Рішення № 18720255, 10.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/40110.10.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Райдужне»

до Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів»

про стягнення 15642,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № 575/а від 25.08.2011

від відповідача: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів»заборгованості у розмірі 15642,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору підряду № 119 від 24.10.2008 позивачем виконано на користь відповідача роботи з ремонту мякої покрівлі виробничого корпусу № 10, площею 440 м2 на загальну суму 21642,00 грн., за які відповідач розрахувався частково, несплаченим залишився борг у розмірі 15642,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2011 порушено провадження у справі № 53/401, розгляд справи призначено на 10.10.2011. Цією ж ухвалою позивачу відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні 10.10.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечив вказавши на те, що позивачем при зверненні з позовом до суду не витримано місячний строк на отримання відповіді від відповідача; отримавши аванс на виконання робіт не в повному обсязі позивач мав право притримати результат робіт.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.10.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

24.10.2008 між Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів», як замовником (надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Райдужне», як підрядник (надалі позивач) укладено договір підряду № 119 (надалі договір).

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору відповідач доручив, а позивач зобовязався виконати роботу у відповідності з умовами даного договору. Замовник зобовязався прийняти цю роботу та оплатити її. Предмет підряду: ремонт мякої покрівлі виробничого корпусу № 10, площа 440 м2.

Вартість робіт згідно з узгодженою договірною ціною ті локальним кошторисом становить 21642,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 3607,00 грн. (п. 3.1 договору). У випадку зміни цін на матеріали, транспортні послуги та інше, кошторисна вартість робіт коригується по узгодженню сторін (п. 3.2 договору).

Матеріали справи містять погоджену та підписану сторонами договірну ціну № 119 на ремонт покрівлі виробничого корпусу № 10 на суму 21642,00 грн. та локальний кошторис.

Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт № 119, який підписаний уповноваженими представниками сторін (замовника та підрядника), посвідчений печатками останніх (належним чином засвідчена копія знаходяться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 21642,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, замовник проводить оплату в наступному порядку. Після підписання даного договору замовник перераховує аванс у розмірі 10821,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 1803,50 грн. Вартість робіт визначається по фактично виконаним обсягам згідно з актом приймання виконаних робіт (п. 4.2 договору).

З доданого до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків, підписаного зі сторони позивача, 27.10.2008 відповідач згідно з платіжним дорученням № 1294 перерахував позивачу попередню оплату у розмірі 6000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обовязку по повній оплаті виконаних позивачем (підрядником) та прийнятих замовником (відповідачем) робіт, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 15642,00 грн. основного боргу та судових витрат.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору сторонами узгоджено що після підписання даного договору замовник перераховує аванс у розмірі 10821,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 1803,50 грн. Вартість робіт визначається по фактично виконаним обсягам згідно з актом приймання виконаних робіт.

Оскільки виконання робіт відбувалося на договірній та платній основі, а строк проведення розрахунків не встановлений ані угодою сторін, ані законом, то це зумовлює застосування ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 2 від 25.08.2011 з вимогою негайного перерахування на розрахунковий рахунок позивача заборгованість у розмірі 15642,00 грн. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав належним чином засвідчені копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку.

Таким чином, відповідач був зобовязаний оплатити виконані позивачем на користь відповідача роботи в сумі 15642,00 грн. у строк до 04.09.2011.

Однак, відповідач, як у строк до 04. 90.2011, так і на дату прийняття рішення, свого обовязку щодо оплати за виконані роботи не виконав.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Отже, факт порушення відповідачем обовязку та строків оплати за виконані роботи судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як підрядник, умови укладеного між сторонами договору виконав належним чином, що підтверджується двосторонньо підписаним та посвідченим печатками сторін актом приймання виконаних підрядних робіт, однак відповідач, всупереч умов договору № 119 від 24.10.2008, виконані позивачем роботи належним чином не оплатив.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують доказів, які надав позивач на підтвердження своїх позовних вимог.

Дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 219,42 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 1247 від 22.06.2011 про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 15642,00 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 156,42 грн. виходячи з ціни позову 15642,00 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі 219,42 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів»(03680, м. Київ, вул. Ак. Кримського, 27, код ЄДРПОУ 14309824, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Райдужне»(02094, м. Київ, вул. Пожарського, 8-А, кв. 28, код ЄДРПОУ 14357579) суму основного боргу у розмірі 15642,00 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн., 156,42 (сто пятдесят шість) грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Райдужне»(02094, м. Київ, вул. Пожарського, 8-А, кв. 28, код ЄДРПОУ 14357579) з Державного бюджету України державне мито в сумі 63,00 грн., що перераховане платіжним дорученням № 1247 від 22.06.2011 (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 12.10.2011