Рішення № 18721762, 13.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.11 Справа № 8/141/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСАВА", м. Рівне,

до Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "АГРО", м. Луганськ, -

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ, -

про стягнення 200521 грн. 28 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача ОСОБА_1 юрист, - довіреність № б/н від 07.03.11 року;

від 3-ої особи представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача курсової різниці у сумі 159469,96 грн., пені у сумі 25123,38 грн., 3% річних у сумі 3188,56 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 12739,38 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №01-14-08, укладеного між сторонами 28.03.08 року, та рішення господарського суду Луганської області від 19.03.09 року по справі №4/234.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 29.08.11 року до 15.09.11 року - у звязку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 15.09.11 року до 03.10.11 року у звязку з залучення до участі у справі третьої особи; з 03.10.11 року до 13.10.11 року з метою надання учасникам розгляду спору можливості подати додаткові докази.

13.09.11 року, поштою, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (далі ТОВ "Тридента Агро") надійшла заява про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (вих. №12-02/09 від 12.09.11 року), з посиланням на те, що цей спір безпосередньо стосується його прав та інтересів, оскільки товариство "жодних договорів про відступлення права вимоги між ТОВ "Тридента Агро" та ТОВ "ВІСАВА" не підписувало та згоду на укладення не надавало" (а.с.52).

Ухвалою суду від 15.09.11 року ТОВ "Тридента Агро" залучене до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (а.с.85-86).

До початку судового засідання 13.10.11 року відповідачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач до судового засідання не зявився, але 29.09.11 року звернувся до суду з клопотанням (вих. №414 від 26.08.11 року) (а.с.96) - про розгляд спору без його участі - за наявними матеріалами справи.

Відповідач заперечив проти позову, пославшись на те, що:

1)заявлена позивачем до стягнення сума курсової різниці у розмірі 159469,96 грн., на його думку, не є збитками у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України;

2)щодо відповідача господарським судом Луганської області 13.03.09 року було порушено справу №22/11б про банкрутство та введено мораторій, згідно якому забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, - з огляду на що виконавче провадження, яке було відкрите Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі ВДВС) з метою примусового виконання рішення господарського суду Луганської області по справі №4/234 (наказ від 30.03.09 року), було зупинене на підставі п.8 ст. 37 Закону України від 21.04.99 року №606-ХІУ "Про виконавче провадження".

З цієї причини боржник "не з своєї вини не мав можливості виконати свої грошові зобовязання перед позивачем належним чином";

3)вимоги позивача суперечать ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої в період дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків, зборів (обовязкових платежів).

Ухвалою суду від 11.12.09 року провадження по справі №22/11б було припинено та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів (заперечення на позовну заяву, - без дати та без номера, - до справи надано 15.09.11 року) (а.с.58-59).

Третя особа відзив (пояснення) на позов та витребувані судом документи не надала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки до суду не повідомила, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.85-86;111).

На неодноразові вимоги суду (ухвали від 15.09.11 року та від 03.10.11 року) третя особа не надала доказів на підтвердження своїх доводів про те, що "жодних договорів про відступлення права вимоги між ТОВ "Тридента Агро" та ТОВ "ВІСАВА" не підписувало та згоду на укладення не надавало" (а.с.52).

Станом на день вирішення цього спору до справи не надані належні та допустимі докази того, що угода №50-01/ТА про заміну кредитора у зобовязанні, укладена 28.01.11 року між ТОВ "Тридента Агро" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСАВА" (далі- ТОВ "ВІСАВА") (новий кредитор), про яку йдеться нижче у цьому рішенні, - змінена, скасована, розірвана або визнана недійсною.

За таких обставин суд, керуючись приписами ст.ст.32-36 ГПК України, вважає, що третя особа не надала до справи належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Відповідач не заперечив проти розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності позивача та третьої особи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, враховуючи, що термін вирішення спору добігає кінця 15.10.11 року, що унеможливлює подальше відкладення розгляду справи, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22, ст.ст.32-36,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд цього спору у даному судовому засіданні за відсутності позивача та третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

28.03.08 року між ТОВ "Тридента Агро" (продавець) та Приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма "АГРО" (далі ППСВФ "АГРО", - покупець) у простій письмовій формі укладено договір №01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, який (договір) визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (далі товар) на умовах відстрочення платежу (п.1.1), а його предметом є товар, який належить продавцеві на момент укладення договору або буде ним набутий у майбутньому (п.1.2).

З договору вбачається, що його сторони досягли домовленості щодо асортименту, кількості та якості товару (розділ 2), умов передачі останнього (розділ 3), приймання його за кількістю та якістю (розділ 4).

Як сказано у п.5.1 договору, покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках, та/або видаткових накладних, що є невідємною частиною цього договору.

Товар оплачується покупцем у національній валюті (п.5.2).

Покупець зобовязаний здійснити оплату товару у строки та на умовах, вказаних у п.5 цього договору (п.6.1).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п.8.1).

За прострочення виконання зобовязання покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п.8.2).

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором (п.8.3).

Покупець зобовязаний відшкодувати продавцеві у повному обсязі усі збитки, що можуть бути понесені ним при невиконанні чи неналежному виконанні покупцем умов даного договору. Відповідно до п.2 ст. 232 Господарського кодексу України сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції (п.8.5) (а.с.22).

До договору маються 2 додатки.

Як вбачається з примітки до додатку №1 до цього договору (а.с.23), сторони домовилися, що у тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується формула S=(А1/А2) х В, де:

S ціна на момент проплати;

В ціна на момент підписання;

А1 курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей;

А2 курс НБУ долара США до гривні на день підписання договору.

Аналогічна примітка мається до додатку №2 (а.с.24).

Стан виконання умов цього договору з боку ППСВФ "АГРО" був предметом спору по справі господарського суду Луганської області по справі №4/234 за позовом ТОВ "Тридента Агро" до ППСВФ "Агро" про стягнення 352388,82 грн.

Рішенням суду від 19.03.09 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, позов задоволено частково, а саме: з відповідача стягнуто на користь позивача основний борг за поставлений товар у сумі 159340,86 грн., пеню за період з 16.11.08 року по 10.12.08 року у сумі 4897,34 грн., 3% річних за період з 15.11.08 року по 10.12.08 року у сумі 612,54 грн., інфляційні нарахування за період з 16.11.08 року по 10.12.08 року у сумі 4566,47 грн., штраф у сумі 18537,75 грн., державне мито у сумі 1880,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 62,97 грн., - а разом 189898,38 грн. (а.с.31-34).

З метою примусового виконання цього рішення 30.03.09 року судом видано наказ №4/234, на підставі якого Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі ВДВС) порушено виконавче провадження ВП №14086976, провадження по якому закінчено на підставі постанови ВДВС від 26.08.10 року у звязку з повною сплатою ППСВФ "АГРО" зазначеного у наказі боргу (а.с.25).

28.01.11року між ТОВ "Тридента Агро" (первісний кредитор) та ТОВ "ВІСАВА" (новий кредитор) у простій письмовій формі укладено угоду №50-01/ТА про заміну кредитора у зобовязанні, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредиторові право вимоги до ППСВФ "АГРО" виконання зобовязання, набутого первісним кредитором на підставі договору №01-14-08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 28.03.08 року (п.1.1), - при цьому новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми у розмірі, визначеному у пункті 2.1 цієї угоди (п.1.2).

Згідно пункту 2.1 вартість зобовязання, що відступається, становить 200521,28 грн.

Вказана сума являє собою загальну суму штрафних санкцій (курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат), що нараховані Товариством "Тридента Агро" відповідно до умов та норм чинного законодавства України (п.2.2).

Згідно пункту 2.3 угоди, яка є розшифровкою суми в 200521,28 грн., вказаної у п.2.1, сторони нарахували:

пеню за період з 11.12.08 року по 01.04.11 року у сумі 25123,38 грн.;

3% річних за період з 11.12.08 року по 01.04.10 року у сумі 3188,56 грн.;

інфляційні нарахування (втрати) за період з січня 2009 року по березень 2010 року у сумі 12739,38 грн.;

курсову різницю (гривня до долару США) згідно дат оплати (07.04.08 року; 14.05.08 року; 24.11.08 року; 04.12.08 року; 23.12.08 року; 24.12.08 року; 25.12.08 року; та інші, аж до 02.04.10 року) у сумі 159469,96 грн.

Зі змісту угоди вбачається, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших її істотних умов.

Угода набирає чинності з дня підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобовязань (а.с.35-39).

28.01.11 року первісний кредитор передав новому кредиторові пакет документів на підтвердження права вимоги до боржника (а.с.40).

31.01.11 року за вих. №б/н первісний кредитор (ТОВ "Тридента Агро") письмово повідомив боржника про заміну кредитора у зобовязанні шляхом відступлення права вимоги (а.с.41).

Позивач стверджує, що боржник не висунув будь-яких заперечень за фактом заміни кредитора, але він також не вжив заходів до сплати грошових коштів, зазначених в угоді №50-01/ТА від 28.01.11 року, що стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши відповідача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а в силу ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами 28.03.08 року договір №01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу є таким, що відповідає приписам чинного законодавства, у тому числі - в частині приміток до додатків №№1 та 2 до нього щодо сплати покупцем курсової різниці між гривнею України та доларом США.

Така домовленість сторін відповідає приписам статті 533 Цивільного кодексу України, відповідно до якої грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З умов договору вбачається, що строк сплати боргу є таким, що настав, що, крім того, підтверджено також вищезгаданим рішенням господарського суду від 19.03.09 року за №4/234.

Отже, суд, керуючись приписами ст. 35 ГПК України, вважає, що факт порушення відповідачем умов договору №01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, а також сума стягнутого боргу та штрафних санкцій є доведеними.

Оцінивши вищезгадану угоду №50-01/ТА про заміну кредитора у зобовязанні від 28.01.11 року, суд вважає, що вона також відповідає вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.

Укладений між первісним кредитором та боржником договір №01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.08 року не містить заборони про неприпустимість заміни кредитора (припис ч. 3 ст. 512 ЦК України).

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу, якою врегульовано підстави заміни кредитора у зобовязанні, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З обставин справи вбачається, що сторони дотрималися цієї вимоги закону.

В силу ст. 514 названого Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у ст. 516 Кодексу, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як відомо з наявних у справі доказів, первісний кредитор письмово повідомив боржника про заміну кредитора у зобовязанні та відповідно до приписів ст. 517 ЦК України документально підтвердив обґрунтованість свого права вимоги до боржника.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 518 ЦКУ) боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Що стосується тверджень третьої особи по справі (ТОВ "Тридента Агро") про непричетність до укладення угоди №50-01/ТА від 28.01.11 року, то, як сказано вище у цьому рішенні, жодного доказу на підтвердження своїх доводів та спростування доводів позивача, а також про недійсність угоди третя особа не надала, а тому суд, керуючись приписами ст.ст.32-36 ГПК України, не сприймає в якості доказів нічим не підтверджену заяву третьої особи, - в той же час саму угоду вважає належним та допустимим доказом.

Як вбачається з договору купівлі-продажу №01-14-08 від 28.03.08 року, сторони у належній формі досягли домовленості щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору (п.8.1), у тому числі щодо стягнення пені (п.8.2).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

В силу ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3 договору сторони встановили, що відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором.

Крім того, покупець зобовязаний відшкодувати продавцеві у повному обсязі усі збитки, що можуть бути понесені ним при невиконанні чи неналежному виконанні покупцем умов даного договору. Відповідно до п.2 ст. 232 Господарського кодексу України сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції (п.8.5).

Отже, вимоги, про відступлення яких домовилися первісний та новий кредитори, ґрунтуються на чинному законодавстві України.

Судом вжито заходів щодо перевірки обґрунтованості періодів, за які позивачем (новим кредитором) нараховано суми пені, 3% річних, інфляційних нарахувань (втрат) та курсової різниці, - при цьому встановлено наступне.

На підставі рішення господарського суду від 19.03.09 року по справі №4/234 пеня, 3% річних та інфляційні нарахування стягнуті за період з 15-16.11.08 року по 10.12.08 року (а.с.31-34).

Відповідач по даній справі (№8/141/2011) основний борг сплатив 02.04.10 року, що документально підтверджується листом ВДВС від 13.04.10 року за вих. №8-499 (а.с.26), та іншими доказами (а.с.27-30).

Позивач по цій справі застосував період нарахування з 11.12.08 року по 01.04.10 року, що відповідає її фактичним обставинам та наявним доказам.

Що стосується доводів відповідача про відсутність його вини у несвоєчасному виконанні наказу господарського суду №4/234 від 30.03.09 року та неправомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період, коли у провадженні господарського суду Луганської області знаходилася справа №22/11б про банкрутство ППСВФ "АГРО", - то суд не погоджується з ними з наступних підстав.

Вказана справа була порушена судом 13.03.09 року, при цьому пунктом 3 резолютивної частини ухвали про порушення введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.77-78).

Ухвалою суду від 17.12.09 року заяву про порушення справи №22/11б залишено без розгляду (п.1), мораторій на задоволення вимог кредиторів скасовано (п.3) (а.с.79).

Згідно ч.4 ст. 12 Закону України від 30.06.99 року №784-ХІУ "Про відновлення палатоспроможності боржника або про визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Цей Закон не містить норми, згідно якій мораторій слід застосовувати після залишення заяви про банкрутство без розгляду та припинення провадження по справі.

Як сказано вище у цьому рішенні, 11.12.09 року заяву про банкрутство ПП СВФ "АГРО" залишено без розгляду, а дію мораторію скасовано, - тобто з вказаної дати мораторій є нечинним.

Позов по даній справі (№8/141/2011) предявлено 15.08.11 року, а тому у суду відсутні правові та фактичні підстави для врахування доводів відповідача про невірне визнання позивачем періоду нарахування курсової різниці, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Виходячи з викладеного, суд при вирішенні цього спору далі керується наступним.

Наявними у справі доказами доведено, що відповідач свої зобовязання за згадуваним у цьомі рішенні договором купівлі-продажу та наказом суду №4/234 від 30.03.09 року виконав лише 02.04.10 року, - тобто припустився порушення виконання умов зобовязання та договору.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні умов договору, а тому він як особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦКУ).

Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на стороні, яка припустилася порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного договору.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" за розгляд господарським судом позову майнового характеру, до категорії яких належить позов у цій справі, з позивача на користь державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто при ціні позову в 200521,28 грн. державно мито підлягає стягненню у сумі 2005,21 грн.

Позивач на підставі платіжного доручення №399 від 08.08.11 року сплатив його у сумі 2006,00 грн., - тобто сума надмірної сплати становить 0,79 грн. (2006,00 грн. 2005,21грн.) та підлягає поверненню з державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,203,509,512-514,516,525,527,530,533,610-614,623-626,628,629 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22, ст.ст.32-36,43,44,47-1,49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд:

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "АГРО", ідентифікаційний код 30877035, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. 50лєтія оборони Луганська, 9, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСАВА", ідентифікаційний код 33408742, яке знаходиться за адресою: місто Рівне, вул. Кавказька, 2, - курсову різницю у сумі 159469 (сто пятдесят девять тисяч чотириста шістдесят девять) грн. 96 коп., пеню у сумі 25123 (двадцять пять тисяч сто двадцять три) грн. 38 коп., 3% річних у сумі 3188 (три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 56 коп., інфляційні нарахування у сумі 12739 (дванадцять тисяч сімсот тридцять девять) грн. 38 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 2005 (дві тисячі пять) грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСАВА", ідентифікаційний код 33408742, яке знаходиться за адресою: місто Рівне, вул. Кавказька, 2, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (нуль) грн. 79 коп.

Підставою для виплати вказаної суми грошових коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні 13.10.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 жовтня 2011 року.

Суддя А.П. Середа