Рішення № 18720383, 13.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2011 р. Справа № 24/082-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом

Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспекар»

про

стягнення 470 763, 72 грн.

за участю представників:

позивача:

Амельченков І.С.

відповідача:

не з’явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 470 763, 72 грн. заборгованості за договором поставки № 13/05-2008 від 12.05.2008 р., з яких: 333 126, 00 грн. основного боргу, 107 245, 08 грн. - інфляційних втрат та 30 392, 64 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.09.2011 р.

У судове засідання 15.09.2011 р. представник відповідача не з’явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 30.08.2011 р. не виконав.

У судовому засіданні 15.09.2011 р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 29.09.2011 р.

У судове засідання 29.09.2011 р. представник відповідача повторно не з’явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 13.10.2011 р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 30.08.2011 р., від 15.09.2011 р. та від 29.09.2011 р. в судове засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 07.09.2011 р. місцезнаходження відповідача: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Кірова, будинок 90, офіс 19, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.10.2011 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

12.05.2008 р. між сторонами було укладено договір поставки № 13/05-2008, за умовами якого позивач зобов’язався протягом строку дії договору продавати відповідачу відповідно до замовлень останнього кормові добавки (надалі - товар), зазначені в специфікації –додатку № 1 до цього договору. Відповідач зобов’язався приймати та оплачувати переданий йому товар. У разі необхідності сторони можуть змінювати або розширювати асортимент товару шляхом внесення змін або доповнень у специфікацію –додаток № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору одночасно з поставкою товару позивач надає відповідачу документи про відповідність товару всім обов’язковим нормам та стандартам, які діють на момент поставки товару, а також передає відповідачу накладну на партію товару із зазначенням її вартості відповідно до специфікації.

Згідно з п. 3.2 договору відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу вартість товару, в порядку та у строки, визначені в статті 4 цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що ціна товару, що підлягає оплаті за договором, визначається як вартість товару відповідно до специфікації.

Відповідно до п. 4.3 договору відповідач здійснює оплату товару на наступних умовах: відповідач має право на відстрочку платежу на термін 60 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.

Згідно з п. 4.4 договору будь-який такий вищевказаний платіж вважається здійсненим відповідачем в повному обсязі з дати, на яку повна сума такого платежу буде зарахована на відповідний банківський рахунок позивача.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що факт поставки товару підтверджується транспортною накладною та/або подібним документом, підписаним уповноваженими представниками сторін, із зазначенням видів, кількості та вартості товару відповідно до специфікації, поставленого за відповідним відвантаженням.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності на дату, що зазначена першою на першій сторінці цього договору, і діє до 12.05.2009 р.

На виконання умов договору, позивач по видатковій накладній № 643 від 06.11.2008 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 429 840, 00 грн., а відповідач, на підставі довіреності № 343881 від 06.11.2008 р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідно до вищезазначеної видаткової накладної виставлявся відповідачу рахунок-фактура № 678 від 06.11.2008 р. на загальну суму 429 840, 00 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 96 714, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із банківського рахунку, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 333 126, 00 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки, а тому до нього застосовуються положення законодавства про поставку.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 333 126, 00 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 06.01.2009 р. до 29.08.2011 р. складають –107 245, 08 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 06.01.2009 р. до 29.08.2011 р. складають –30 392, 64 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

При перевірці нарахування інфляційного збільшення, судом встановлено, що позивач застосував невірний середній індекс інфляції за встановлений ним період прострочення.

За таких обставин, суд зробив власний перерахунок інфляційних втрат із застосуванням середнього індексу інфляції –0, 994 за період з 14.05.2010 р. до 20.05.2010 р. та застосуванням середнього індексу інфляції –1, 095 за період з 02.06.2010 р. до 29.08.2011 р., що разом складають: 103 236, 82 грн.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 466 755, 46 грн., з яких: 333 126, 00 грн. основного боргу, 30 392, 64 грн. –3 % річних, 103 236, 82 грн. – інфляційних втрат.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еспекар» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кірова, буд. 90, офіс 19, код - 35611991) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірнього підприємства «Оллтек-Україна»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код - 32047626) 333 126 (триста тридцять три тисячі сто двадцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 30 392 (тридцять тисяч триста дев’яносто дві) грн. 64 коп. 3 % річних, 103 236 (сто три тисячі двісті тридцять шість) грн. 82 коп. –інфляційних втрат, 4 707 (чотири тисячі сімсот сім) грн. 63 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 14.10.2011 р.