Рішення № 18742313, 19.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.11 Справа№ 5015/3803/11

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Матвіїва Р.І., при секретарі Боржієвській Л.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

до відповідача: Центральної бібліотечної системи для дорослих м. Львова

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівська міська рада

третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради

третя особа-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління культури Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

про: визнання пролонгованим договору оренди нежитлового приміщення.

В судовому засіданні прийняли участь представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи-1: не зявився;

від третьої особи-2: ОСОБА_1.- представник на підставі довіреності.

від третьої особи-3: не зявився.

Обставини розгляду справи:

Ухвалою господарського суду від 07.07.2011р. порушено провадження у справі за позовом Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2. до Центральної бібліотечної системи для дорослих м. Львова про визнання договору оренди нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 у м. Львові пролонгованим на строк до 06.03.2013р.

Ухвалою від 01.08.2011р. розгляд справи відкладено з підстав, викладених в ухвалі. Ухвалою суду від 16.08.2011р. до участі у справі залучено Львівську міську раду в процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Ухвалою суду від 05.09.2011р. до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено також Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Управління культури Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. В судовому засіданні від 16.09.2011р. оголошено перерву до 19.09.2011р.

Представникам сторін розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники відмовилися.

19.09.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 22.09.2011р.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.04.2008р. між СПД ФО ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 36,1 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 у м. Львові.

Термін договору визначено з 01.04.2008р. до 03.10.2010 р. включно, відповідно до п. 4.1.

Згідно з п.4.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Позивач покликається на те, що жодних повідомлень про припинення дії договору в місячний термін після 03.10.2010р. від відповідача він не отримував, а отже договір продовжено на той самий термін і на тих самих умовах, що були ним передбачені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на норму ст.7 64 ЦК України, яка передбачає наступне: якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення створу договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач вказує, що всі умови договору виконував добросовісно, жодних претензій чи зауважень зі сторони орендодавця з моменту укладення договору та по сьогоднішній день не предявлялось. На даний момент позивач продовжує використовувати спірне нежитлове приміщення відповідно до умов договору, виконує усі взяті на себе зобовязання, використовує нежитлове приміщення за цільовим призначенням, справно та в повному обсязі сплачує орендну плату.

Оскільки новий договір між сторонами не укладено, це зумовило подання позивачем позову в суд для захисту та забезпечення своїх прав на оренду даного нежитлового приміщення з вимогою про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні змісту позову.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що договір оренди нежитлового приміщення із позивачем закінчився 03.10.2010р. Окрім цього, спірне нежитлове приміщення загальною площею 36,1 кв.м, яке передано позивачеві в користування на підставі спірного договору оренди, перебувало в користуванні ЦБС для дорослих м.Львова на підставі договору оренди, укладеного із управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, термін дії якого визначено до 03.10.2010р.

Представники третіх осіб-1, 2, 3 надали пояснення по суті позовних вимог, згідно з якими позов вважають безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими і такими що не підлягають до задоволення повністю, з огляду на таке.

01.04.2008р. між СПД ФО ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 36,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 у м.Львові. Термін договору визначено з 01.04.2008р. до 03.10.2010р. включно, відповідно до його п.4.1.

Як вбачається зі змісту вказаного договору, підставою для його укладення став наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 01.02.2008р. №111-с «Про надання в суборенду приміщень на АДРЕСА_1», згідно з яким дозволено орендареві ЦБС для дорослих м.Львова, що орендує нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 згідно з договором оренди від 04.10.2007р. №З-5612-7, передати в суборенду приватному підприємцю ОСОБА_2. нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 36,1 кв.м (під індексами 75,76,81,82,83) для магазину продтоварів без реалізації алкогольних напоїв на термін до 03.10.2010р. при умові дії основного договору оренди.

Згідно з договором оренди від 04.10.2007р. № З-5612-7, укладеного між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ЦБС для дорослих м.Львова, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення загальною площею 320,1 кв.м, з індексами приміщень 70 93.

Зазначені документи свідчать, що між сторонами у справі позивачем та відповідачем, мають місце відносини суборенди комунального майна, а відтак суд вирішує справу з врахуванням положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ЦК України та ГК України, які врегульовують відносини суборенди (піднайму).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна»(ст.1 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому, строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Аналогічне положення викладено у ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України, за змістом якої строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Враховуючи вищевказані норми законодавчих актів, що регулюють відносини суборенди, строк надання майна в суборенду, а отже і термін дії договору суборенди) не може перевищувати терміну дії договору оренди.

В судовому засіданні досліджувались обставини чинності договору оренди від 04.10.2007р. №З-5612-7, укладеного між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ЦБС для дорослих м.Львова, оскільки спірний договір суборенди, укладений між позивачем та відповідачем, є похідним від договору оренди.

Термін дії договору оренди від 04.10.2007р. № З-5612-7 визначено до 03.10.2010 (п.4.1 договору).

Пунктом 4.3 договору оренди від 04.10.2007р. №З-5612-7 встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дане положення договору кореспондує із нормами ст.764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

В судовому засіданні встановлено, що управління комунальної власності (орендодавець за договором) скерувало на адресу ЦБС для дорослих м.Львова (орендаря) повідомлення від 28.10.2010р. № 2302-вих-2189 про припинення договірних відносин у звязку із закінченням терміну дії договору. Відповідні докази долучено до матеріалів справи.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку про припинення дії договору оренди від 04.10.2007р. № З-5612-7 з дати його закінчення, а саме з 03.10.2010р.

Згідно з ч. 2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 291 ГК України.

З моменту припинення дії договору оренди для орендаря настають зобовязання щодо повернення орендодавцеві обєкта оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Частиною 9 договору оренди від 04.10.2007р. № З-5612-7 встановлено порядок повернення орендодавцю обєкта оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Суд відзначає, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність поряд з договором оренди. Якщо договір, на підставі якого укладався договір суборенди, припинив свою дію, зокрема, шляхом його закінчення строку, на який його було укладено, то дія договору суборенди також припиняється.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо припинення договору оренди від 04.10.2007р. №З-5612-7 внаслідок закінчення терміну його дії, підставним і обґрунтованим є висновок про припинення суборендних правовідносин за договором суборенди між позивачем та відповідачем.

За таких обставин, суд вважає безпредметними та відхиляє за безпідставністю посилання позивача на застосування до спірних відносин суборенди положень ч. 2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»і норми ст.764 ЦК України, оскільки пролонгація договору суборенди об'єктивно неможлива в разі припинення основного договору оренди та відсутності його пролонгації.

Окрім цього, зі змісту норм ст.2 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та ст. 774 Цивільного кодексу України вбачається, що обовязковою передумовою для укладання договору суборенди та наявності відносин суборенди, є згода наймодавця на передання нерухомого майна у суборенду (піднайм).

Як встановлено судом в процесі розгляду справи і не заперечено сторонами, такий дозвіл надано управлінням комунальної власності шляхом видання наказу від 01.02.2008р. №111-с «Про надання в суборенду приміщень на АДРЕСА_1». Зазначеним наказом дозволено орендареві ЦБС для дорослих м.Львова передати в суборенду приватному підприємцю ОСОБА_2. нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 36,1 кв.м на термін до 03.10.2010р. при умові дії основного договору оренди.

Як вбачається з пояснень сторін, до наказу управління комунальної власності від 01.02.2008р. №111-с зміни щодо продовження терміну дії дозволу не вносились. Окрім цього, після 03.10.2010р. інших наказів або документів, які б свідчили про надання згоди орендодавця (управління комунальної власності) на передання нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 у м.Львові в суборенду після 03.10.2010р., управлінням комунальної власності не видавалось. Належних та допустимих доказів наявності такої згоди орендодавця позивачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов до обґрунтованого та підтвердженого матеріалами справи висновку, що з 03.10.2010р. дію основного договору оренди припинено, згода орендодавця на передання нежитлових приміщень загальною площею 36,1 кв.м на АДРЕСА_1 у м.Львові відсутня, а отже необґрунтованими і безпідставними є посилання позивача на чинність договірних відносин суборенди шляхом пролонгування договору від 01.04.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем.

У звязку з наведеним, суд приходить до переконання відсутність підстав для задоволення заявленого позову. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи.

Судові витрати по розгляду справи, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 764, ч. 2 ст. 774, ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст.17, ч. 2 ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.