Рішення № 18740666, 06.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.11 р. Справа № 9/93

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Практика М” м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” м. Краматорськ

про стягнення 10368,39грн.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 12.04.2011р.-представник;

від відповідача не зявився;

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Практика М” м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” м. Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 10368,39грн., яка складається з основного боргу в сумі 6514,97грн., пені в сумі 1074,06грн., 3% річних в сумі 198,78грн., штрафу в сумі 1946,39грн., інфляційних нарахувань в сумі 634,19грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № К 198 від 04.02.2010р., додаток № 1 від 11.02.2010р., видаткові накладні № 40925775 від 07.04.2010р., № 40925791 від 07.04.2010р., № 40925817 від 07.04.2010р., № 40926667 від 07.04.2010р., № 40937585 від 20.04.2010р., № 40943958 від 27.04.2010р., № 40955785 від 11.05.2010р., № 40955786 від 11.05.2010р., № 40969151 від 25.05.2010р., акт звірки, підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 22.07.2011р. справу № 9/93 передано на повторний автоматичний розподіл. Справу № 9/93 розглядає суддя Макарова Ю.В.

Представник позивача через канцелярію суду 15.06.2011р. надав супровідний лист, згідно якого просив суд долучити до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу № К 198 від 04.02.2010р.

Супровідним листом, поданим представником позивача через канцелярію господарського суду 06.09.2011р., останній просив суд долучити до матеріалів справи довідку про стан заборгованості відповідача, копію видаткової накладної від 20.04.2011р. № 40937584, податкові накладні.

Справа слуханням відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, але відповідач до жодного судового засідання не зявився, витребуваних документів не надав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду надсилалися за адресою, вказаною у позові та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 22.07.2011р. В матеріалах справи міститься поштові повідомлення з відміткою підприємства звязку про вручення ухвал суду відповідачу.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

04.02.2010р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Практика М” м. Дніпропетровськ (Продавець), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” м. Краматорськ (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № К 198, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у Договорі.

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийому-передачі кожної партії товару (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії Договору.

Доставка товару на підставі договору здійснюється силами засобами та за рахунок продавця у місце, визначене покупцем в межах м. Краматорськ. Покупець за власним бажанням вправі здійснити самовивіз товару (п. 4.3. Договору).

Датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі) (п. 4.4. Договору).

Згідно п. 4.5. Договору доставка товару на підставі договору здійснюється в порядку централізовано-кільцевих перевезень.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у Додатку № 1, який є невідємною частиною договору.

Пунктом 10.1. Договору встановлений строк його дії протягом 1 календарного року. Якщо по закінченню строку дії договору жодна зі сторін не заявить про своє бажання розірвати договір, останній вважається кожен раз продовжений на такий же строк і на таких же умовах.

Додатком № 1 від 04.02.2010р. до договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до договору, за фактом поставки товару шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок постачальника відповідно до рахунку та товарної накладної не пізніше, ніж 25 днів.

Позивач посилається на те, що на виконання умов Договору згідно видаткових накладних № 40925775 від 07.04.2010р., № 40925791 від 07.04.2010р., № 40925817 від 07.04.2010р., № 40926667 від 07.04.2010р., № 40937585 від 20.04.2010р., № 40943958 від 27.04.2010р., № 40955785 від 11.05.2010р., № 40955786 від 11.05.2010р., № 40969151 від 25.05.2010р., № 40937584 від 20.04.2010р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 6514,97грн.

Однак позивач стверджує, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, поставлений товар не оплатив.

Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю не оплатив отриманий товар), позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у звязку з не належним виконанням умов договору купівлі-продажу № К 198 від 04.02.2010р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, згідно з укладеним між сторонами договором у позивача виник обовязок поставити та передати у власність товар, а у відповідача - прийняти цей товар та оплати.

На виконання умов Договору, позивач згідно видаткових накладних № 40925775 від 07.04.2010р., № 40925791 від 07.04.2010р., № 40925817 від 07.04.2010р., № 40926667 від 07.04.2010р., № 40937585 від 20.04.2010р., № 40943958 від 27.04.2010р., № 40955785 від 11.05.2010р., № 40955786 від 11.05.2010р., № 40969151 від 25.05.2010р., № 40937584 від 20.04.2010р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 6514,97грн.

Поставлений згідно зазначених видаткових накладних товар прийнято отриманий відповідачем, що підтверджується підписами його представників на вказаних накладних, скріплених печаткою товариства. У судовому засіданні від 06.09.2011р. позивачем були надані оригінали зазначених видаткових накладних, які були оглянуті судом, та встановлено наявність печаток відповідача на кожній спірній накладній, що свідчить про прийняття останнім товару. Отримання товару не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обовязок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору купівлі-продажу № К 198 від 04.02.2010р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 6514,97грн., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у Додатку № 1, який є невідємною частиною договору.

Додатком № 1 від 04.02.2010р. до договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до договору, за фактом поставки товару шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок постачальника відповідно до рахунку та товарної накладної не пізніше, ніж 25 днів.

За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору та діючого законодавства не сплатив отриманий товар.

Враховуючи положення п. 5.1. Договору та Додатку № 1 від 04.02.2010р. обовязок відповідача з оплати поставленого товару виник відповідно за накладними № 40925775 від 07.04.2010р., № 40925791 від 07.04.2010р., № 40925817 від 07.04.2010р., № 40926667 від 07.04.2010р. 03.05.2010р., за накладними № 40937584 від 20.04.2010р., № 40937585 від 20.04.2010р. 16.05.2010р., за накладними № 40943958 від 27.04.2010р., № 40943958 від 27.04.2010р. 23.05.2010р., за накладними № 40955785 від 11.05.2010р., № 40955785 від 11.05.2010р., № 40955786 від 11.05.2010р. 06.06.2010р., за накладною № 40969151 від 25.05.2010р. 20.06.2010р.

Таким чином, відповідач на момент подання позивачем позову до господарського суду вже прострочив виконання прийнятого на себе згідно договору грошового зобовязання на суму 6514,97грн. Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується довідкою позивача станом на 06.09.2011р. за підписом головного бухгалтера та директора, наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками товариств.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 6514,97грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача перед позивачем на суму 6514,97грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Практика М” м. Дніпропетровськ в частині стягнення основного боргу суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 означеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором не встановлено іншого строку для нарахування пені.

На підставі п. 7.1. Договору позивачем, з урахуванням заборгованості за кожною накладною окремо, заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 1074,06грн., нараховану за кожною спірною накладною за період з дня прострочення виконання обовязку зі сплати отриманого товару до 24.05.2011р.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення пені в сумі 1074,06грн., з огляду на порушення відповідачем термінів оплати вартості поставленого товару, з урахуванням заборгованості за кожною накладною, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, в розмірі 555,81грн.

Представлений позивачем розрахунок пені судом до уваги не приймається з огляду на невірне визначення періоду нарахування пені (з перевищенням гранічного шостимісячного строку нарахування) , що є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, отже суд відмовляє в частині стягнення пені в розмірі 518,25грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обовязку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 198,78грн. та інфляційних в сумі 634,19грн, розрахованих з урахуванням прострочення оплати за кожною накладною по 24.05.2011р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 198,78грн. та інфляційних в розмірі 634,19грн., враховуючи те, що розмір інфляційних втрат, розрахований позивачем, не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у межах заявлених вимог у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафу в сумі 1946,39грн.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше, ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобовязаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

З огляду на встановлений ст. 627 ЦК України, принцип свободу договору, сторони при укладанні договору не позбавлені права встановлювати штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобовязань.

Так, положення ч.3 ст.6 ЦК України встановлюють, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин. В даному випадку норми ст.549 ЦК України надають поняття неустойки, але в статті не вказано, що сторони в договорі не можуть застосувати неустойку на свій розсуд.

Крім того, стаття 230 ЦК України встановлює, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Тобто господарський кодекс прямо передбачає можливість застосування штрафних санкцій, встановлених в договорі сторонами, в разі порушення договірного зобовязання.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення штрафу в сумі 1946,39грн., господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Практика М” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” м. Краматорськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 6514грн.97коп., штрафу 1946грн.39коп., пені 1074грн.06коп., інфляційних нарахувань 634грн.19коп., 3% річних у розмірі 198грн.78коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Союзна, 16а, ОКПО: 24317115, рахунки: 260076136 в ДОД АТ „Райффайзен банк Аваль” м. Краматорськ, МФО: 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Практика М” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграда, 156А, ЄДРПОУ: 31959019, рахунки: 26007209842100 в ДОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО: 305653 ) основний борг в сумі 6514грн. 97коп., пеню в сумі 555грн.81коп., 3% річних в сумі 198грн.78коп., інфляційні нарахування в сумі 634грн.19коп., штраф в сумі 1946грн.39коп., витрати за державним митом в сумі 98грн.50коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224грн.20коп.

В стягнення пені в розмірі 518грн.25коп. відмовити.

В судовому засіданні 06.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >