Рішення № 18720756, 26.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.11 Справа № 17/134/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”, м. Луганської

про стягнення 10790 грн. 93 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 20 від 01.01.2011;

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 466 від 20.04.2011.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6346 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 3988 грн. 23 коп., пені у сумі 459 грн. 68 коп. за договором про постачання електричної енергії №1008нн від 01.08.2008.

У судовому засіданні 19.09.2011, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 26.09.2011 до 11 год. 05 хв.

Відповідач відзивом на позовну заяву №20 від 26.09.2011 зазначив, що стягнення з підприємства відповідача інфляційних нарахувань, 3% річних та пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, тому він просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

01.08.2008, між ТОВ «Луганське енергетичне обєднання»(позивач у справі) та ТОВ «Луганськвода»(відповідач у справі) було укладено договір № 1008нн на постачання електричної енергії (далі Договір), за яким Постачальник ТОВ «Луганське енергетичне обєднання», зобовязався постачати електричну енергію, а Споживач ТОВ «Луганськвода»зобовязався оплачувати Постачальнику її вартість.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобовязується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно останнього числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”, та направляти уповноваженого представника у відділ збуту Краснолуцький РЕМ за адресою: вул. К.Маркса, буд.20, м. Красний Луч для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію за період з березня по серпень 2010 року на загальну суму 533102 грн. 24 коп., яка стягнута рішенням господарського суду від 15.11.2010 у справі № 17/312.

На час розгляду даної справи заборгованість відповідачем сплачено у сумі 5673 грн. 49 коп., залишок заборгованості станом на 01.08.2011 складає 527428 грн. 75 коп., тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 6346 грн. 02 коп. за період з травня по червень 2011 року, 3% річних у сумі 3988 грн. 23 коп. за період з 02.05.2011 по 01.08.2011 та пені в сумі 459 грн. 68 коп. за період з 01.03.2011 по 09.03.2011.

Відповідач відносно пені подав клопотання про зменшення її розміру, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Позивач просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 6346 грн. 02 коп. за період з травня по червень 2011 року, 3% річних у сумі 3988 грн. 23 коп. за період з 02.05.2011 по 01.08.2011 та пені в сумі 459 грн. 68 коп. за період з 01.03.2011 по 09.03.2011, нараховані на заборгованість, стягнуту за рішенням господарського суду від 15.11.2010 у справі № 17/312.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 17/312 від 15.11.2010 між тими ж сторонами стягнуто на користь позивача у даній справі борг за активну електроенергію у сумі 533102,24 грн., спожиту в березні-вересні 2010 року, пеню за прострочення платежів у сумі 20848,10 грн., 3% річних у сумі 29135,61 грн., інфляційні нарахування у сумі 85280,43 грн.

Вищезазначене рішення суду є таким, що набрало законної сили та позивачу видані судом накази на примусове стягнення боргу.

Тому у частині зясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішення у справі №17/312, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання борг відповідачем погашений частково в сумі 5673,49 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6346 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 3988 грн. 23 коп. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 459 грн. 68 коп., нараховану на заборгованість, стягнуту за рішенням господарського суду від 15.11.2010 у справі № 17/312, згідно наданого розрахунку, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, до 229,84 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 6346 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 3988 грн. 23 коп., пені у сумі 229,84 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, В решті вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, б. 166, ідентифікаційний код 35554719, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, ідентифікаційний код 31443937, 3% річних у сумі 4988,23 грн., інфляційні нарахування у сумі 6346,02 грн. та пені у сумі 229,84 грн. на п/р 2600518645 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, витрати по сплаті державного мита у сумі 107,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. на п/рахунок № 2600518645 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 29.09.2011.

Суддя О.С. Фонова