Рішення № 18720346, 10.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 4/051-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2", м. Київ

до Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області

про стягнення 100 100,00 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1. предст., дов. від 28.03.2011р.

відповідач - ОСОБА_2 предст., дов. № 387 від 13.05.2011р.

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №4/051-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" до Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області про стягнення 100 100,00 грн. заборгованості за виконані роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором підряду № 20-П-2008 від 27.03.2008 р., оскільки, як зазначає позивач, вартість робіт за вказаним договором в загальній сумі становить 143000,40 грн. Проте, в порушення умов договору, відповідач вказану суму сплатив частково в розмірі передоплати, у звязку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 100 100,00 грн. за актом виконаних підрядних робіт № 2 за березень 2011р., який відповідач відмовився підписувати.

В позовній заяві позивач просив забезпечити позов, шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача в межах позовних вимог. Також позивач, з метою запобігання порушенню прав інтелектуальної власності та недопущення виникнення аварійних ситуацій при безконтрольному використанні станцій знезалізнення питної води просив заборонити відповідачу використовувати вказані станції.

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, позивачем не подано суду належних доказів в обґрунтування вказаного клопотання з посиланням на підстави, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Крім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо забезпечення позову задоволенню не підлягає.

У відзиві на позов, який міститься в матеріалах справи, відповідач зазначає, що вартість робіт за договором № 20-П-2008 (який було переукладено в новий договір №90-П-2008), становить 42900, 20 грн. В свою чергу, вказана сума ним була сплачена в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 07.04.2011р. у справі № 4/051-11 розгляд справи було призначено на 16.05.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 30.05.2011 року.

06.06.2011р. в судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання про припинення провадження у справі, яке залишено судом без задоволення.

06.06.2011р. позивачем було подано додаткові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, а також акти витрат від 31.07.2008р. та від 15.09.2008р. для створення станції знезалізнення на масиві «Привітний»в смт Немішаєве, з яких вбачається, що тільки на придбання обладнання, комплектуючих та матеріалів було витрачено 70894,16 грн., що ніяким чином не підтверджує доводів відповідача стосовно того, що вартість станції знезалізення в цілому складає 42900,12 грн.

Для зясування питання вартості комплексних робіт по реконструкції та капітальному ремонту водонапірної башти з улаштуванням станції знезалізення питної води продуктивністю 500 м.куб./добу на обєкті впровадження за адресою Київська область, Бородянський р-н, смт Немішаїво (масив «Привітний») з урахуванням індивідуальних конструктивно-технологічних особливостей водонапірної башти та індивідуальних хімічних характеристик води ухвалою від 96.06.2011р. було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ-680, вул. Смоленська, 6).

Листом № 7512-11/15-01-05 від 30.08.2011р. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи без експертного висновку, посилаючись на відсутність фахівців з відповідною кваліфікацією та досвідом роботи, а також проектно-лабораторної бази з виконання замірів, випробувань та розрахунків, необхідних для проведення досліджень по поставлених питаннях, а саме з виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт з влаштування та обслуговування водонапірних башт та станцій знезалізення питної води, про які зазначено в матеріалах справи.

З урахуванням приписів ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, згідно якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також, зважаючи на те, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, судом прийнято рішення про можливість розгляду справи без експертного висновку на підставі наданих сторонами доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2011р. провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 03.10.2011р.

30.09.2011р. через загальний відділ господарського суду представником позивача подано суду додаткові пояснення з обґрунтуванням середньоринкової вартості робіт зі створення станції знезалізнення та з посиланням на аналогічні договори, укладені ним з іншими замовниками органами місцевого самоврядування та на судові рішення, якими стягнуто заборгованість за аналогічними договорами.

03.10.2011р. представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

03.10.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 10.10.2011р., про що сторони особисто повідомленні в бланку оголошення перерви.

10.10.2011р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд,

встановив:

27 березня 2008р між Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2", яке є правонаступником ЗАТ «Концерн «Природа»(виконавець) та Немішаївською селищною радою (замовник) було укладено договір № 20-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт з реконструкції водонапірної башти та улаштування станції знезалізнення води в смт. Немішаєве (масив «Привітний»).

02.04.2008р. між сторонами у справ було укладено аналогічний за змістом договір № 19-П-2008 на створення іншої станції в районі Інституту картоплярства в смт. Немішаєве.

Пунктом 2.1. договору № 20-П-2008 визначено, що вартість робіт за договором, яка включає в себе вартість виготовлення та монтажу нестандартного обладнання, складає 143000,40 грн. (разом з ПДВ). Договором № 19-П-2008 визначено ціну 142999,32 грн.

Як зазначає позивач, та про що не заперечує відповідач, останнім було повністю оплачено роботи за договором № 19-П-2008, однак, роботи за договором №20-П-2008 Немішаївською селищною радою оплачено в повному обсязі не було.

Згідно п. 2.2. договору № 20-П-2008 замовник сплачує виконавцю договірну вартість робіт в сумі 143000,40 грн. в такому порядку: передоплату (аванс) в розмірі 30%, що складає 42900,12 грн. замовник здійснює протягом 150 банківських днів від дати підписання договору. Остаточний розрахунок на суму 100100,28 грн. замовник здійснює протягом 5 днів після підписання Акту приймання-передачі та іншої кошторисної документації згідно ДБН.

Згідно п. 5.1. договору № 20-П-2008, при завершенні робіт за цим договором, виконавець передає, а замовник приймає роботи, оцінює якість очищеної води за результатами аналізу СЕС та сторони підписують акт здачі-приймання робіт та іншу кошторисну документацію згідно ДБНу України протягом 5 календарних днів з моменту (дати) завершення виконаних робіт в повному обсязі.

Отже, підставою для підписання Акту здачі-приймання робіт є позитивний висновок СЕС щодо якості очищеної води

Листом від 19.08.08р. № 210 позивач повідомив відповідача про завершення виконання робіт та запропонував прийняти їх за актом. На підтвердження належного виконання робіт за договором № 20-П-2008 надав позитивний висновок СЕС, оформлений Протоколом № 48 дослідження питної води від 31.07.2008р. (копія в матеріалах справи, арк. 23-24).

Згідно п. 5.1. договору № 20-П-2008 безпідставна відмова від прийняття робіт не допускається. Це положення договору кореспондується з приписами статті 894 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не було заявлено у визначеному договором № 20-П-2008 порядку та строки про недоліки виконаних робіт, отже, у нього відсутні передбачені законом та договором підстави для відмови у підписанні Актів приймання-передачі.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2008р. між ЗАТ «Концерн «Природа»та Немішаївською селищною радою було підписано договір № 90-П-2008, предметом якого є виконання таких самих робіт зі створення тієї ж станції знезалізнення, що і за договором № 20-П-2008, крім робіт з відпрацювання технології знезалізнення води відповідно до вимог ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая…»з використанням винаходів, захищених патентами України № 46297 від 08.06.2001р. та № 49339 від 09.11.2001р., а також «ноу-хау», що є інтелектуальною власністю ЗАТ «Концерн «Природа».

Згідно п. 2.1. договору № 90-П-2008 ціна робіт складає 42900,12 грн., тобто дорівнює розміру передоплати (авансу) за договором № 20-П-2008.

Як пояснив представник позивача, підставою для укладення договору № 90-П-2008 стало прохання замовника про укладення окремого договору, у звязку з наявністю у нього коштів лише в сумі 42900,12 грн. та зважаючи на особливості бюджетного законодавства і вимог органів держказначейства, які передбачали, що оплату в грудні 2008року може бути здійснено лише на повну ціну договору.

25.12.2008р. (наступного дня після підписання договору № 90-П-2008) було підписано Акти приймання-передачі виконаних за цим договором робіт, а 26.12.2008р. відповідачем перераховано позивачу суму 42900,12 грн.

За словами позивача, договір № 90-П-2008 є удаваною угодою, якою сторони приховали сплату передоплати (авансу) за договором № 20-П-2008.

Суд, дослідивши обставини справи, а також наявні в матеріалах справи докази, повязані з укладенням договору №90-П-2008, встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 100100,00 грн. за актом № 2 за березень 2011 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що роботи за договором № 20-П-2008 було виконано в серпні 2008 в повному обсязі, що підтверджується позитивним висновком СЕС та відсутністю заперечень відповідача щодо якості робіт.

Згідно частини 3 ст. 532 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Отже, роботи, виконані позивачем за договором № 20-П-2008, підлягають оплаті саме за визначеною в ньому ціною 143000,40 грн. Зазначений договір в судовому порядку оскаржений не був, а тому є дійсним та у звязку з чим суд приходить до висновку про те, що договір № 90-П-2008 було укладено саме з метою отримання можливості сплатити суму авансу за договором № 20-П-2008, тобто договір № 90-П-2008 є фактично додатковою угодою до договору № 20-П-2008, якою визначено порядок перерахування передоплати (авансу) за роботи зі створення станції знезалізнення.

Згідно частини 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Твердження відповідача про те, що з укладенням договору № 90-П-2008 договір № 20-П-2008 втратив чинність, суд сприймає критично, зважаючи на відсутність відповідної вказівки в договорі № 90-П-2008 та відсутність будь-яких інших двосторонніх угод про припинення договору № 20-П-2008 чи його розірвання в судовому порядку.

Також суд приймає до уваги ту обставину, що згідно п. 3.1. договору № 90-П-2008 весь комплекс робіт має бути виконано протягом лише 5 днів, а Акти приймання цих робіт було підписано 25.12.08р., тобто наступного дня після підписання договору. Натомість, договором № 20-П-2008 було встановлено строк виконання робіт 120 днів.

Суд також приймає до уваги лист відповідача від 19.03.09р. № 248, направлений відповідачем вже після укладення договору № 90-П-2008 та здійснення повної оплати за ним, яким відповідач, у відповідь на вимогу позивача, повідомив про готовність оплатити решту робіт, але зазначив про відсутність вільних коштів, тобто відповідач визнав наявність у нього обовязку з оплати решти вартості робіт за договором № 20-П-2008, незважаючи на здійснену ним оплату в сумі 42900,12 грн.

Оскільки відповідачем не було підписано надані йому позивачем Акти приймання-передачі робіт за договором № 20-П-2008, позивач повторно направив відповідачу Акти виконаних підрядних робіт форми КБ-2в на неоплачену суму 100100,00 грн. разом із супроводжувальним листом. Листом від 15.03.11р. № 198 відповідач відмовився від підписання Актів та здійснення оплати робіт, виконаних позивачем за договором № 20-П-2008.

Згідно частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідачем не наведено суду обґрунтованих мотивів не підписання Актів, отже у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним Акту приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в за березень 2011 року, підписаного позивачем.

Судом також враховано, що договірна вартість робіт зі створення станції знезалізнення, визначена договором № 20-П-2008, не перевищує договірну вартість аналогічних робіт зі створення аналогічних станцій згідно договорів, укладених ЗАТ «Концерн «Природа»як з відповідачем (договір № 19-П-2008), так і з іншими замовниками (копії відповідних договорів, укладених протягом 2008 року, а також копії рішень господарських судів Київської області та Житомирської області у аналогічних справах знаходяться в матеріалах справи).

В той же час, ціна 42900,12 грн. за комплекс робіт зі створення станції знезалізнення продуктивністю 500 куб. м/добу є в декілька разів меншою за середню.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Проте, відповідач в порушення своїх договірних зобовязань щодо оплати робіт виконав неналежним чином, здійснивши лише часткову оплату виконаних робіт, у звязку з чим за останнім рахується заборгованість перед позивачем з оплати виконаних робіт в розмірі 100100,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (та 43 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, відповідач в силу вищезазначених норм законодавства, не надав суду доказів оплати робіт за договором на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт від 27.03.2008р., а також не спростував доводів позивача щодо існуючої заборгованості, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" до Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області про стягнення 100 100,00 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними, у звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Немішаївської селищної ради (07853, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Садова, 3, код 04359867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Природа-2” (03680, м. Київ, пр-т Палладіна, 32, код 30860917) 100100 (сто тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу, 1001 (одну тисячу одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 18.10.2011р.