Рішення № 18741607, 23.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/9823.09.11 За позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ДоПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

3-я особа, яка не заявляє

самостійних вимог на

предмет спору на

стороні позивачаАкціонерне страхове товариство "Вексель"

3-тя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідачаОСОБА_4

Простягнення 12 069,37 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1. представник (дов. № 581 від 24.07.2010 р.)

від відповідачаОСОБА_3 представник (дов. № 1645 від 17.05.2011 р.)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивачане зявився 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачане зявився СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення з відповідача страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику АСТ "Вексель" відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 202-8402/08 ЛЦСП від 11.04.2008 р., в розмірі 10 557,60 грн., інфляційні збитки в розмірі 580,67 грн., три відсотки річних в розмірі 150,99 грн., штрафні санкції в розмірі 780,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 12.06.2009 р. АСТ "Вексель" за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-8402/08 ЛЦСП від 11.04.2008 р, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3

30.11.2009 р. між АСТ "Вексель" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги № 30-11-2009, відповідно до якого АСТ "Вексель" відступає Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 своє право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб.

У звязку з чим, позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 512, 514, 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль "Деу", державний номер НОМЕР_2, за участю якого скоєно ДТП, водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_4, застрахований у АТ "Українська пожежно-страхова компанія", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5140926, позивач просить стягнути з АТ "Українська пожежно-страхова компанія" 12 069,37 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2011 р. порушено провадження у справі №59/98, залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та розгляд справи призначено на 20.07.2011 р.

Представник 3-ої особи в судове засідання 20.07.2011 р. не з?явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 20.07.2011 р. представник відповідача надав, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, додаткові документи та відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує з наступних підстав.

Предметом розгляду даного позову є стягнення відшкодування у порядку регресу. Основною нормою матеріального права, що регулює дані відносини є стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 ЦК України, у відповідності до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У даному випадку страховиком, який виплатив страхове відшкодування є СК "Вексель", а не ФОП ОСОБА_2 і саме до СК "Вексель" перейшло право вимоги.

У матеріалах справи наявний договір про відступлення права вимоги від 30.11.2009 р. Згідно п. 1.3 даного договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати відшкодування шкоди від осіб, винних у заподіянні збитків страхувальникам та/або майну страхувальників, з якими у первісного кредитора були укладені договори страхування і по яким первісний кредитор здійснив виплату страхового відшкодування.

ПрАТ "УПСК" не є особою винною у заподіянні збитків майну страхувальнику СК "Вексель" Узунову В.В.

У позовній заяві ФОП ОСОБА_2 просить суд постановити рішення, яким стягнути на його користь з ПрАТ "УПСК" 12 069,37 грн. У відповідності до умов договору про відступлення права вимоги від 30.11.2009 р. позивачу не було передано право отримання грошових коштів замість первісного кредитора СК "Вексель". На підставі викладеного відповідач простить суд у позові відмовити в повному обсязі.

У звязку з незявленням в судове засідання представника 3-ї особи, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 26.08.2011 р.

26.08.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових доказів та витребувати у АСТ "Вексель" оригінал договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-8402/08 ЛЦСП від 11.04.2008 р. Клопотання задоволено.

В судовому засіданні 26.08.2011 р. представник відповідача надав суду клопотання про залучення до участі у справі АСТ "Вексель" в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання, вказуючи на те, що між АСТ "Вексель" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 30.11.2009 р. було укладено договір про відступлення права вимоги № 30-11-2009, відповідно до якого АСТ "Вексель" відступив ФОП ОСОБА_2 своє право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб.

Суд ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача та залучити до участі у часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АСТ "Вексель".

Представник відповідача надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 статі 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У звязку з залученням до участі у справі 3-ї особи, витребуванням додаткових доказів, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 23.09.2011 р.

Представники 3-іх осіб в судове засідання 23.09.2011 р. не з?явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2008 р. між АСТ "Вексель" та Узуновим В.В. укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-8402/08 ЛЦСП, згідно якого АСТ "Вексель" взяло на себе зобов'язання відшкодувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва, 13.02.2009 р. в м. Києві, на перехресті вул. Ентузіастів Плєханова, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_3 та "Деу ", державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.03.2009 р.

06.05.2009 р. до АСТ "Вексель" звернувся Узунов В.В. із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту № 208 про оцінку автомобіля від 18.02.2009 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 12 104,53 грн.

12.06.2009 р. АСТ "Вексель" на підставі Страхового акту № 0529/09, заяви страхувальника та Вигодонабувача Київської Регіональної Дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", враховуючи Звіт № 208 про оцінку автомобіля від 18.02.2009 р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 10 557, 60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2045 від 12.06.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

30.11.2009 р. між АСТ "Вексель" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги № 30-11-2009, відповідно до якого АСТ "Вексель" відступає Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 своє право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 557, 60 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Деу ", державний номер НОМЕР_2 яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у АСТ "Вексель" автомобілю "Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_4

Однак, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації "Деу", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у АТ "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/5140926).

Вина водія який керував автомобілем "Деу", державний номер НОМЕР_2 підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.03.2009 р.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/5140926), а право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4 як особи, відповідальної за завдані збитки перейшло до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який діє на підставі договору про відступлення права вимоги № 30-11-2009 укладеного з страховиком АСТ "Вексель", який в свою чергу виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-8402/08 ЛЦСП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/5140926) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510, 00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з наступних підстав.

30.11.2009 р. між АСТ "Вексель" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги № 30-11-2009.

Відповідно до п. 1.1 Первісний кредитор (АСТ "Вексель") відступає, а Новий кредитор (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) набуває право вимоги (регресу) до осіб відповідальних за завдані збитки, належне Первісному кредиторові у розмірі страхового відшкодування, виплаченого за договорами страхування, укладеними між Первісним кредитором та страхувальниками і зазначеними у Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про уступку права вимоги був укладений після 12.06.2009 р., тобто після набуття АСТ "Вексель" права вимагати страхового відшкодування, сплаченого страхувальнику.

Отже,враховуючи вищевикладене, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Виходячи із загальних правил та положень даних статей, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.

Суд вважає, що право вимоги, яке перейшло до позивача включає в себе поняття й право отримання грошових коштів замість первісного кредитора.

Відповідно до статті статі 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" АТ "Українська пожежно-страхова компанія" є особою відповідальною за завдані збитки позивачу.

Таким чином у позивача правомірно виникло право вимагати у Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" суму страхового відшкодування сплачену страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 202-8402/08 ЛЦСП від 11.04.2008 р., в розмірі 10 557,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 557,60 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційних збитків в розмірі 580,67 грн., 3-х відсотків річних в розмірі 150,99 грн., штрафних санкції в розмірі 780,11 грн.

В задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє з наступних підстав.

Враховуючи положення пункту 22.1 статті 22 та статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати тільки оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

При цьому, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто законодавством про страхування не передбачено сплату штрафних санкцій та інфляційних збитків.

Також слід враховувати вимоги статті 514 ЦК України, відповідно до якої до позивача перейшло право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення договору, тобто в розмірі страхового відшкодування, виплаченого за договором страхування.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 580,67 грн., 3-х відсотків річних в розмірі 150,99 грн., штрафних санкції в розмірі 780,11 грн. не обґрунтовані, не доведені та не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, Код ЄДРПОУ 20602681) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (04212, АДРЕСА_1 Код НОМЕР_3) шкоду в розмірі 10 557 (десять тисяч пятсот пятдесят сім) грн. 60 коп., державне мито у розмірі 105 (сто пять) грн. 58 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 206 (двісті шість) грн. 44 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 30.09.11 р.