Рішення № 18720495, 11.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 12/165-11

11 жовтня 2011 року справа № 12/165-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомвідкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛОВСЬКЕ»

про стягнення заборгованості у розмірі 1995283,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність №18 від 03.03.2010 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»(далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛОВСЬКЕ» (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1995283,06 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов кредитного договору №01/08-03-2007 від 21.03.2007 року (далі кредитний договір), згідно з якими позивач зобовязувався надати відповідачу кредит у розмірі 1000000,00 грн., а відповідач зобовязувався повернути позивачу кредит та відсотки за користування ним до 30.04.2007 року.

11 лютого 2008 року сторони уклали додаткову угоду №5, п. 1.1 якої передбачено, що позивач надає відповідачу кредит в сумі 1300000,00 грн., а відповідач зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним до 28.05.2008 року.

25 листопада 2008 року сторонами була укладена додаткова угода №8, згідно з умовами якої терміном повного повернення кредиту є 01.06.2009 року.

21 березня 2007 року між сторонами був укладений договір застави №26/08-03-2007 року (далі договір застави), згідно з умовами якого відповідач в забезпечення своїх зобовязань перед позивачем заставляє належну йому сільськогосподарську техніку, а саме: трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, заводський номер НОМЕР_2, двигун номер НОМЕР_3; трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_5, двигун номер НОМЕР_6; трактор марки ХТЗ-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2005 року випуску, заводський номер НОМЕР_8, двигун номер НОМЕР_9, шасі НОМЕР_10; плуг ПО-5; плуг ПЛН 5-35; УДА 3,8-20.

Відповідач зобовязання, взяті на себе згідно з кредитним договором, не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 1300000,00 грн., відсотки за користування кредитом у сумі 551405,99 грн., 101026,03 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 42851,04 грн. пені за прострочення повернення відсотків за користування кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, а саме: трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, заводський номер НОМЕР_2, двигун номер НОМЕР_3; трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_5, двигун номер НОМЕР_6; трактор марки ХТЗ-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2005 року випуску, заводський номер НОМЕР_8, двигун номер НОМЕР_9, шасі НОМЕР_10; плуг ПО-5; плуг ПЛН 5-35; УДА 3,8-20.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2011 року, справу призначено до розгляду 20.09.2011 року.

20 вересня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.10.2011 року.

05 вересня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке, вул. Жовтнева, 200, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

11 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

21 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством Банком «БІГ Енергія»(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛОВСЬКЕ»(далі відповідач) був укладений кредитний договір №01/08-03-2007 (далі кредитний договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався надати відповідачу кредит у розмірі 1000000,00 грн., а відповідач зобовязувався повернути позивачу кредит та відсотки за користування ним до 30.04.2007 року.

Позивач перерахував на користь відповідача 1000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №74/1 від 21.03.2007 року.

11 лютого 2008 року сторони уклали додаткову угоду №5 (далі додаткова угода №5), п. 1.1 якої передбачено, що позивач надає відповідачу кредит в сумі 1300000,00 грн., а відповідач зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним до 28.05.2008 року.

Позивач перерахував на користь відповідача 300000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №74/4 від 11.02.2008 року.

25 листопада 2008 року сторонами була укладена додаткова угода №8 (далі додаткова угода №8), згідно з умовами якої терміном повного повернення кредиту є 01.06.2009 року.

Відповідач зобовязання, взяті на себе згідно з кредитним договором, не виконав, що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача від 10.08.2011 року, долученими до матеріалів справи.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 1300000,00 грн., відсотки за користування кредитом у сумі 551405,99 грн., 101026,03 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 42851,04 грн. пені за прострочення повернення відсотків за користування кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, а саме: трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, заводський номер НОМЕР_2, двигун номер НОМЕР_3; трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_5, двигун номер НОМЕР_6; трактор марки ХТЗ-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2005 року випуску, заводський номер НОМЕР_8, двигун номер НОМЕР_9, шасі НОМЕР_10; плуг ПО-5; плуг ПЛН 5-35; УДА 3,8-20.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Представник відповідача жодних документів, що підтверджували б оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи позивача, суду не надав.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 1300000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 551405,99 грн., 101026,03 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 42851,04 грн. пені за прострочення повернення відсотків за користування кредитом.

Ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

П. 1.3 кредитного договору передбачено, що плата (проценти, відсотки) за користування кредитом встановлюється в розмірі 19% річних.

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди №5, з 12.02.2008 року ставка відсотків за користування кредитом встановлюється у розмірі 21% річних.

28 травня 2008 року сторонами була укладена додаткова угода №6, відповідно до п. 1.2, якої з 01.06.2008 року ставка відсотків за користування кредитом встановлюється у розмірі 23% річних.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 551405,99 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди №8, терміном повного повернення кредиту відповідачем є 01.06.2009 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 5.1 договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення (повернення) кредиту та (або) несвоєчасної сплати процентів (відсотків) за його використання (згідно з будь-якими умовами цього договору кредитної лінії) відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Розмір пені за прострочення повернення кредиту, враховуючи період заборгованості з 06.03.2011 року до 07.08.2011 року, суму боргу у розмірі 1300000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 85568,49 грн., які підлягають стягненню.

Суд вважає, що розмір пені за прострочення повернення відсотків за користування кредитом, враховуючи період заборгованості з 06.03.2011 року до 07.08.2011 року, суму боргу у розмірі 551405,99 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 36294,60 грн., які підлягають стягненню.

Крім цього, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги шляхом звернення стягнення на майно.

21 березня 2007 року сторонами був укладений договір застави №26/08-03-2007 року (далі договір застави), згідно з умовами якого відповідач в забезпечення своїх зобовязань перед позивачем заставив належну йому сільськогосподарську техніку, а саме: трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, заводський номер НОМЕР_2, двигун номер НОМЕР_3; трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_5, двигун номер НОМЕР_6; трактор марки ХТЗ-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2005 року випуску, заводський номер НОМЕР_8, двигун номер НОМЕР_9, шасі НОМЕР_10; плуг ПО-5; плуг ПЛН 5-35; УДА 3,8-20.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Ч. 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 590 Цивільного кодексу України, якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Ч. 2 цієї статті встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України).

П. 4.1 договору застави передбачено, що позивач набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання (згідно будь-яких умов кредитного договору), забезпеченого заставою, воно не буде виконано, а також у випадках визначених пунктом 3.7 цього договору.

28 квітня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити борг у розмірі 1854405,99 грн., зазначив, що у разі невиконання вказаної вимоги звернеться до суду за захистом свого порушеного права. Відповіді на претензію позивач не отримав.

Так, суд вважає задоволення позовних вимог шляхом звернення стягнення на майно обґрунтованим.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 3 ст. 198, ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 546, ст. 572, ч. 1 ст. 575, ч. ч. 1, 2 ст. 589, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 590, ч. 3 ст. 346, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»до товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛОВСЬКЕ»про стягнення заборгованості у розмірі 1995283,06 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛОВСЬКЕ»(Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке, вул. Жовтнева, 200, код 34232945) на користь відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія»(м. Київ, вул. Комінтерну, 15, код 20023463) заборгованість за кредитом у розмірі 1300000,00 грн. (один мільйон триста тисяч грн. 00 коп.); відсотки за користування кредитом у сумі 551405,99 грн. (пятсот пятдесят одна тисяча чотириста пять грн. 99 коп.); 85568,49 грн. (вісімдесят пять тисяч пятсот шістдесят вісім грн. 49 коп.) пені за прострочення повернення кредиту; 36294,60 грн. (тридцять шість тисяч двісті девяносто чотири грн. 60 коп.) пені за прострочення повернення відсотків за користування кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, а саме: трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, заводський номер НОМЕР_2, двигун номер НОМЕР_3; трактор марки Т-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_5, двигун номер НОМЕР_6; трактор марки ХТЗ-150К-09, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2005 року випуску, заводський номер НОМЕР_8, двигун номер НОМЕР_9, шасі НОМЕР_10; плуг ПО-5; плуг ПЛН 5-35; УДА 3,8-20; 19732,69 грн. (девятнадцять тисяч сімсот тридцять дві грн. 69 коп.) витрат на сплату державного мита; 233,40 грн. (двісті тридцять три грн. 40 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 17.10.2011 року.