Ухвала суду № 18727522, 09.11.2010, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 1512/2-497/11

УХВАЛА

09.11.2010

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

при секретарі Сушко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про забезпечення позову шляхом обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон у справі за позовом

публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

до ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 199 724,54 грн. за договором про надання споживчого кредиту, а також з заявою про забезпечення позову, яка оформлена відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України.

В якості забезпечення позовних вимог позивач просить суд тимчасово обмежити відповідачів у праві виїзду за межі України до моменту виконання ними своїх зобовязань за договором про надання споживчого кредиту.

Заяву про забезпечення позову представник ПАТ «УкрСиббанк»обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

ч. 3 ст. 151 ЦПК України свідчить про те, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про якій йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «УкрСиббанк»заявив до відповідачів майнові вимоги, тобто, просить стягнути з нього борг. Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто, ст. 152 ЦПК України, де передбачено, що такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на майно, чи грошові кошти відповідачів.

Задоволення вимог заяви про забезпечення позову призведе до порушення судом норм ст. 33 Конституції України, згідно якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь якій час повернутися в Україну.

Відповідно до п.п.2,8 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України та якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Аналіз змісту зазначеної норми закону свідчить, що обмеження у праві виїзду за кордон є мірою адміністративно-правового впливу на громадян України, які мають невиконані зобовязання на її території та не може кваліфікуватися як вид забезпечення позову, що вживається судом для забезпечення реального виконання майбутнього рішення суду.

За правилами ч.1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Статтею 152 ЦПК України такого виду забезпечення позову як обмеження осіб у праві виїзду за кордон немає.

В сенсі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, яка є частиною національного законодавства, та ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналогічні по суті правові позиції викладені в ухвалах апеляційного суду Одеської області у справах №22ц-1851/2007 р., №22ц-1644/10, № 22 ц 5827 2009, № 22ц 5785 / 09, № 22ц- 2403/2010 та інших.

Крім того, позивач не зазначив в ухвалі мотивів, із яких дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову майнового характеру шляхом тимчасового обмеження права виїзду відповідачів за кордон може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи ці розяснення Пленуму Верховного Суду України, при розгляді заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд не має можливості пересвідчився, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не може зясувати дані про осіб відповідачів, у тому числі рід їх діяльності, який може бути пов'язаний із необхідністю виїзду за кордон. Суд враховує також невідповідність виду забезпечення позову, про який просить позивач, позовним вимогам майнового характеру.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон

Керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про забезпечення позову шляхом обмеження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон відмовити.

Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скрга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:В. С. Петренко