Рішення № 18720629, 27.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.11 Справа № 9/138пн/2011

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Гарас і Л", с. Унів Перемишлянського р-ну Львівської області

до Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", м. Лисичанськ Луганської області

про витребування майна

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., дов. № 372 від 18.08.11,

від відповідача ОСОБА_2., дов. № 104 від 01.03.11

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ НВП "Гарас і Л", звернувся з позовною заявою, в якій просить вилучити у відповідача пересувну установку з переробки нафтошламів ВА 750-017-1, допоміжне обладнання з переробки нафтошламів і ємність ВЄЄ-1-1-06-14-26 та передати це майно позивачу.

Відповідач, ПАТ "ЛиНІК", відзивом на позовну заяву, поданим у судовому засіданні, з вимогою позивача не погоджується з огляду на таке.

Позивачем не доведене право власності на спірне майно у належний спосіб, крім того, у листі від 21.01.10 позивач повідомив відповідача про те, що обладнання, яке було використане ним під час проведення робіт, передане в оренду з подальшим переходом права власності іншій особі ТОВ "Екоойл".

Понад це, 10 березня 2010 року на адресу відповідача надійшов лист слідчого прокуратури м. Лисичанська за № 9084-10, яким повідомлено про розгляд кримінальної справи за фактом службового підроблення посадовими особами ТОВ "Екоойл" та встановлення на території відповідача пересувної установки з переробки нафтошламу, яка була визнана речовим доказом по справі.

Відповідно до постанови про приєднання до справи речових доказів від 10.03.10 та згідно з протоколом виїмки від 10.03.10 вказане майно було передане відповідачу на відповідальне зберігання.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на таке.

27 лютого 2009 року між відповідачем та позивачем було укладено договір № П-13-195, згідно з яким відповідач зобовязався передати позивачу для проведення робіт на обєкті спірне обладнання, а позивач зобовязався здійснити переробку відходів у відповідності з умовами цього договору.

Для виконання обумовлених робіт позивач завіз на територію відповідача спірне майно.

У подальшому, у звязку із завершенням дії договору та припиненням робіт позивач звертався до відповідача з вимогою допустити його працівників до свого майна з метою його вивезення з території відповідача, однак відповідач відмовив.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає в отриманні від відповідача спірного обладнання як такого, що є власністю позивача.

Судом встановлено, що 27 лютого 2009 року між відповідачем та позивачем було укладено договір № П-13-195 (а.с. 9 12), згідно з яким відповідач зобовязався передати позивачу для проведення робіт з переробки нафтошламів (відходів), що знаходяться в накопичувачу № 3 очисних споруд відповідача і оплатити позивачу вартість цих робіт, а позивач зобовязався за допомогою власного обладнання власними або залученими силами здійснити переробку відходів у відповідності з умовами цього договору та передати відповідачу одержаний в результаті переробки продукт суміші відпрацьованих нафтопродуктів.

Для виконання обумовлених робіт позивач 22 грудня 2008 року завіз на територію відповідача, а саме в цех № 25, спірне майно, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 001088 (а.с. 16).

Щодо права власності на спірне майно, то воно підтверджується наявними у позивача документами:

·технічним паспортом на пересувну установку з переробки нафтошламів від 27.01.09 (а.с. 1315),

·вантажно-митною декларацією від 15.10.01 (а.с. 17 18) на придбання трьохфазної центрифуги фірми "BAKER PROCESS" та обємних ротаційних насосів гвинтових "НЕМО".

Крім того, 01.09.09 позивач придбав у відповідача ємність ВЄЄ-1-1-06-14-26 (а.с. 19 20), яка в подальшому була прилаштована до установки та стала її частиною.

У судовому засіданні 27.09.11 представник позивача надав до матеріалів справи копію контракту № СЕ-0185 від 22.04.01.

31 грудня 2009 року завершилась дія договору № П-13-195 та припинилися роботи, у подальшому позивач звертався до відповідача листами №№ 649 від 15.12.10, 669 від 22.03.11 (а.с. 22 25) та з претензією № 664 від 06.07.11 (а.с. 26 27) з вимогою допустити його працівників до установки з метою її вивезення з території відповідача, однак відповідач відмовив.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного.

Цивільне законодавство України визначає загальне правило набуття права власності - це підстави, не заборонені законом, не встановлюючи виключний перелік таких підстав. Крім того, законодавством встановлена презумпція правомірності набуття права власності - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном у повному обсязі, при цьому на зміст права власності не впливають місцезнаходження власника та місцезнаходження майна.

Щодо права розпорядження, то воно полягає в юридичній можливості власника визначити фактичну і юридичну долю майна.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Аналогічна норма міститься й у ст. 13 Конституції України.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, він є власником спірного майна и має розпоряджатися ним вільно, натомість відповідачем здійснювались перешкоди у цьому з причин ненадання достатніх документів. які б підтверджували право власності на спірне майно.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 27.09.11, враховуючи таке.

ШОбладнання, яке є спірним за цією справою, завезено на територію відповідача та змонтоване для здійснення робіт за відповідним договором, укладеним позивачем з відповідачем, тому у відповідача були відсутні підстави для сумнівів щодо власника цього майна та його складових частин на момент завершення цих робіт.

ШЧастина обладнання (ємність ВЄЄ-1-1-06-14-26) була придбана позивачем у відповідача на законних підставах, що також спростовує доводи відповідача щодо невизначеності права власності на майно.

ШВідповідач не є контролюючою або правоохоронною організацією, а тому у нього були відсутні підстави витребувати у позивача додаткові документи щодо права власності на спірне майно, адже йдеться про звичайні господарські стосунки, які виникли між сторонами на підставі договору № П-13-195,

Шщодо порушення кримінальної справи. на яку посилається відповідач, постановою від 31.03.10 ця кримінальна справа була припинена слідчим Лисичанської прокуратори, тому підстав для утримання спірного майна на території підприємства відповідача небуло.

За таких обставин, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, суд вважає, що позивач надав належні докази тим обставинам, на які він посилається як на підставу своєї вимоги, натомість відповідачем це не спростовано та не доведено іншого, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Вилучити у відповідача, ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", код 32292929, пересувну установку з переробки нафтошламів ВА 750-017-1, допоміжне обладнання з переробки нафтошламів і ємність ВЄЄ-1-1-06-14-26 та передати це майно позивачу, ТОВ НВП "Гарас і Л", код 30061319.

3. Стягнути з відповідача, ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", 93117, Луганська обл., м. Лисичанськ, 17, код 32292929, на користь позивача, ТОВ НВП "Гарас і Л", 81216, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Унів, код 30061319, (поштова адреса: 790067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 163/57), судові витрати в сумі 6726,0 грн.

Накази видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 28.09.11.

Суддя А.Г.Ворожцов