р. на суму 1953,72 грн., №Г-00000002 від 16.02.2006 р. на суму 12725,71 грн., №Г-00000003 від 16.02.2006 р. на суму 811,30 грн., №Г-00000004 від 16.02.2006 р. на суму 2604,96 грн., №Г-00000005 від 16.02.2006 р. на суму 4867,78 грн., №Г-00000006 від 05.04.2006 р. на суму 18539,46 грн., №Г-00000007 від 20.04.2006 р. на суму 12683,88 грн., №Г-00000008 від 05.05.2006 р. на суму 18485,88 грн., №Г-00000009 від 30.05.2006 р. на суму 37209,12 грн., №Г-00000010 від 20.06.2006 р. на суму 3022,97 грн., №Г-00000011 від 02.08.2006 р. на суму 16653,62 грн., №Г-00000012 від 14.09.2006 р. на суму 43232,11 грн., №Г-00000013 від 14.09.2006 р. на суму 7509,26 грн., №Г-00000014 від 25.10.2006 р. на суму 19225,01 грн., №Г-00000015 від 25.10.2006 р. на суму 8187,98 грн., №Г-00000016 від 03.11.2006 р. на суму 9766,08 грн., №Г-00000017 від 22.11.2006 р. на суму 507,59 грн., №Г-00000018 від 22.11.2006 р. на суму 2464,66 грн., №Г-00000001 від 19.06.2007 р. на суму 10591,15 грн.

Таким чином, вартість поставленого, однак не повернутого товару, становить 497969,68 грн.

Враховуючи здійснену передплату в сумі 634601,84 грн. та поставку товару в сумі 497969,68 грн., заборгованість Товариства становить 136632,16 грн.

Між сторонами у справі укладено договір №12 від 12 березня 2007 року на виконання замовлення (надання послуг). Відповідно до умов цього договору Підприємство замовляє, а Товариство приймає на себе зобовязання з сушки пиломатеріалів породи дуб та бук. Загальна вартість договору становить 240000,00 грн.

На виконання умов цього договору Підприємство виконало роботи з сушки деревини, а Товариство такі роботи прийняло на загальну суму 44746,75 грн., про що свідчать такі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000122 від 31.05.2007 р. на суму 3524,10 грн., №ОУ-0000128 від 04.06.2007 р. на суму 3673,50 грн., №ОУ-0000131 від 06.06.2007 р. на суму 5149,70 грн., №ОУ-0000134 від 07.06.2007 р. на суму 4115,47 грн., №ОУ-0000144 від 13.06.2007 р. на суму 4782,17 грн., №ОУ-0000145 від 14.06.2007 р. на суму 4857,74 грн., №ОУ-0000151 від 15.06.2007 р. на суму 5306,15 грн., №ОУ-0000158 від 22.06.2007 р. на суму 5151,64 грн., №ОУ-0000167 від 26.06.2007 р. на суму 5790,35 грн., №ОУ-0000205 від 03.08.2007 р. на суму 2395,93 грн.

Як ствердив представник позивача та не заперечив представник відповідача, сторони дійшли згоди стосовно повернення суми здійсненої передплати. Після цього Товариство повернуло Підприємству кошти в сумі 63000,00 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки на суму: 5000,00 грн. від 05.07.2007 р., 5000,00 грн. від 15.08.2007 р., 5000,00 грн. від 07.09.2007 р., 7000,00 грн. від 08.10.2007 р., 3000,00 грн. від 10.10.2007 р., 3000,00 грн. від 21.11.2007 р., 8000,00 грн. від 13.02.2008 р., 7000,00 грн. від 19.03.2008 р., 7000,00 грн. від 02.04.2008 р., 10000,00 грн. від 02.06.2008 р., 3000,00 грн. від 07.08.2008 р.

Крім того, сторонами в ході судового розгляду підтверджено, що зазначену вище суму виконаних робіт (44746,75 грн.) за договором №12 від 12 березня 2007 року на виконання замовлення (надання послуг) було зараховано в якості повернення здійсненої передплати.

Таким чином, сума неповернутої передплати становить 28885,31 грн. (136632,16 грн. - 44746,75 грн. - 63000,00 грн.).

09 грудня 2009 року Підприємство скерувало на адресу Товариства вимогу №1-04/12/09 від 04.12.2009 р. про повернення надлишково перерахованих коштів у сумі 28885,31 грн. Зазначена вимога отримана Товариством 10.12.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Доказів реагування на цю вимогу відповідачем не представлено.

Товариство стверджує, що на виконання умов договору купівлі-продажу виготовлено каркаси стільців на загальну суму 31327,90 грн., а тому у Підприємства існує обовязок з прийняття цього товару.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підстав укладених договорів купівлі-продажу та виконання робіт в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як убачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи, за виконані роботи та куплений товар Підприємство сплатило більше коштів від їх дійсної ціни. Зазначене підтверджено матеріалами справи та поясненнями представників сторін. Сума передплати становить 28885,31 грн.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення коштів. Відповідач зобовязання визнав, у повному обсязі не виконав, кошти повернув частково.

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, оскільки позивачем здійснив попередню оплату, а відповідач у порушення вимог частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України не повернув у повному обсязі суму передоплати, позовні вимоги в частині стягнення 28885,31 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд не бере до уваги твердження Товариства про те, що ним було виготовлено товар ще в 2006 році та виставлено рахунок №СФ-0000030 від 20.02.2006 року на оплату цього товару в сумі 31327,90 грн. з огляду на такі обставини. По-перше, впродовж 2006 року між сторонами були стабільні відносини стосовно купівлі цього товару, Підприємство регулярно отримувало від Товариства цей товар, попередньо оплативши його вартість. Проте Товариством не було представлено належних доказів того, що Підприємство відмовилося від прийняття саме цієї продукції. По-друге, суду не було представлено належних доказів того, що Підприємство зверталося до Товариства з вимогою прийняти виготовлений товар. По-третє, в численних актах звірки, які складалися сторонами, зазначеного рахунку не було відображено.

Що стосується вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то суд вважає ці вимоги безпідставними з огляду на такі доводи.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобовязання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) також не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Повернення коштів, які за своїм характером є передплатою (авансом), не є грошовим, а тому безпідставними є вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму передоплати.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду інших доказів про наявність обставин, що свідчать про належне виконання своїх обовязків, чи які спростовують вимоги позивача та мають суттєве значення для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У звязку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 11, 612, 625, 655, 693, 837 Цивільного кодексу України, статтями 33, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Здійснити заміну відкритого акціонерного товариства "Меблевий комбінат "Стрий" на товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий".

2.Позов задоволити частково.

3.Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" (адреса: вулиця Грабовецька, будинок 3, місто Стрий, Львівська область, 82400 ідентифікаційний код 00274878) на користь дочірнього підприємства "Гангсо Україна" (адреса: вулиця Франка, будинок 11А, село Колоденці, Кам'янка-Бузький район, Львівська область, 80431; ідентифікаційний код 33195955) 28885,31 грн. боргу, 288,87 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 160,46 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.