Рішення № 18740518, 19.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 жовтня 2011 р. Справа 13/132/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; Вінницька база ТОВ "Авант Трейд" 21011, м. Вінниця, вул. 600 річчя, 17).

до:Споживчого товариства "Жовтневе" (24240, Вінницька область, Томашпільський район, смт. Вапнярка, вул. Леніна, 74)

про стягнення 3 713,18 грн.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Ульяненкова Т.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1, довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 21.09.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" до Споживчого товариства "Жовтневе" про стягнення 3 713,18 грн., що включає в себе 3227,80 грн. - основного боргу, 212,02 грн. - пені, 273,36 грн. - 20 % річних за користування чужими коштами, з призначенням до слухання на 04.10.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача, судове засідання було відкладено на 19.10.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 05.10.2011 р. №3886р-9888р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представником позивача попередньо через канцелярію суду подано клопотання про зменшення позовних вимог, в зв'язку з частковим погашенням суми боргу відповідачем, що підтверджується наданими прибутковими касовими ордерами, та стягнення з останнього 2007,80 грн. - основної суми боргу, в решті позовні вимоги залишити без змін. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав уточнені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

08.02.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №296, згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) алкогольні напої (товар), а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеними умовами даного договору (п.1.1).

Кількість та асортимент товару визначається відповідачем (покупцем) у замовленні та зазначається позивачем (постачальником) у видатковій накладній на товар (п.4.1).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином здійснивши протягом 30.03.2011 р. по 27.04.2011 р. поставку відповідачу товару на загальну суму 5436,66 грн., що підтверджується видатковими накладними №8960 від 30.03.2011 р. на суму 1064,40 грн.; №10623 від 15.04.2011 р. на суму 2308,86 грн. та №11922 від 27.04.2011 р. на суму 2063,40 грн.

Відповідно до п.6.1, 6.2 договору, розрахунки за товар здійснюються відповідачем (покупцем) протягом 14-ти календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (постачальника) або в іншому узгодженим сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати. Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника.

Якщо в строк, визначений п.6.1. договору, покупець не сплатив товар відповідно до цін, зазначених в рахунку або накладній і за цей час ціни на товар зросли, то надалі, оплата за товар, за який покупець вчасно не розрахувався, здійснюється покупцем за новими цінами відповідно до чинного прайс-листа постачальника (п.6.3).

По видатковій накладній №8960 від 30.03.2011 р. на суму 1064,40 грн. оплата відповідачем здійснена частково на суму 710,00 грн. , в зв'язку з чим залишок оплати по зазначеній накладній складає 354,40 грн.

По видатковій накладній №10623 від 15.04.2011 р. на суму 2308,86 грн. оплата відповідачем здійсненна на суму 1418,86 грн., таким чином залишок боргу по даній накладній складає 890,00 грн.

По видатковій накладній №11922 від 27.04.2011 р. на суму 2063,04 грн. борг відповідачем погашено частково в розмірі 80,00 грн., в зв'язку з чим залишок по боргу склав 1983,40 грн.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача по вказаним накладним склала 3227,80 грн., що і змусило позивача звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Однак, після порушення провадження у справі відповідачем частково було здійснено оплату по сумі основного боргу, а саме відповідно до прибуткових касових ордерів №16648 від 22.09.2011 р. на суму 150,00 грн.; №16654 від 29.09.2011 р. на суму 550,00 грн.; №16655 від 30.09.2011 р. на суму 190,00 грн.; №16660 від 04.10.2011 р. на суму 230,00 грн., всього на суму 1120,00 грн., в зв'язку з чим провадження в даній частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, з покладенням на відповідача відшкодуванню судових витрат.

Також, позивачем, разом із зазначеними вище ордерами, надано прибутковий касовий ордер №16639 від 16.09.2011 р. на суму 100,00 грн., проте як встановлено судом дана сума була сплачена відповідачем ще до звернення позивача до суду, так як згідно штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду Вінницької області, позовна заява подана до суду 20.09.2011 р., а оплата по ордеру №16639 відповідачем здійснена 16.09.2011 р.

Отже провадження в частині стягнення 100,00 грн. - суми боргу підлягає припиненню, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з тим, що дана сума була сплачена відповідачем ще до звернення позивача до суду.

Таким чином сума боргу відповідача перед позивачем на день розгляду справи склала 2007,80 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по здійсненню поставки товару, дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною та частковий розрахунок свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку що у відповідача виникло зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар по договору поставки №296 від 08.02.2011 р.

Відповідачем доказів сплати суми боргу надано не було.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Аналізуючи викладені обставини та керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 2007,80 грн. - суми основного боргу, з покладанням на відповідача судових витрат, на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 212,02 грн. - пені та 273,36 грн. - 20% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 212,02 грн. - пені та 273,36 грн. - 20% річних, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена умовам п.7.1 та 9.2 договору укладеного між сторонами, де вказано, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі сім відсотків від суми боргу. У випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника продукції,покупець зобов'язанийй сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Провадження в частині стягнення 1220,00 грн. - основної суми боргу припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв"язку з відсутністю предмета спору.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, п.1-1 ст.80, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Споживчого товариства "Жовтневе" (24240, Вінницька область, Томашпільський район, смт. Вапнярка, вул. Леніна, 74, код ЄДРПОУ 32716496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; Вінницька база ТОВ "Авант Трейд" 21011, м. Вінниця, вул. 600 річчя, 17, код ЄДРПОУ 36899012) 2007,80 грн. - основного боргу, 212,02 грн. - пені, 273,36 грн. - 20 % річних за користування чужими коштами, 98,84 грн. - витрат на державне мито та 228,69 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених вимог.

3.Провадження в частині 1220,00 грн. - основної суми боргу припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 жовтня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (24240, Вінницька область, Томашпільський район, смт. Вапнярка, вул. Леніна, 74)