Рішення № 18720177, 30.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/21030.09.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Омега»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексклюзивбуд»

простягнення 84951,08 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № б/н від 06.07.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Омега»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексклюзивбуд»про стягнення 74224,46 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 10726,62 грн. пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору купівлі продажу № 1801/1 від 18 січня 2010 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 65000,00 грн.

Ухвалою від 28.07.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.08.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 26.08.2011 року не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 26.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2011 року подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання 16.09.2011 року представник відповідача не зявився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2011 року подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/210, яке судом розглянуто та задоволено.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 16.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 30.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2011 року подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 74224,46 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 10726,62 грн. пені, 2000,00 грн. адвокатських витрат та судові витрати.

В судове засідання 30.09.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Омега»(далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексклюзивбуд» (далі покупець, відповідач) був укладений договір купівлі продажу № 1801/1 (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що по даному договору постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (далі товар) в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними в специфікаціях, накладних, а також інших товаросупроводжувальних документах, які додаються до даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна та кількість товару визначаються на кожну партію поставки індивідуально і зазначаються у відповідних рахунках фактурах, специфікаціях та накладних, які є невідємними частинами даного Договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору кожна заявлена партія товару постачається на умовах 100% передплати, або на інших умовах за додатковою домовленістю сторін, вираженою, зокрема, у формі специфікацій, що є невідємними частинами даного Договору.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 281550,33 грн., що засвідчується видатковими накладними № 4 від 22 січня 2010 року на суму 21600,00 грн., № 5 від 22 січня 2010 року на суму 37603,20 грн., № 17 від 30 березня 2010 року на суму 9240,00 грн., № 18 від 30 березня 2010 року на суму 7182,00 грн., № 19 від 31 березня 2010 року на суму 38931,42 грн., № 21 від 07 квітня 2010 року на суму 8460,72 грн., № 22 від 16 квітня 2010 року на суму 41290,91 грн., № 35 від 26 травня 2010 року на суму 39816,24 грн., № 36 від 27 травня 2010 року на суму 40701,04 грн., № 37 від 28 травня 2010 року на суму 2872,80 грн., № 41 від 01 червня 2010 року на суму 5745,60 грн., № 43 від 14 червня 2010 року на суму 6048,00 грн., № 51 від 19 червня 2010 року на суму 8618,40 грн., № 54 від 23 липня 2010 року на суму 13440,00 грн. та довіреностями на отримання товарно матеріальних цінностей № 608 від 25 січня 2010 року, № 609 від 25 січня 2010 року.

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 216550,33 грн., на доказ чого надано банківські виписки (копії в матеріалах справи), у звязку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 65000,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 65000,00 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 65000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від недопоставленої суми, за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 6.5 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10726,62 грн.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов пунктів 6.1 та 6.5 Договору, здійснених поставок, проплат, повернення товару, а також з урахуванням обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4110,29 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційних втрат в сумі 9224,46 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дати виникнення прострочення, здійснених поставок, проплат, а також обмеживши нарахування пені шестимісячним строком від дня коли зобовязання мало бути виконано, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 8288,28 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Також, позивач просить стягнути з відповідача окрім витрат на сплату держаного мита та інформаційно-технічне забезпечення витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 2 000,00 грн. позивач надав Угоду про надання правової допомоги № б/н від 30.05.2011 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 584 та платіжне доручення № 78 від 06.07.2011 року.

Згідно частини 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обставини справи та суму задоволених позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексклюзивбуд»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський р н, вул. Кіквідзе, буд. 13; фактична адреса: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 40-А, код ЄДРПОУ 33832421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Омега»(місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, квар. Бакинський, буд. 7, кв. 25, код ЄДРПОУ 20573991) 65 000 (шістдесят пять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 4 110 (чотири тисячі сто десять) грн. 29 коп. пені, 8 288 (вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 773 (сімсот сімдесят три) грн. 99 коп. - державного мита та 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

07.10.2011 року