Рішення № 18742496, 21.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.11 Справа№ 5015/3742/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідеравтотранс», м. Львів

до відповідача: Страхової компанії «Універсальна», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача 1: ОСОБА_1, м. Львів - Винники

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача 2: ОСОБА_2, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача 3: ОСОБА_3, м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області

про: стягнення 7607 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_4 - керівник;

відповідача: не зявився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача 1: не зявився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача 2: ОСОБА_2;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача 3: ОСОБА_3

Обставини розгляду справи:

Ухвалою господарського суду від 06.07.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 05.07.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 7607 грн. 00 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 01.08.2011 року. Ухвалами господарського суду від 01.08.2011 року, від 16.08.2011 року, від 05.09.2011 року та від 16.092011 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Позивач позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, страхового полісу, шляхового листа), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

21.09.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 23.09.2011 року.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідеравтотранс»звернулося до господарського суду із позовом до Страхової компанії «Універсальна»про стягнення на користь ОСОБА_1 7607 грн. 00 коп. матеріальної шкоди. Страва розглядається за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Позивач, в позовній заяві, вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 42 від 01.04.2011 року, на підставі якого позивач зобовязався поставити відповідачу паливно-мастильні матеріали, а відповідач приймати та оплачувати пальне відповідно умов вищезазначеного договору. Позивач вказує, що в результаті дорожньо-транспортноЇ пригоди, що сталася по вул. Стуса, 3 у місті Винники за участю мікроавтобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія стажиста ОСОБА_3, та автомобіля ВАЗ-21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 Оскільки відновлювальний ремонт автомобіля по усуненню технічних пошкоджень, спричинених ДТП, що мало місце 22.03.2009р. ОСОБА_1 провів самостійно, то позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування ОСОБА_5 затрачених коштів.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

22.03.2009р. близько 13.55 год. по вул. Стуса, 3 у місті Винники відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю мікроавтобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія стажиста ОСОБА_3, та автомобіля ВАЗ-21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

В результаті даного ДТП, автомобілю ВАЗ-21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, спричинено технічні ушкодження.

Мікроавтобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_2, який був присутній в мікроавтобусі на момент скоєння ДТП.

Автомобіль ВАЗ-21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_4 виданим 10.11.2005р. Львівським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України.

Судом також встановлено, що вказана дорожньо-транспортна пригода спричинена порушенням ОСОБА_3, який керував мікроавтобусом «Богдан», п.10.1. правил дорожнього руху, що підтверджується розширеною довідкою ДАІ від 27.04.2009р.

Матеріалами справи також підтверджується факт керування ОСОБА_3 мікроавтобусом «Богдан»на законних підставах, оскільки на момент скоєння ДТП, останній безпосередньо виконував свої трудові обовязки водія маршруту 36 А «Галицьке перехрестя-Винники», власником якого є позивач. Наведене підтверджується наказом ТзОВ «Лідеравтотранс» від 20.03.2009р. №4-К «Про прийняття на роботу», згідно якого ОСОБА_3 з 20.03.2009р. прийнято на посаду водія з пятиденним строком випробування, Листком проходження стажування водія в ТзОВ «Лідеравтотранс», а також Дорожнім листом від 22.03.2009р. серії АААТ №1663, виписаним ОСОБА_3 на маршрут 36 А (2) «Галицьке перехрестя-Винники»на автобус, державний реєстраційний номер НОМЕР_3

Крім цього, судом встановлено, що відповідно до умов договору №3 від 22.01.2009р. про співпрацю, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_6, сторони зобовязуються проводити спільну діяльність у сфері перевезення пасажирів на міських та приміських маршрутах в режимі маршрутного таксі з використанням автобусів ПП ОСОБА_7 Богдан НОМЕР_5

З матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідність власника транспортного засобу автомобіля мікроавтобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та належить ОСОБА_2 на праві власності, на момент скоєння ДТП, була застрахована відповідачем, що підтверджується полісом №ВС/392309 від 02.02.2009р. обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кодом страховика 10, тип договору №001. Згідно поліса №ВС/392309 ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 25 500,00 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на цю суму) становить 0,00 грн.

25.03.2009р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з завою №09/321/a/1064 про виплату страхового відшкодування у звязку з ДТП, що мало місце 22.03.2009р. Листом від 29.03.2009р. №0475 відповідач для вирішення питання щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування витребував у позивача копію трудової книжки, паспорта та відомості про реєстрацію ОСОБА_3

Листом від 24.06.2009р. №0571 відповідач, покликаючись на ст.ст. 6, 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи тим, що особа, яка винна у скоєнні ДТП ОСОБА_3, не підтвердив керування автобусом марки ОСОБА_7 А-09201, реєстраційний номер НОМЕР_1, на законних підставах.

Матеріалами справи не підтверджується проведення товарознавчого експертного дослідження мікроавтобуса Богдан НОМЕР_6 вартості. Натомість ОСОБА_1 самостійно проведено відновлювальний ремонт по усуненню технічних пошкоджень автомобіля, спричинених ДТП, що мало місце 22.03.2009р. Відтак, вартість виконаних робіт по відновлюваному ремонту мікроавтобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнення якої є предметом даного спору, підтверджується актом виконаних робіт від 02.04.2009р. приватного підприємця ОСОБА_8

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема у спосіб щодо відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Спір між сторонами виник у звязку з безпідставною відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування в сумі 7607,00 грн. через невизнання останнім ДТП, що мало місце 22.03.2009р., страховим випадком.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК України регламентовано, що шкода, завдана одній особі внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовується, що дорожньо-транспортній пригода, обставини щодо якої є предметом даного спору, сталася з вини водія мікроавтобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

За результатами встановлення дійсних обставин справи суд відзначає, що ОСОБА_3 керував мікроавтобусом «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на законних правових підставах, що підтверджується встановленими вище обставинами та доказами, які узгоджуються з приписами п.2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306. Крім цього, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

За наведеного вище суд відхиляє як безпідставні покликання відповідача на недоведеність законності керування ОСОБА_3 мікроавтобусом «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП, яке мало місце 22.03.2009р. у звязку з цим, відповідачем безпідставно не проведено виплату страхового відшкодування.

Суд звертає увагу на те, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - мікроавтобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, застрахована відповідачем на підставі поліса №ВС/3923409 від 02.02.2009р.

Таким чином позивачем обґрунтовано заявлено позовну вимогу до відповідача для захисту порушених прав.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про страхування».

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 вказаного закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За наявних у справі доказів, суд приходить до переконання, що дорожньо-транспортна подія, яка мала місце 22.03.2009р., в розумінні ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховим випадком. Крім цього, зробленим вище висновком суду спростовано протилежні доводи відповідача.

В силу вимог, ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Згідно ст. 29 вказаного закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розмір шкоди як вартість проведеного відновлюваного ремонту становить 7607,0 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, суд відзначає, що матеріалами справи спростовується наявність обставин, вказані у ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які виключають можливість відшкодування шкоди.

За наведеного, суд приходить до переконання щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 7607,00 грн. матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 внаслідок ДТП, діями особи, яка керувала на законних підставах мікроавтобусом «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 116, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Страхової компанії «Універсальна», м. Львів, вул. Героїв УПА, 65 (код ЄДРПОУ 20113829) на користь ОСОБА_1, м. АДРЕСА_1 7607,00 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з Страхової компанії «Універсальна», м. Львів, вул. Героїв УПА, 65 (код ЄДРПОУ 20113829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідеравторанс», м. Львів, вул. Випасова, 11-Б (код ЄДРПОУ 32053624) 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 116 ГПК України видати наказ на виконання рішення

Суддя Матвіїв Р.І.