Рішення № 18720384, 11.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 6/086-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк Національний Кредит” до Селянського (Фермерського) господарства “Нива” про стягнення боргу за кредитним договором № 103 від 23 червня 2004 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1. (дов. № 21 від 10.01.2011р.),

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство “Банк Національний Кредит” (далі - ПАТ “Банк Національний Кредит”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Селянського (Фермерського) господарства “Нива” (далі - СФГ “Нива”, відповідач) про стягнення боргу за кредитним договором № 103 від 23 червня 2004 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором № 103 від 23.06.2004р., щодо своєчасного повернення боргу за кредитом та відсотків по ньому, у звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 118528,10 грн, з яких: 90000 грн - сума непогашеного кредиту, 5203,28 грн борг за відсотками, 22050,01 грн пеня за порушення строків погашення кредиту та 1274,81 грн пеня за порушення стоків сплати відсотків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2011р. порушено провадження у справі № 6/086-11 та призначено її до розгляду на 02.08.2011р.

У звязку з неявкою в судові засідання: 02.08.2011р., 23.08.2011р. та 13.09.2011р. представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд відкладав розгляд справи на інший час.

13.09.2011р. в судовому засіданні представником позивача подано клопотання в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2011р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 11.10.2011р.

На виконання вимог ухвали суду від 13.09.2011р., державним реєстратором Миронівської райдержадміністрації повідомлено суду інформацію щодо відповідача - СФГ “Нива”, а саме: його ідентифікаційний код 20594898 та адресу за якою він зареєстрований 08851, Київська обл., Миронівський р-н, с. Козин.

В судовому засіданні (11.10.2011р.) представником позивача подано суду заяву про відмову від стягнення з СФГ “Нива” пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 1274,81 грн, право на подання якої закріплено в ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Відповідач свого представника в судове засідання 11.10.2011р. знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду Київської області від 15.07.2011р., 02.08.2011р., 23.08.2011р. та 13.09.2011р., які були надіслані відповідачу за адресою (08851, Київська обл., Миронівський р-н, с. Козин), яка відповідає адресі вказаній у листі № 289 від 22.09.2011р. державного реєстратора Миронівської райдержадміністрації та за місцем проживання голови СФГ “Нива” (08851, Київська обл., Миронівський р-н, с. Козин, вул. Шевченка, 28).

Вбачається, що ухвали суду, які надіслані відповідачу були повернуті відділом звязку з помітками «за зазначеною адресою не проживає”.

Проте, відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його незявлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

23.06.2004р. між Публічним акціонерним товариством “Банк Національний Кредит”, який є правонаступником Акціонерного комерційного банку “Національний кредит”, що підтверджується витягом зі статуту товариства (далі позичальник, позивач у справі) та Селянським (Фермерським) господарством “Нива” (далі позичальник, відповідач у справі) було укладено кредитний договір № 103 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), банк надає позичальнику кредит в сумі 90000 грн на виробничі витрати для проведення жнив 2004р. з терміном погашення 01.12.2004р. до 18:00 год. за київським часом.

Пунктом 2.1. кредит надається банком позичальнику шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого банком, на рахунки контрагентів позичальника, або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Як визначено п.п. 4.2.1., 4.2.2. договору, позичальник зобовязується використати кредит за цільовим призначенням та сплатити банку не пізніше 01 грудня 2004 року до 18:00 год. за київським часом на позичковий рахунок № 20622301810788, відкритий банком в ФАКБ «Національний кредит” в м. Київ, МФО 354972, суму кредиту, суму несплачених відсотків за користування кредитом, суму неустойки у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором. Своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

На виконання умов кредитного договору № 103 від 23.06.2004року, кредитором (позивачем):

23.06.2004р. з позичкового рахунку відповідача № 20622301810788 було здійснено перерахування ПП Коваленко В.А. коштів в сумі 10000 грн, що підтверджується банківською випискою;

24.06.2004р. з позичкового рахунку відповідача № 20622301810788 було здійснено перерахування ПП Коваленко В.А. коштів в сумі 15000 грн, що підтверджується банківською випискою;

24.06.2004р. з позичкового рахунку відповідача № 20622301810788 було здійснено перерахування СТОВ «Укрнасіння” коштів в сумі 50000 грн, що підтверджується банківською випискою;

24.06.2004р. з позичкового рахунку відповідача № 20622301810788 було здійснено перерахування СТОВ «Агроінвест” коштів в сумі 54000 грн, що підтверджується банківською випискою;

29.06.2004р. з позичкового рахунку відповідача № 20622301810788 було здійснено перерахування СТОВ «Укрнасіння” коштів в сумі 5000 грн, що підтверджується банківською випискою;

29.07.2004р. з позичкового рахунку відповідача № 20622301810788 було здійснено перерахування СТОВ «Укрнасіння” коштів в сумі 4600 грн, що підтверджується банківською випискою; разом 90000 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за кредитним договором № 103 від 23.06.2004р. свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем у розрахунку суми позову, відповідачем в строк до 01.14.2004року сума кредиту повернута не була.

Суд звертає увагу на те, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, однак останній не скористався своїм процесуальним правом.

Крім того, відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав суду доказів на підтвердження повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів на кредит.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати заявлених позовних вимог відповідачем надано не було.

Відтак, враховуючи вищенаведене, господарським судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем по сплаті суми кредиту за кредитним договором № 103 від 23.06.2004р. становить 90000грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом по кредитному договору № 103 від 23.06.2004р. у сумі 5203,28грн.

Так, згідно п. 2.2. кредитного договору № 103 від 23.06.2004р. плата за кредит встановлюється у розмірі 23 (Двадцять три ) простих відсотків річних.

Нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку згідно цільового призначення кредиту або першого перерахування коштів з позичкового на поточний рахунок позичальника по день повного його погашення у відповідності до п. 2 цього договору на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку відсотків використовується метод "факт/факт" виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році (п. 2.3. договору).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком за період з першого дня по останній день поточного місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього дня поточного місяця на рахунок № 2068 , відкритий в ФАКБ „Національний кредит" в м. Канів, МФО 354972, а при поверненні суми кредиту в повному розмірі - в день погашення заборгованості.

Відповідно до п. 2.7. договору погашення кредиту, відсотків та виконання інших зобов'язань позичальника за цим договором можуть здійснюватися шляхом надання позичальником банку розпорядження на здійснення договірного списання коштів з поточного рахунку позичальника № 26002301810788, відкритого в ФАКБ "Національний кредит" в м. Канів , МФО 354972.

Господарським судом встановлено, що у відповідності до п.п 2.3., 2.4. кредитного договору за користування наданим кредитом позивачем нараховувались проценти, починаючи з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку згідно цільового призначення кредиту або першого перерахування коштів з позичкового на поточний рахунок позичальника по день повного його погашення у відповідності до п. 2 цього договору, щомісячно на фактичну суму кредиту, а саме, за період з червня 2004р. по грудень 2004р. включно з розрахунку 23% річних, що складає 10691,86грн.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується самим позивачем, відповідачем було частково оплачено нараховані проценти за користування кредитними коштами, а саме, за період з червня 2004р. по вересень 2004р. в сумі 5488,58 грн.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування та сплати відсотків відповідно до кредитного договору № 103 від 23.06.2004р. судом встановлено, що позивач при нарахуванні відсотків за користування кредитом за червень місяць 2004р. допустив арифметичну помилку, а саме, замість 366,23 грн помилково зазначив 366,24 грн.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобовязання з оплати відсотків за користування кредитом, період нарахування відсотків за який вони нараховуються, вимоги п.п. 2.3., 2.4. договору, суд здійснив власний розрахунок нарахування та сплати відсотків за такі періоди:

місяцьСума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняСума нарахованих відсотківСума сплачених відсотків

Червень 10000 грн23.06.2004 23.06.200416,28 80 400 грн 24.06.2004 28.06.20045252,62 85400 грн29.06.2004 30.06.20042107,33 всього 6,28 + 252,62 + 107,33 = 366,23 366,24 Липень85400 грн01.07.2004 28.07.2004281502,67 90000 грн29.07.2004 31.07.20043169,67 всього 1502,67 + 169,67 = 1672,34 1672,34 Серпень 90000 грн01.08.2004 31.08.2004311753,28 1753,28 Вересень90000 грн01.09.2004 30.09.2004301696,72 1696,72 Жовтень90000 грн01.10.2004 31.10.2004311753,28 ---- Листопад90000 грн01.11.2004 30.11.2004301696,72 ---- Грудень90000 грн01.12.2004 31.12.2004311753,28 ---- всього 10691,855488,58 При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом, суд обраховував за формулою: сума заборгованості х 23% /365 х кількість днів. Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що починаючи з жовтня 2004р. відповідач у справі нараховані проценти не оплачував. Відтак, господарським судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем по сплаті процентів за період з червня 2004 року по грудень 2004 року включно за кредитним договором № 103 від 23.06.2004р. становить 5203,27 грн (10691,85 грн 5488,58 грн), а не 5203,28 грн, як зазначає позивач, яка залишена без задоволення. Господарським судом досліджено, що у звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору № 103 від 23.06.2004р. (неповернення кредиту за договором), позивач звертався до відповідача з повідомленням про порушення зобовязання № 13-07/1111 від 30.05.2011р. з вимогою повернути банку борг за кредитним договором (копія наявна в матеріалах справи). Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Господарський суд зазначає, що кредитний договір є двостороннім, так як права та обовязки в договорі мають обидві сторони договору, при цьому, кредитний договір є оплатним. На практиці оплата за договором кредиту встановлюється двома паралельними способами: комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту; проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведені обставини, а саме, порушення умов кредитного договору (погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом по кредитному договору № 103 від 23.06.2004р.), господарським судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за кредитом та боргу зі сплати процентів за користування кредитом є правомірними та обґрунтованими.

Відтак, з огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 90000 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5203,28 грн боргу по відсоткам згідно кредитного договору № 103 від 23.06.2004р. підлягають частковому задоволенню в сумі 5203,27 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме, в стягненні 0,01грн боргу по відсоткам (5203,28грн 5203,27 грн), суд відмовляє.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані 22050,01грн пені за порушення строків погашення кредиту за договором у такі періоди:

з 01.01.2010р. по 07.06.2010р. на суму 7986,58грн,

з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. на суму 1405,48грн,

з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. на суму 1383,29грн,

з 10.08.2010р. по 31.05.2011р. на суму 7986,58грн.

Відповідно до п. 5.2. договору, в разі несвоєчасного повернення суми кредиту, банк нараховує неустойку у вигляді пені за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості з дня, наступного за датою закінчення строку повернення кредиту, відповідно до п. 2 цього Договору, по день фактичного повернення боргу позичальником.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Господарський суд зазначає, що порушення відповідачем терміну погашення кредиту та несвоєчасна сплата процентів за користування кредитними коштами є простроченням боржника (відповідача у справі) в розумінні ст. 612 ЦК України, а тому нарахування позивачем пені на суму боргу по кредиту господарський суд вважає правомірним.

При цьому, господарський суд зазначає, що пеня, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: можливість встановлення за такий вид порушення зобовязання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобовязання. Нарахування пені носить триваючий характер за кожен день прострочення.

Пеня є триваючою неустойкою, яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного у строк зобовязання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2007року у справі №1/208.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши п. 5.2. договору, суд дійшов висновку, що сторонами узгоджено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, у більший термін ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто по день фактичного повернення боргу позичальником, що відповідає положенню ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому, суд зазначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені на суму боргу за порушення строків погашення кредиту, враховуючи строки виникнення зобовязання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 5.2. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, а вимога такою, що підлягає задоволенню в розмірі 22050,01грн.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача 1274,81 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків згідно договору суд зазначає наступне.

В судовому засіданні (11.10.2011р.) представником позивача подано суду заяву про відмову від стягнення з СФГ “Нива” пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 1274,81 грн.

Згідно ч. 1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучаються до справи. Ця заява підписується відповідно позивачем.

З урахуванням матеріалів справи та поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку, що позивач відмовився від позову в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 1274,81 грн, що підтверджується його заявою (оригінал в матеріалах справи).

Судом досліджено та встановлено, що відмова позивача від позову в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 1274,81 грн не суперечить законові та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття заяви позивача про відмову від позову в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 1274,81 грн.

Відповідно до ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки, позивач відмовився від позову в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 1274,81 грн, тому суд вважає за необхідне застосувати п. 4 ст. 80 ГПК України до правовідносин, які склалися між сторонами та припинити провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 90000 грн - суму непогашеного кредиту, 5203,27 грн - боргу за відсотками та 22050,01 грн - пені за порушення строків погашення кредиту є доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 1274,81 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства “Нива” (код ЄДРПОУ 20594898) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Національний Кредит” (код ЄДРПОУ 20057663) 90000 грн боргу по кредиту, 5203,27 грн боргу по сплаті процентів за користування кредитом та 22050,01 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, а також судові витрати: 1172,53 грн державного мита та 233,46 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині позову про стягнення 0,01грн боргу по сплаті процентів за користування кредитом відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз