Постанова № 18739496, 20.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р. Справа № 5015/884/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.11

у справі№5015/884/11

за позовомДочірнього підприємства "Гарантія-Маркет"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

простягнення 56 200,71 грн

за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доДочірнього підприємства "Гарантія-Маркет"

провизнання недійсним договору

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_5 за дов. від 01.06.11;

від відповідача за первісним позовом:не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Дочірнім підприємством "Гарантія-Маркет" у лютому 2011 року заявлений позов про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_4 56200,71 грн, з яких: 43632,00 грн основний борг, 2743,09 грн 3% річних, 9825,62 грн інфляційні втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором суборенди від 18.04.08 №36-Льв/Х/З. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 550, 551, 625, 764 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України.

Водночас, до суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою звернулась Приватний підприємець ОСОБА_4, в якій просила визнати недійсним договір суборенди №36-Льв/х/з від 18.04.08. Підприємець обґрунтовуючи свої вимоги зазначала про те, що приміщення за цим договором не використовувалось, а договір від імені Дочірнього підприємства "Гарантія-Маркет" підписано не уповноваженою особою. Позивач за зустрічним позовом посилалась на приписи статей 203, 207, 215, 236 Цивільного кодексу України.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.05.11, ухваленим суддею Мороз Н.В., вимоги первісного позову задоволено. Суд першої інстанції вмотивовуючи рішення встановив порушення відповідачем, за первісним позовом, зобов'язань зі сплати орендних платежів згідно з договором від 18.04.08. У задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції відмовлено з посиланням на те, що договір від імені орендаря підписано уповноваженою особою. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 203, 207, 215, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Юрченка Я.О. головуючого, Зварич О.В., Якімець Г.Г., постановою від 02.08.11, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 залишив без задоволення.

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи просить передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на безпідставне відхилення судами клопотань про призначення почеркознавчої експертизи, не дослідження оригіналів наданих позивачем за первісним позовом документів. На думку скаржника, судами порушено приписи статей 43, 44, 101 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує скаржник і на тому, що судами залишено поза увагою його доводи про фіктивність спірного договору та відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про його виконання сторонами.

Від Дочірнього підприємства "Гарантія-Маркет" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача за первісним позовом, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом приписів чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.05.07 між Дочірнім підприємством "Строй-Маркет Груп" - орендодавцем та Дочірнім підприємством "Гарантія Маркет" орендарем, укладено договір оренди №14/07-02, за яким орендодавець передає орендареві у тимчасове платне користування блок допоміжних цехів, розташованих у місті Львові на вул. Хмельницького, 176, загальною площею 6663,7 кв.м, для організації магазину і розміщення офісів. Підпунктом "е" пункту 3.4 договору сторони погодили, що орендар має право передавати повністю або частково приміщення будівлі в суборенду без згоди орендодавця. Судами також установлено, що 20.03.08 Дочірнім підприємством "Гарантія Маркет" орендарем, укладено з Приватним підприємцем ОСОБА_4 суборендарем, договір суборенди №35-Льв/х/з, за умовами якого орендар передає суборендарю у тимчасове платне користування на визначений договором строк без права викупу частину нежилого приміщення загальною площею, з урахуванням внесених у подальшому змін до договору, 71,28 кв.м. Водночас, судами установлено, що 18.04.08 між тими ж сторонами, укладено договір суборенди №36-Льв/х/з, за умовами якого орендар передає суборендареві у тимчасове платне користування на визначений договором строк без права викупу частину нежилого приміщення загальною площею 72 кв.м у м. Львові, вул. Хмельницького, 176. Отже, як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідачеві, за вказаними договорами, передано в суборенду два суміжні приміщення третього поверху. Пунктом 3.9 договору від 18.04.08 сторони погодили, що відповідач зобовязаний щомісячно, не пізніше пятого числа поточного місяця сплачувати орендну плату з розрахунку 75,75 грн./1 кв.м. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду за первісним позовом є вимога Дочірнього підприємством "Гарантія-Маркет" про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_4 43 632,00 грн заборгованості з орендної плати за договором від 18.04.08 №36-Льв/х/з, 2 743, 09 грн 3% річних та 9 825, 62 грн інфляційні втрат. Предметом судового розгляду за зустрічним позовом є вимога Приватного підприємця ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства "Гарантія-Маркет" про визнання недійсним договору суборенди №36-Льв/х/з від 18.04.08, з підстав підписання цього договору від імені відповідача не уповноваженою особою. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить і стаття 180 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до статті 215 названого Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Приписами частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відтак, у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що договір від імені Дочірнього підприємства "Гарантія-Маркет" підписаний особою, яка діяла на підставі довіреності в межах наданих їй повноважень та скріплений печаткою підприємства. Установлено судами і те, що дії сторін були спрямовані на реальне настання прав та обов'язків за спірним договором, чим спростовується твердження скаржника про фіктивність цього правочину. Не установлено судами і інших підстав, які б могли свідчити про недійсність договору суборенди від 18.04.08. Стосовно доводу скаржника про безпідставне відхилення судами клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, то виходячи з приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається, коли для вирішення справи необхідні специфічні знання в певній галузі, а призначення судової експертизи є правом господарського суду, яке він використовує для розяснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань. При цьому, основним завданням почеркознавчої експертизи, зокрема, є ідентифікація виконавця підпису. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи клопотання підприємця правильно зазначив, що питання поставлені позивачем за зустрічним позовом на експертизу не вимагають спеціальних досліджень, оскільки Дочірнім підприємством "Гарантія- Маркет" справжність підпису його представника на договорі не оспорюється. Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не установлено обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним правочину, висновок судів про відмову у задоволенні вимог зустрічного позову визнається правомірним. Водночас, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, договір суборенди від 18.04.08, який визначений підставою стягнення за первісним позовом, підлягає виконанню сторонами на умовах передбачених ним. Згідно з приписами статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні, орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Дана норма

кореспондує з приписами статті 759 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. За приписами статті 759 названого Кодексу за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору суборенди від 18.04.08 орендар передав в суборенду, а приватний підприємець прийняла у тимчасове користування приміщення площею 72 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.05.08, підписаним обома сторонами. Установлено судами і те, що приватним підприємцем зобов'язання зі сплати орендних платежів не виконано, і його заборгованість становить суму заявлену до стягнення. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на установлений судами факт порушення приватним підприємцем зобов'язань зі сплати орендних платежів, висновок судів про наявність підстав для стягнення, окрім суми основного боргу, інфляційних та річних, визнається законним. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.11 у справі №5015/884/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т. Гоголь

В.Швець