Рішення № 18739750, 12.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 жовтня 2011 р. Справа 7/133/2011/5003

за позовом:Комунального підприємства Вінницької міської ради

"Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця <адреса позивача >

до: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця <адреса відповідача >

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Міністерства оборони України, м. Вінниця

про стягнення 85162,41 грн. заборгованості за теплову енергію

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 02/01 від 04.01.2011 року, посвідчення № 8 видане 30.07.2008 року.

відповідача : ОСОБА_2 -довіреність № 2150 від 28.07.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 13.07.2006 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону Міністерства оборони України: Ноготкова О.В. - довіреність № 19 від 05.01.2011 року, паспорт серія АВ 558724 виданий 25.12.2003 року.

ВСТАНОВИВ :

13.09.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява про стягнення з розрахункового рахунку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на розрахунковий рахунок КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця85162,41 грн. заборгованості за теплову енергію.

Ухвалою від 15.09.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/133/2011/5003 та призначено до розгляду на 05.10.2011 року.

Ухвалою суду від 05.10.2011 року в зв'язку з залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Міністерства оборони України, м. Вінниця та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено до 12.10.2011 року.

12.10.2011 року представником відповідача подано клопотання в якому останній просить суд відкласти розгляд справи для погашення заборгованості в добровільному порядку. До клопотання останнім додано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що заборгованість виникла в зв'язку з недостатнім фінансуванням коштів з державного бюджету, а також зазначається, що суму боргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця перед КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" буде сплачено в добровільному порядку після надходження коштів з державного бюджету.

За відсутності поданого представниками сторін клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2009 року між Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону Міністерства оборони України (Споживач), Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці (Платник) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 889.

Згідно п.1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах, а Платник зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію Споживачем за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені Договором.

Згідно п. 4.2.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати теплову енергію Споживачу в обсягах згідно додатку № 1, за умовами безперебійного забезпечення енергоносіями.

В свою чергу Платник зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.5.2.1 Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Платник за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику 70% вартості від зазначеного в договорі обсягу теплової енергії, передбаченого на розрахунковий період Споживача (п. 7.4 Договору).

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках, підписати, пред'явити їх для підпису Платнику після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін, не отримання Споживачем рахунку не звільняє Платника від обов'язку сплатити за спожиту теплову енергію (п. 7.5 Договору).

У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, або Платником без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту чи неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем і Платником та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п. 7.6 Договору).

Відповідно до п. 7.7 Договору остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію повинні бути проведені Платником до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

До вказаного Договору сторонами також було підписано додаток № 1 (Обсяги постачання теплової енергії Споживачу), додаток № 2 (Схеми межі поділу теплової мережі), додаток № 3 (Акт розмежування балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін), додаток № 4 (Тарифи на теплову енергію).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором на постачання та споживання теплової енергії виконував належним чином та за період з серпня 2009 року по вересень 2011 року надав Споживачу послуги по наданню теплової енергії на загальну суму 208 502,47 грн., у тому числі 57 611,42 грн. - теплове навантаження.

В підтвердження наведеного позивач надав суду акти здачі-приймання виконаних робіт надання послуг, рахунки за спожиту теплову енергію, виписку з журналу нарахувань і оплати тощо.

За поставлену теплову енергію відповідач провів розрахунок частково на суму 145 654,24 грн..

Станом на 15.08.2011 року заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію становить 62 827,38 грн. ( 208 502,47 грн. - 145 654,24 грн.).

В результаті порушення умов розрахунків за укладеним договором станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" склала 62 827,38 грн..

Несплата відповідачем боргу в строки обумовлені договорами спонукала позивача звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення боргу.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору від 01.01.2009 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Враховуючи викладене суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 62 827,38 грн., як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 17 157,58 грн. інфляційних втрат, 5 177,45 грн. 3 % річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

При перевірці правильності нарахування 3 % річних судом не виявлено помилок.

Разом з тим при перевірці розрахунку судом виявлено помилки в обчисленні інфляційних втрат, які полягають у неврахуванні від'ємного значення, яке отримано в квітні-липні 2010 року, за липень 2011 року в зв'язку з дефляційним значенням індексу інфляції, а саме судом отримано від'ємне значення за вказані періоди в загальному розмірі 3530,29 грн..

З врахуванням наведеного в стягненні 3530,29 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів про часткову відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 851,63 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 09.09.2011 року № ПП-0005908.

Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 85162,41 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту мав би становити 851,62 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

12.10.2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці, вул.Червоноармійська, 87, м.Вінниця, 21007 (код ЄДРПОУ - 08320218) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул.600-річчя, 13, м.Вінниця, 21100(код ЄДРПОУ - 33126849) - 62 827 грн. 38 коп. - боргу, 13 627 грн. 29 коп. - інфляційних втрат, 5 177 грн. 45 коп. - 3 % річних,816 грн. 32 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 226 грн. 22 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3. В стягненні 3 530 грн. 29 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 01 коп. Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул.600-річчя, 13, м.Вінниця, 21100(код ЄДРПОУ - 33126849) сплаченого за платіжним дорученням від 09.09.2011 року № ПП-0005908 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/133/2011/5003 (а.с.9, т.1).

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 жовтня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи