Рішення № 18741234, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/25212.10.11 За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Сінний ринок»

Простягнення 56702,50 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 155/1/23-26 від 11.01.11 р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінний ринок»про стягнення 48176,38 грн. основного боргу, 6078,54 грн. інфляційної складової боргу, 2149,37 грн. трьох відсотків річних та 298,21 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1285 від 22.12.2005 р.

Ухвалою суду від 08.08.11 р. було порушено провадження у справі № 37/252 та призначено її розгляд на 14.09.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 08.08.11 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 08.08.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд даної справи на 12.10.11 р.; повторно зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 12.10.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(дирекція) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінний ринок»(абонент) був укладений договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів № 1285 від 22.12.05 р., відповідно до умов якого предметом цього договору є надання послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення (ЦО) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 38-А.

У відповідності до п. 2.1. договору № 1285 від 22.12.05 р., при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими КМДА, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, систем водопостачання та водовідведеня (правилами), нормативними актами з питань користування та взаєморозріунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктами 2.2.1. та 2.2.2. вищевказаного договору визначено, що дирекція зобовязана розподіляти надану енергопостачальною компанією вцілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), в кількості та обсягах згідно з заявкою абонента (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем ЦО, ГВП, абонентських уводів, згідно з доданою калькуляцією.

Відповідно до п. 2.3.3. договору № 1285 від 22.12.05 р., абонент зобовязаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках № № 2, 4 до цього договору.

Згідно з п. 1. додатку № 2 до договору № 1285 від 22.12.05 р., розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2. вищевказаного додатку визначено, що абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків (за адресою: м. Київ, вул.. Артема, 58/2-Д, розрахункова група, тел. 486-47-29, 486-71-95) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці, а також технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору № 1285 від 22.12.05 р., сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.1. додатку № 2 до договору № 1285 від 22.12.05 р., вразі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому предявляється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами МВРТ (на підставі показників теплолічильника) за попередній місяць. У випадку порушень роботи приладу обліку з різних причин (відсутність електроенергії, робота за межами діапазону вимірювань та іншими технічними несправностями) втрата теплової енергії визначається розрахунковим способом згідно з правилами обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 3.2. додатку № 2 до договору № 1285 від 22.12.05 р., абонентам, що не мають приладів обліку:

-щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

-кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикристовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді на підставі табуляграм МВРТ.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії актів прийому виконаного опалення та технічного обслуговування відповідача за період з листопада 2008 р. до березня 2011 р., розрахунків нарахувань за спірний період та платіжну вимогу-доручення № 1285/13 від 13.04.11 р. на суму 48176,38 грн.. Загальна сума спожитих відповідачем послуг за період з листопада 2008 р. до травня 2011 р. становила 134536,49 грн.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувались зобовязання за договором № 1285 від 22.12.05 р., однак відповідач свої зобовязання щодо оплати виконав частково у розмірі 86360,11 грн., у звязку з чим за період з листопада 2008 р. до травня 2011 року у нього виникла заборгованість, яка станом на 01.06.11 р. становить 48176,38 грн.

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»направило ТОВ «Сінний ринок»претензію (вихідний № 155/23-02/21 від 02.02.10 р.) та нагадування (вихідний № 155/23-05/99 від 27.05.10 р. з проханням сплатити заборгованість (належним чином засвідчені копії поштових доказів відправлення даних претензії та нагадування додано до матеріалів справи).

Однак відповідач залишив без відповіді та реагування вищезазначені претензію та нагадування.

За таких обставин Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінний ринок» про стягнення 48176,38 грн. основного боргу, 6078,54 грн. інфляційної складової боргу, 2149,37 грн. трьох відсотків річних та 298,21 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1285 від 22.12.2005 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо отриманих послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1285 від 22.12.2005 р. та додатками до нього строк оплату за спожиті послуги не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»щодо стягнення з ТОВ «Сінний ринок»основного боргу за договором № 1285 від 22.12.2005 р. у розмірі 48176,38 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

КП «Київжитлоспецексплуатація»просило суд стягнути з відповідача 6078,54 грн. інфляційної складової боргу та 2149,37 грн. трьох процентів річних за порушення грошового зобовязання за договором № 1285 від 22.12.2005 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 1285 від 22.12.2005 р. станом на 01.06.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню на користь КП «Київжитлоспецексплуатація»за період з листопада 2008 р. до травня 2011 р. 6078,54 грн. інфляційних нарахувань та 2149,37 грн. трьох річних відсотків.

КП «Київжитлоспецексплуатація»також просило суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 298,21 грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 1285 від 22.12.2005 р. за період з травня 2010 р. до жовтня 2010 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.3.7. договору № 1285 від 22.12.2005 р., за несвоєчасну сплату передбачених даним договором нарахувань, абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочення, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 298,21 грн. за прострочення грошового зобовязання за договором № 1285 від 22.12.2005 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінний ринок»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінний ринок»(040532, м. Київ, вул. Воровського, 17, код ЄДРПОУ 32050314) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 48 176 (сорок вісім тисяч сто сімдесят шість) грн. 38 коп. основного боргу, 6 078 (шість тисяч сімдесят вісім) грн.54 коп. інфляційних нарахувань, 2 149 (дві тисячі сто сорок девять) грн. 37 коп. трьох процентів річних, 298 (двісті девяносто вісім) грн. 21 коп. пені, 567 (пятсот шістдесят сім) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.