Рішення № 18740681, 06.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.11 р. Справа № 13/104

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик” м. Горлівка

до відповідача: Колективного підприємства „Зустріч” м. Донецьк

про стягнення 5379,26грн.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 01.06.2011р.;

від відповідача не зявився;

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик” м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Колективного підприємства „Зустріч” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 5379,26грн., яка складається з основного боргу в сумі 3764,68грн., пені в сумі 353,35грн., 20% річних в сумі 456,62грн., штрафу в сумі 522,40грн., інфляційних нарахувань в сумі 282,21грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 2081 від 01.01.2011р., додаток № 1 від 01.01.2011р., повідомлення б/н від 01.01.2011р., б/н від 01.01.2011р., поштове повідомлення, лист-вимогу № 161/20-08 від 04.04.2011р., видаткові накладні № 1906/1713 від 14.01.2011р., № 7282/7151 від 04.02.2011р., № 9486/9451 від 15.02.2011р., № 9965/9770 від 16.02.2011р.

Представник позивача через канцелярію суду 26.07.2011р. надав доповнення до позовної заяви про збільшення позовних вимог, згідно якого просив суд стягнути з відповідача 6232,71грн., з яких основний борг в розмірі 4362,74грн., пеню в сумі 456,70грн., 20% річних в сумі 589,29грн., штраф в розмірі 522,40грн., інфляційні нарахування в сумі 301,58грн.

Також представником позивача через канцелярію суду 26.07.2011р. було надано клопотання, згідно якого останній просив суд долучити до матеріалів справи копії податкових накладних; докази направлення відповідачу доповнення до позовної заяви про збільшення позовних вимог; платіжні доручення № 234.149 від 28.03.2011р., № 234.211 від 22.04.2011р., № 234.251 від 12.05.2011р., № 234.277 від 23.05.2011р., № 234.282 від 24.05.2011р., № 234.302 від 02.06.2011р., № 234.309 від 15.06.2011р., № 36 від 22.06.2011р.; довідку б/н від 22.07.2011р. про наявність перед позивачем з боку відповідача боргу в сумі 4362,74грн., підписану головним адміністратором та головним бухгалтером позивача; письмові пояснення, згідно яких позивач зазначив, що замовлення на поставку продукції приймаються торгівельним агентом в усній формі або шляхом телефонного звязку.

Через канцелярію суду 06.09.2011р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог у звязку з погашенням відповідачем суми основного боргу, у звязку з чим просив суд припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4362,74грн.

Суд розглядає справу з урахуванням поданої заяви.

Справа слуханням відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, але відповідач до жодного судового засідання не зявився, витребуваних документів не надав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду надсилалися за адресою, вказаною у позові та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 22.07.2011р. В матеріалах справи містяться поштові повідомлення з відміткою підприємства звязку про вручення ухвал суду відповідачу.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.01.2011р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик” м. Горлівка (Постачальник), та відповідачем, Колективним підприємством „Зустріч” м. Донецьк (Покупець), укладено договір поставки №2081, відповідно до якого постачальник зобовязався передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс” (в редакції 2000).

Термін DDP ("поставка зі сплатою мита") означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового звязку (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п. 5.2. Договору).

Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар (п. 5.3. Договору).

Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в інший узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати (п. 6.1. Договору).

Згідно п. 9.7. Договору строк його дії складає 2 роки з дати укладання. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

На виконання умов Договору, позивач згідно видаткових накладних № 1906/1713 від 14.01.2011р., № 7282/7151 від 04.02.2011р., № 9486/9451 від 15.02.2011р., № 9965/9770 від 16.02.2011р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 7462,74грн.

Однак позивач стверджує, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сума заборгованості, з урахуванням здійсненої часткової оплати на загальну суму 3100грн. 00коп., у розмірі 4362грн. 74коп. не погашена, товар на дану суму не повернутий.

Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у звязку з не належним виконанням умов договору договору поставки №2081 від 01.01.2011р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, згідно з укладеним між сторонами договором у позивача виник обовязок поставити та передати у власність товар, а у відповідача - прийняти цей товар та оплати.

На виконання умов Договору, позивач згідно видаткових накладних № 1906/1713 від 14.01.2011р., № 7282/7151 від 04.02.2011р., № 9486/9451 від 15.02.2011р., № 9965/9770 від 16.02.2011р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 7462,74грн. Поставлений згідно зазначених видаткових накладних товар на підставі повідомлень від 01.01.2011р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обовязок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № 2081 від 01.01.2011р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 7462,74грн., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в інший узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати.

За доводами позивача, відповідач частково сплатив поставлений товар в сумі 3100,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 234.149 від 28.03.2011р., № 234.211 від 22.04.2011р., № 234.251 від 12.05.2011р., № 234.277 від 23.05.2011р., № 234.282 від 24.05.2011р., № 234.302 від 02.06.2011р., № 234.309 від 15.06.2011р., № 36 від 22.06.2011р.

Враховуючи положення п. 6.1. Договору обовязок відповідача з оплати поставленого товару виник відповідно за накладною № 1906/1713 від 14.01.2011р. 21.07.2011р., за накладною № 7282/7151 від 04.02.2011р. 11.02.2011р., за накладною № 9486/9451 від 15.02.2011р. 22.02.2011р., за накладною № 9965/9770 від 16.02.2011р. 23.02.2011р. Таким чином, відповідач на момент подання позивачем позову до господарського суду вже прострочив виконання прийнятого на себе згідно договору грошового зобовязання.

09.04.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 161/20-08 від 04.04.2011р. про сплату боргу, факт направлення якої позивачем та одержання відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення, згідно якого зазначену вимогу відповідач отримав 15.04.2011р.

Прийняті на себе згідно договору зобовязання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару, сплатив частково в розмірі 3100,00грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент звернення до господарського суду з даним позовом, за доводами останнього склав 4362,74грн.

Однак, позивачем через канцелярію суду 06.09.2011р. було надано заяву, згідно якої останній просив суд припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4362,74грн. у звязку зі сплатою її відповідачем в повному обсязі, на підтвердження чого надав суду банківську виписку та платіжне доручення № 155 від 29.08.2011р.

Враховуючи викладене, господарський суд припиняє провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4362,74грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 означеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 7.3. Договору позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 456,70грн., нараховану по накладній № 1713 за період з 22.01.2011р. по 14.06.2011р., по накладній № 7151 з 12.02.2011р. по 22.07.2011р., по накладній № 9451 з 23.02.2011р. по 22.07.2011р., по накладній № 9770 з 24.02.2011р. по 22.06.2011р. з урахуванням прострочення оплати за кожною накладною.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення пені в сумі 456,70грн., з огляду на порушення відповідачем термінів оплати вартості поставленого товар, з урахуванням поступового зменшення суми боргу, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 392грн.33коп. за арифметичним розрахунком суду (2748,54грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 65дні) + (2248,54грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 25дні) + (1248,54грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 20днів) + (748,54грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 11днів) + (548,54грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 8днів) + (448,54грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 13днів) + (2249,52грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 123дні) + (1749,52грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 7днів) + (1449,52грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 31день) + (596,88грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 150днів) + (1867,80грн. * 7,75%/100% * 2 / 365 днів * 119днів)

Представлений позивачем розрахунок пені судом до уваги не приймається з огляду на арифметичну необґрунтованість, отже суд відмовляє в частині стягнення пені в розмірі 64,37 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Таким чином, сторони в договорі самостійно погодили розмір річних, який за домовленістю сторін склав 20%.

На підставі положень наведеної вище правової норми та п. 9.2. Договору, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обовязку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 20% річних в сумі 589,29грн., за періоди з 22.01.2011р. по 14.06.2011р., з 12.02.2011р. по 22.07.2011р., з 23.02.2011р. по 22.07.2011р., з 24.02.2011р. по 22.07.2011р. з урахуванням поступового зменшення боргу та прострочення оплати за кожною накладною, й інфляційних в сумі 301,58грн. нарахованих за січень червень 2011р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 20% річних в розмірі 589,29грн. та інфляційних в розмірі 301,58грн, господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафу в сумі 522,40грн.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7 % від суми боргу.

З огляду на встановлений ст. 627 ЦК України, принцип свободу договору, сторони при укладанні договору не позбавлені права встановлювати штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобовязань.

Так, положення ч.3 ст.6 ЦК України встановлюють, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин. В даному випадку норми ст.549 ЦК України надають поняття неустойки, але в статті не вказано, що сторони в договорі не можуть застосувати неустойку на свій розсуд.

Крім того, стаття 230 ЦК України встановлює, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Тобто господарський кодекс прямо передбачає можливість застосування штрафних санкцій, встановлених в договорі сторонами, в разі порушення договірного зобовязання.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення штрафу в сумі 522,40грн., господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик” м. Горлівка до Колективного підприємства „Зустріч” м. Донецьк в частині стягнення з Колективного підприємства „Зустріч” основного боргу в розмірі 4362,74грн., пені в сумі 456,70грн., 20% річних в сумі 589,29грн., штрафу в розмірі 522,40грн., інфляційні нарахування в сумі 301,58грн. задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства „Зустріч” (83069, м. Донецьк, вул. Старобешевська, 114, ЄДРПОУ: 20312322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик” (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, ЄДРПОУ: 35871504, рахунки: 26006308081702 Банк АТ „УкрСібБанк”, МФО: 351005) пеню в сумі 392,33грн., 20% річних в сумі 589,29грн., інфляційні нарахування в сумі 301,58грн., штраф в сумі 522,40грн., витрати за державним митом в сумі 29,55грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 64,37грн.

В частині стягнення пені в розмірі 64,37грн. відмовити.

Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4362,74грн. припинити.

В судовому засіданні 06.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >