Рішення № 18721825, 13.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.11 Справа № 10/116/2011

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марс",

м. Луганськ

про стягнення 91282 грн. 86 коп.

Суддя Т.М. Мінська

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 представник за довіреністю № 1229 від 17.11.2010;

від відповідача - ОСОБА_3 представник за довіреністю № 35 від 26.04.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором по фрахтуванню транспортного засобу для перевезення пасажирів та багажу від 01.04.2010 у розмірі 91282 грн. 86 коп., з яких основний борг - 90000 грн. 00 коп., штраф - 500 грн. 00 коп., 3% річних 782 грн. 86 коп.

Позивачем в судовому засіданні 25.08.2011 подана заява про зміну підстав позову. Дана заява про зміну підстав позову не приймається судом, оскільки в порушення ст. 22 ГПК України подана після початку розгляду справи по суті (Розгляд справи по суті було розпочато в судовому засіданні 11.08.2011, в якому був присутній представник Позивача). Заява про зміну підстав позову долучена до матеріалів справи і врахована як пояснення по справі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позов від 05.09.2011 та просить відмовити у його задоволенні за їх необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

01.04.2010 між сторонами укладено договір фрахтування транспортного засобу для перевезення пасажирів (надалі Договір), згідно якого Позивач як Перевізник зобовязався за плату доставити згідно визначених Відповідачем як Замовником маршрутів руху пасажирів в кількості 200 осіб, а Відповідач зобовязався сплатити за таке перевезення встановлену цим договором плату.

Згідно п. 3.1. Договору за перевезення пасажирів і багажу Відповідач сплачує Позивачу плату у розмірі вартості перевезення, що становить 15000 грн. на місяць. Оплата здійснюється двічі на місяць рівними частинами від загальної вартості укладеного договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору у разі відмови Відповідача від перевезення без попередження Перевізника за дві години чи простою автобуса під час посадки в місці відправлення чи місці призначення більш однієї години Відповідач сплачує 100 грн. до вартості одного дня.

Строк дії договору відповідно до п. 6.2. - до 01.04.2011.

Позивач зазначає, що по жовтень 2010 року включно Відповідачем здійснено розрахунки за послуги з перевезення. 15.11.2010 Позивач виїхав на встановлений маршрут, однак перевезення пасажирів працівників Відповідача здійснив інший транспортний засіб. Позивач вважає, що вказаним Відповідач порушив умови п. 4.3. Договору, порушення тривало до 19.11.2010. 20.11.2010 Позивачем отримано від Відповідача лист № 11077/726390 від 15.1.2010 з пропозицією з 16.11.2010 розірвати Договір в звязку з відсутністю потреби у перевезенні. Позивач листом від 26.11.2010 (отриманий Відповідачем 03.12.2010) відповів, що Договором не передбачено право односторонньої відмови від Договору, але ставлячись з порозумінням до проблем Відповідача, Позивач згоден на дострокове розірвання Договору, але за умови виконання ч. 2 ст. 903 ЦК України і підписання надісланої Відповідачу додаткової угоди. Відповідач листом № 755945 від 10.12.2010 повідомив Позивача, що Договір від 01.04.2010 є неукладеним в звязку з відсутністю додатків 1 і 2 до Договору щодо маршруту та конкретного часу перевезення, тому не тягне правових наслідків для сторін.

Позивач просить стягнути заборгованість в сумі 90000 грн., по 15000 грн. за 6 місяців (з листопада 2010 року по квітень 2011 року) і річні відсотки за період 01.01.2011 по 01.07.2011. також Позивач просить стягнути штраф за 5 днів порушення умов п. 4.3. Договору 500 грн.

Позивачем в судовому засіданні 25.08.2011 подана заява про зміну підстав позову, яка не прийнята до розгляду, оскільки суперечить ст. 22 ГПК України. В той же час заява містить додаткові пояснення по справі. В ній Позивач зазначає, що відповідач не сплатив жодної суми згідно Договору, а також визначає суму 90000 грн., як недоотриманий доход.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що на підставі актів виконаних робіт ним було проведено оплату за надані послуги з перевезення по жовтень 2010 року включно, що Відповідач підтверджує наданими платіжними документами. Щодо відмови від послуг з перевезення з 15.11.2010, то Відповідач стверджує, що в телефонній розмові, що немає необхідності для виїзду на маршрут, а пізніше повідомив про це письмово листом від 15.11.2010. Відповідач вважає, що факт надання послуг Позивачем не підтверджено актом виконаних робіт.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором встановлений строк оплати, отже зобовязання по оплаті в силу ст. 530 ЦК України має бути виконано в цей строк.

Як вбачається з наданих платіжних документів (а.с. 80-95) до жовтня 2010 року Відповідач проводив оплату за доставку працівників згідно договору від 01.04.2010

Позивач просить стягнути заборгованість за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року.

Договором не передбачено яким чином оформлюється сторонами виконання послуг з перевезення. Факт виконання Позивачем послуг з перевезення з 01.11.2010 по 15.11.2010 підтверджено дорожніми листами, не заперечено Відповідачем, що вбачається з листування між сторонами. Отже, виконання Позивачем зобовязань за договором від 01.04.2010 за цей період визнається доведеним. За умовами Договору розрахунок за ці послуги здійснюється двічі на місяць, тобто не пізніше 30.11.2010 року в сумі, що становить Ѕ місячної плати, а саме - 7500 грн. Відповідач не виконав зобовязання по оплаті суми 7500 грн. в цей строк, тому згідно ст. 625 ЦК України сплачує 3 % річних за час прострочення. Позивач просить стягнути річні відсотки за період 01.01.2011 по 01.07.2011. 181 день. 3 % річних за прострочення оплати суми 7500 грн. за цей період становить 111 грн. 57 коп. = 7500 грн. х 3% 6365 х 181.

Отже, суд визнає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 7500 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 111 грн. 57 коп.

Щодо решти вимог про стягнення заборгованості - то Позивач не здійснював перевезення за вказаний період з 16.11.2010 по квітень 2011, тому сума, яку просить стягнути Позивач не є за своєю правовою природою заборгованістю. В заяві від 25.08.2011 Позивач визначив вказану суму як недоотриманий дохід, тобто збитки.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічне передбачено ст. 224 ГК України.

До складу збитків згідно ст. 225 ГК України, як підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, для стягнення збитків необхідна наявність відповідних елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки /збитки/, причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками та вина правопорушника. Тому, в задоволенні решти вимог про стягнення заборгованості і річних відсотків слід відмовити.

Також суд вважає недоведеною вимогу про стягнення штрафу 500 грн., оскільки Позивач не спростував факт його повідомлення в телефонному режимі про відмову від рейсу (Договором не передбачено яким саме чином має бути повідомлений Перевізник, але зрозуміло, що попередження про відмови Відповідача від перевезення за години потребує застосування оперативного способу попередження).

За вказаних обставин позов підлягає задоволенню частково в сумі заборгованості у розмірі 7500 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 111 грн. 57 коп. В решті вимог слід відмовити.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України стягуються з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зайве сплачене державне мито у сумі 0 грн. 17 коп., перераховане квитанцією від 18.05.2011 № 3685.359.4 підлягає поверненню позивачу по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс», 94500 м. Красний Луч, Мікрорайон 3, буд. 16, ідентифікаційний код 30092111 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 іден. номер НОМЕР_1 заборгованість у розмірі 7500 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 111 грн. 57 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 76 грн. 11 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 19 грн. 68 коп.

3. Видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті вимог відмовити.

5. Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1 іден. номер НОМЕР_1 зайве сплачене за квитанцією від 18.05.2011 № 3685.359.4 державне мито у сумі 0 грн. 17 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано 18.10.2011.

Суддя Т.М.Мінська